В інвестуванні є гарне правило, «купуй чутки, продавай факти». Ті інвестори, які на початку року повірили в Україну та почали вкладати в її суверенні та корпоративні євробонди, непогано заробили. У першій половині січня облігації державного боргу «Україна-2023» торгувалися з дохідністю майже 11% річних. Станом на цей вівторок, це було вже близько 5,5%. ВВП-варранти за останні шість місяців зміцнилися більш ніж на 20%. На ОВДП можна було заробити понад 30% річних. Оптимісти можуть рахувати прибутки...
З переконливою перемогою президентської партії та перспективою формування стійкої реформаторської більшості — знижуються ризики, з'являється більше визначеності. Серед потенційних позитивів: черговий транш МВФ, очікування відкриття ринку землі, пошук нових рішень з припинення військових дій на Сході країни. Є перспективи для зміцнення гривні та притоку додаткового боргового капіталу. Все просто чудово?
Я довго думав, чому мене не відпускає внутрішнє відчуття когнітивного дисонансу. Потім зрозумів, що велика частина сьогоднішнього пожвавлення пов'язана лише з надіями. За ними може втратитися ширша картина, яка далеко не «рожева». Чого можна не помітити?
По-перше, це світова економіка. В США основні показники вказують на поступове уповільнення. В країнах ЄС почав гальмувати «головний локомотив» — Німеччина, всі очікують чергового зниження депозитної ставки Європейського Центробанку (вона зараз мінус 0,4%!) та поновлення викупу суверенних облігацій (читай – друку грошей). Вчора МВФ оприлюднив прогноз щодо найслабішого з 2012 року зростання економік країн, що розвиваються. Сподіватися, що України це не торкнеться, наївно.
По-друге, наша країна не міняється миттєво, реформи не робляться за день. Хочеться вірити у гарне і «списати» на похибку обшуки СБУ в «АрселорМіттал» та «візити» силовиків минулого тижня до низки інших бізнесів. Мабуть, через непорозуміння сталося й звільнення новим президентом однієї з найбільш принципових уповноважених Антимонопольного комітету, яку планував прибрати з посади ще його попередник. Подивимось...
По-третє, «чорних лебедів» ніхто не скасовував. Не можна не помітити зростання напруженості на Близькому Сході. Захоплення танкерів з британською нафтою, створення міжнародних сил для протидії «агресивним крокам» Ірану , призупинення польотів British Airways та Lufthansa до Єгипту… В Азії теж не все спокійно, і південно-корейськи винищувачі вимушені відкривати вогонь на упередження дій російських бомбардувальників. Я вірю в зростаючу мудрість цивілізації. Втім, коли на економічному фронті не все гаразд, а вибори наближаються (пам'ятаємо про рік 2020), політики люблять використовувати «швидкі і переможні воєнні кампанії». Подекуди, ситуація може виходити з під контролю і у глобальному світі локальна ескалація може швидко розповсюдитись самим неочікуваним чином.
Що маємо у сухому залишку. Надії та оптимізм, які зараз переважують у спекулятивних фінансових інвесторів щодо України, не мають витіснити в нас реалізму. Про реальне прискорене зростання економіки і потік прямих інвестицій поки не йдеться. Попереду багато роботи і ризиків.
Але це й добре, бо буде час підготуватися. Бо як сказав мудрий Баффет «Шанси випадають рідко, і ви маєте бути добре готові до них. Коли з неба поллється золото, у вас має бути відро, а не наперсток».
Читайте також
