У сучасному світі гральний бізнес регулюється державою згідно з трьома основними підходами:
- британська модель грального бізнесу. Грунтується на принципі обмеження державною владою такого бізнесу, але водночас цій моделі притаманний ліберальний підхід, що не передбачає елементів стимулювання розвитку азартних ігор. Така модель стримує розширення ринку подібних послуг, обмежує вільний доступ населення до азартних ігор, але водночас робить це дуже толерантно, керуючись реальною оцінкою ризиків, пов'язаних із можливим розвитком грального бізнесу в країні;
- європейська модель. Гральний бізнес інтегрується в економіку країни. Відбувається визнання та використання казино державою для посилення своїх можливостей, що допомагає підтримувати не тільки локальні території, але й регіональні ринки;
- американський підхід. Держава використовує по відношенню до грального бізнесу економічний лібералізм. З одного боку, держава не перешкоджає розширенню ринку, побудові нових казино та отриманню максимального прибутку, проте всі ці процеси суворо контролюються. У деяких штатах можливі більш суворі обмеження розвитку грального бізнесу.
Легалізація будь-якого виду бізнесу вимагає нормативного врегулювання відповідної галузі.
Світова практика свідчить про існування досить широкого переліку нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері азартних ігор. Серед таких актів можна виділити:
- спеціальні закони – для унітарних країн континентальної правової системи;
- нормативно-правові акти суб'єктів федерації – для федеративних держав;
- судові прецеденти – для країн з англосаксонською правовою системою;
- окремі положення в Конституції держави – дуже рідкісне явище. Найяскравіший представник – Швейцарія.
Як зазначено вище, унікальною з точки зору врегулювання азартних ігор є Швейцарія, оскільки там регулювання закріплено в Конституції. Конституція містить основні положення про ведення діяльності з організації азартних ігор.
- Читайте також: В Hilton Kyiv відкриють казино за $25 млн
Основна законодавча база формується на рівні конфедерації, але водночас в обов'язковому порядку враховуються інтереси кантонів. У процесі видачі ліцензії контролюючі органи враховують виникнення соціальних ризиків, наявність регіональних умов для відкриття подібного роду закладів.
Валовий дохід всіх гральних будинків оподатковується. При відрахуванні він не повинен перевищувати 80% валового прибутку, отриманого унаслідок проведення азартних ігор у такому грального будинку. Всі податки йдуть на погашення державних субсидій, на виплати пенсій за віком, через інвалідність чи втрату годувальника.
Контроль за гральним бізнесом здійснюється комплексно – конфедерацією та кантонами. Створюється єдиний контролюючий орган, до складу якого входять представники виконавчої влади: члени конфедерації та члени кантонів у рівних частках.
Крім системи державних законів, що діють для всіх, існують закони кантонів, які регулюють діяльність гральних закладів на місцях. Останні враховують особливості гри, місця розташування та режим роботи гральних будинків. Саме представники кантонів контролюють прибуток від грального бізнесу і гарантують, що він піде на добробут суспільства, зокрема на розвиток культури, спорту, соціальної сфери життя.
Читайте також: «За» і «проти» легалізації грального бізнесу. Позиції сторін
В інших країнах, в залежності від предмету врегулювання, законодавство у сфері організації та проведення азартних ігор можна розділити на спеціальне та загальне.
Загальні (основні) закони – повністю регулюють процес грального бізнесу на території певної держави, починаючи від його організації та закінчуючи розподілом отриманих податків. Вони встановлюють певні правила ведення цього виду бізнесу, його цілі, а також основи регулювання.
Такі закони зазвичай спрямовані на закріплення понятійного апарату, фіксацію повноважень державних органів у гральній галузі, розмежування та врегулювання видів діяльності, питань ліцензування, а також розробку механізмів захисту вразливих категорій громадян від шкідливого впливу азартних ігор.
Загальні закони, що стосуються грального бізнесі, існують в наступних країнах:
- Бельгія – Закон «Про азартні ігри та гральні будинки» (1998);
- Велика Британія – «Про азартні ігри» (2005);
- Угорщина – Закон «Про азартні ігри» (1991);
- Нова Зеландії – Закон «Про азартні ігри» (2003 року);
- ПАР – Закон «Про азартні ігри» (2004).
Спеціальні закони, на відміну від загальних, регулюють лише частину відносин, що виникають у процесі організації та проведення азартних ігор. Наприклад, Закон «Про регулювання азартних ігор, організованих індіанськими племенами», прийнятий Конгресом США в 1988 р., відноситься до спеціальних законів.
- Читайте також: Гральний бізнес в Україні без конкурсу віддають ставленику Офісу президента — Bihus.Info
Є держави, в яких приймається загальний закон, а потім – ряд спеціальних. Вони можуть прийматися одночасно або в різні проміжки часу. Є країни (наприклад, Швеція), в яких гральний бізнес регулюється тільки за рахунок дії спеціальних законів, які є індивідуальними для кожного з існуючих сегментів азартних ігор.
Безумовно, закон не здатний врегулювати всі відносини у сфері організації азартних ігор. Отже наступною ланкою регулювання є підзаконні акти.
Зазвичай основні підзаконні акти розробляють спеціальні регуляторні органи, відповідальні за контроль у сфері азартних ігор та ліцензування відповідного бізнесу. Такі органи створюються при Міністерствах, часто у вигляді спеціальних комісій або рад.
Так, у Швейцарії та Бельгії вони існують під патронатом Міністерства юстиції, в Словенії та Болгарії – Міністерства фінансів, у Великій Британії – Міністерства культури, ЗМІ і спорту. Але зазвичай це все ж таки самостійні органи, відокремлені від загальної структури того чи іншого Міністерства, оскільки такий ринок є специфічним, і найчастіше його функції регулювання не властиві тому чи іншому Міністерству.
Додатково певну роль у врегулюванні грального бізнесу відіграють органи влади на місцях. Саме вони, спираючись на загальні та спеціальні закони та відповідні акти виконавчих органів, встановлюють специфічні правила, обов'язкові для підприємств грального бізнесу, розташованих на їхній муніципальній території.
Якщо взяти, наприклад, французьке законодавство, то до прерогативи місцевих органів влади належить врегулювання питань, пов'язаних з режимом роботи закладів, їхньою площею та пропускною здатністю, напрямком роботи, видами використовуваних ігор і навіть за місцем розташування.
- Читайте також: Українським ринком грального бізнесу зацікавилася міжнародна компанія — голова комітету Ради
Федеративні держави, крім основного законодавства, використовують нормативно-правові акти суб'єктів федерації. Союзні конституції розмежовують предмети, які знаходяться під контролем федерації, і ті, які закріплені за її суб'єктами. Гральне законодавство федерації існує за рахунок розподілу сфер впливу.
Існують федеративні держави, в яких всі питання, пов'язані з організацією та проведенням азартних ігор або парі, знаходяться під контролем федерації. І саме спілки видають відповідні акти, які регламентують гральний бізнес.
Також існує й інша модель, наприклад, у Німеччині. Федерація встановлює загальні рамки, в яких повинні працювати гральні заклади, а от врегулюванням безпосередньо бізнесу займаються суб'єкти федерації.
У Великій Британії, США з їх англосаксонською правовою системою величезну роль відіграють судові прецеденти: саме вони встановлюють правила, за якими працює весь гральний бізнес. Вони регулюють організацію та проведення азартних ігор та парі.
Резонансною стала подія, що відбулася в 1987 році та увійшла в історію як «Індіанці племені Кабазон проти штату Каліфорнія». Під кримінальне переслідування влади штату Каліфорнія потрапили індіанці, які організували казино. В їхньому гральному закладі, крім карткових ігор, було бінго, заборонене на території Каліфорнії. Але Верховний Суд США, до якого звернулися представники індіанських племен, виніс постанову, згідно з якою органи влади племен мають право на організацію азартних ігор незалежно від законодавства та влади штатів.
В Україні зараз легалізація азартних ігор, швидше, йде за британською моделлю з деякими особливостями. Так, в Україні розробляється єдиний спеціальний закон, який буде регулювати всі види азартних ігор.
Зважаючи на те, що ринок тривалий час працював нелегально, законодавець, з одного боку, намагається максимально обмежити можливості розвитку такого бізнесу в тексті законопроєкту, а з іншого боку – максимально звузити повноваження регулятора, що не завжди є виправданим з точки зору потенційної шкоди від такого виду діяльності.
Це також може бути зайвим і здатним призвести до такої спотвореної моделі легалізації азартних ігор, при якій не буде досягнуто позитивного ефекту – як соціального, так і економічного.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора