Фото: Gerd Altmann/Pixabay
Упередження щодо електронної системи ProZorro, через яку держустанови закуповують товари, послуги та роботи, шкодять і самому замовнику в особі держави, і бізнесу.
У підсумку комерційні компанії відмовляються від додаткового ринку збуту. Які ж стереотипи їх зупиняють і чи так усе насправді?
Це не працює. Попри те, що на електронні закупівлі в системі ProZorro країна перейшла 4 роки тому, частина бізнесу й досі не вірить у зміни. Їм складно в цьому дорікнути, адже багато хто мав негативний досвід взаємодії з державою.
Буде неправдою сказати, що система є ідеальною. Держзамовники, як і партнери в бізнесі, можуть бути різними. З кимось хочеться працювати, бо він надійний і порядний, інший же не виконує зобов'язання й легко порушує правила.
Однак важливим є те, що, беручи участь у закупівлях, можна вибирати, з ким працювати. Не варто йти на тендер «навмання» або тому, що там контракт із шістьма нулями.
Вивчайте потенційних партнерів, їхні закупівлі, як вони платять і з ким краще працювати. І лише перевіривши історію закупівель конкретного замовника та його репутацію, подавайте свою тендерну пропозицію.
Вимоги тільки «на папері». Це зворотний бік медалі, коли компанії, які приходять у ProZorro, вважають, що особливих зусиль докладати не потрібно.
Можна не вчитуватися в документацію, робити не так, як написано, а як швидше або простіше, приходити на аукціон, не знаючи правил тощо. Вихід, звісно, один — програш і розчарування.
Участь у тендерах, як і будь-який інший канал продажів, вимагає вкладення часу та ресурсів. Доведеться розібратися, як працює система, зрозуміти, які є процедури, та приділити увагу правилам аукціону.
Це дасть можливість розуміння того, чому той чи інший учасник виявився на першому/останньому місці. І лише після цього брати участь. До того ж починати варто з невеликих закупівель, у яких у разі програшу грошові втрати будуть мінімальними.
Потрібен великий штат людей. Дійсно, участь у тендерах вимагає ресурсів. Однак це зовсім не означає, що потрібно одразу ж найняти величезний штат фахівців. Для початку готувати тендерні пропозиції може одна людина.
Адже в будь-якому разі компанії потрібен час, щоби зрозуміти, який обсяг товарів, робіт або послуг вона може надавати і як це поєднати з іншими каналами продажів.
Є приклади, коли в компаніях, де 70% доходу приносить участь у тендерах, подібною роботою займаються 2-3 людини. Головне, щоби це були кваліфіковані фахівці, а не ті, хто паралельно «закриває собою» ще кілька бізнес-завдань.
Також не варто нехтувати навчанням. Зараз багато освітнього контенту, який може допомогти фахівцям, які готують тендерні пропозиції, робити це ефективніше.
Держзакупівлі — це лише тендери. Поширеною є помилка, що стати постачальником для держави можна, тільки беручи участь у тендерах. Але це не так. Рік тому запустився електронний каталог Prozorro Market, який функціонує за принципом звичайного онлайн-магазину.
Щоби почати в ньому працювати, на відміну від участі в тендерах, потрібно пройти кваліфікацію тільки один раз, подавши всі необхідні документи. Після цього компанія розміщує свої товари в каталозі та чекає на замовлення.
Комісія стягується тільки після проведення операції й залежить від суми контракту. А буквально нещодавно Кабмін дозволив державі купувати через Prozorro Market товари на суму до 200 тис. грн (і до 1 млн — для монополістів у своїй галузі). До того «поріг» становив 50 тис. грн.
Завдяки цьому, за попередніми підрахунками, бізнес отримає доступ до ринку обсягом майже 25 млрд грн.
Зрозуміло, що кожен бізнес самостійно вирішує, які канали продажів йому потрібні. Цілком імовірно, що якійсь компанії участь у держзакупівлях буде невигідною через низьку маржинальність або з інших причин.
Однак для багатьох система ProZorro є хорошою можливістю працювати на ринку обсягом у сотні мільярдів гривень. Але приходити туди варто, усвідомлюючи, що доведеться вкладати свої ресурси та час і бути готовим вчитися на помилках.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора