Ми постійно наступаємо на одні й ті ж самі граблі. Хвалимо Міністерство фінансів за те, як грамотно воно проводить бюджетний процес, збирає податки і бере в борг гроші, але забуваємо запитати: а куди воно ці гроші витрачає, які функції держапарату фінансує?
Так і з зарплатами чиновників — сперечаємося про те, яка зарплата повинна бути у чиновників, забуваючи задатися питанням: а навіщо і які саме нам потрібні чиновники?
Читайте також: До небес. Чому зміцнюється гривня і як реагувати бізнесу
Перш ніж збирати податки з громадян, держапарат мав би повідомити нам, на що він збирається витрачати ці гроші. Які функції держави буде профінансовано за наш рахунок? Які нам потрібні міністерства, відомства, академії, армії, поліції, суди і для чого?
Перш ніж збирати податки з громадян, держапарат мав би повідомити нам, на що він збирається витрачати ці гроші.
Жоден уряд цим питанням не задавався, громадян не запитував і перед громадянами не звітував. Навіщо нам потрібен Інститут пам'яті? Навіщо нам Міністерство культури? Навіщо Академія аграрних наук? Яку пам'ять нам хочуть освіжити? Яку культуру нав'язати? Який внесок у світову аграрну науку будуть вносити аграрні академіки?
І, якщо б у нас справді був робочий, ефективний і необхідний державний апарат, тоді можна було б задатися питанням: а які зарплати повинні бути у чиновників?
- Читайте також: Зростання реальних доходів в Україні різко сповільнилося
Сьогодні чиновники і керуючі держпідприємствами, виправдовуючи свої шалені, з точки зору пересічних громадян, заробітні плати (від 100 тис. грн), висувають два аргументи:
- Перший. Зарплата чиновника повинна бути такою, як на ринку, аби залучити кращих з приватного сектора.
- Другий. Висока зарплата утримає їх від корупції — чиновники перестануть красти і брати хабарі.
По першому аргументу:
У приватному бізнесі мета — отримання прибутку. Завдяки цьому прибутку власники можуть скільки завгодно підвищувати зарплату своїм співробітникам. Бізнес створюється за ініціативою приватної особи заради своєї власної вигоди. І, киваючи на приватний бізнес, нинішні міністри ведуть себе так, нібито вони свої міністерства створили за власним задумом, на свої власні гроші для подальшого заробляння коштів.
Державні органи — це не приватні крамнички, вони повинні створюватися громадянами для виконання соціальної функції, а не для отримання прибутку.
Але державні органи — це не приватні крамнички, вони повинні створюватися громадянами для виконання соціальної функції, а не для отримання прибутку. Роль і мета створення держапарату — виконувати соціальну функцію, яку не можуть виконувати бізнес або громадяни. Тому аргумент «зарплати, як на ринку» не спрацьовує, оскільки держапарат вирішує зовсім інші завдання, ніж приватний бізнес, і тут потрібні зовсім інші компетенції.
Інша справа, що в сучасній Україні міністерства, відомства та інститути можуть використовуватися і навіть створюватися політиками для вирішення своїх власних завдань: для пропаганди своєї ідеології, для передвиборної боротьби, для монополізації ринку, для управління держпідприємствами, аби розпоряджатися держмайном, землями. Звідси і бажання набрати кращих з ринку.
- Читайте також: Торішній держбюджет зведено з дефіцитом 1,8% ВВП
Можливо, власнику «на ринку» потрібні юристи та аудитори, які вирішують завдання протистояти державі: ухилятися від податків і перевірок, вирішувати питання з корупціонерами — податківцями, суддями та прокурорами. І ви хочете людей з такими компетенціями на держслужбу? Навіщо?
По другому аргументу:
Припускаю, що немає зв'язку між рівнем зарплати і схильністю до крадіжки. Людину, яка звикла жити в розкоші, схильну до «рішалова», схематозу, не зупинити ніякою зарплатою. Що зупинить одеського податківця, митника, прокурора, які звикли витрачати на себе десятки тисяч доларів на місяць? Тільки в'язниця. А поки система «злодій — в'язниця» не запрацювала, немає сенсу платити чиновникам зарплати в десятки разів вище, ніж середня по країні.
- Читайте також: 2019 рік: Турборежим роботодавців у боротьбі за кадри
На ринку праці достатньо кваліфікованих людей, готових служити суспільству просто за гідну зарплату, про яку ми поговоримо нижче. Схильність до крадіжки визначається тестами і оцінкою майна чиновника. Людина, яка не може пояснити походження своїх грошей і майна, не може працювати на держслужбі або виборній посаді.
Міністри та їх заступники — це політичні фігури, що втілюють політику партії в життя. Їх нагорода — народне визнання і політична кар'єра.
Міністри та їх заступники — це політичні фігури, що втілюють політику партії в життя. Їхня нагорода — народне визнання і політична кар'єра. Світло софітів, інтерес журналістів, дзвінки гостьових редакцій — ось винагорода для політиків. Зовсім не так, як у приватному бізнесі.
Наприклад, міністр культури встановлює зарплати у своєму міністерстві, виходячи з рівня зарплати топ-менеджерів у ТОП-100 великих приватних підприємств. Він вважає, що може порівнювати себе з людьми, які сплачують до бюджету мільярди гривень податків, за рахунок яких і утримується сам міністр. Кращі приватні компанії, побудовані не завдяки міністрам і сотням тисяч чиновників, а, швидше, всупереч, долаючи бар'єри, створювані міністрами і депутатами, заробили собі свої зарплати, пропонуючи світу свої товари і послуги. А ось міністр культури — ні.
- Читайте також: Прем'єр анонсував скасування «зарплатного рабства»
Зарплата чиновників, на мій погляд, має бути прив'язана до рівня життя громадян, до мінімальної або середньої зарплати у приватному секторі, до прожиткового мінімуму, до зміни економічних показників, до руху України в міжнародних рейтингах.
Зарплата чиновника не може бути в десятки разів вище середньої зарплати по країні. Це повинна бути гідна зарплата. І найкращий орієнтир — це Польща, де зарплати чиновників коливаються від 1000 євро у рядових чиновників до 5000 євро у міністрів при середній зарплаті 1300 євро. Погодьтеся, не дуже великий розрив.
Перед Україною стоїть те ж саме завдання, що й останні 29 років — переглянути функції держави, скоротити держапарат і вже після цього складати державний кошторис на наступні роки з прив'язкою зарплат чиновників до цифр, якими живе країна за результатами роботи цих самих чиновників, і не задивлятися на найбільш успішні приватні компанії, що дивом виживають у нашому суворому бізнес-кліматі.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора