Ситуація в Україні, починаючи з 2013 року, дуже змінилася. Головна суть змін полягає в тому, що все меншу роль відіграє центральна влада і все більшу — місцеві еліти. Якщо їх, звичайно, можна назвати елітами.
Як розповів один із топових українських підприємців, у 2013 році старший слідчий управління Служби безпеки України (СБУ) по Рівненській області порушив проти їхнього підприємства кримінальну справу.
«Ми повідомили, що вже платимо відсоток від прибутку нагору, до Києва. Але співробітник СБУ був невблаганний: або гроші, або наш бізнес закриють. Ми поскаржилися. Через тиждень прийшов вибачатися з дорогим коньяком. Сказав, що переплутав і не варто нас чіпати. Тепер же беруть усі, хто може — і співробітники СБУ на місцях, і прокурори і судді, і Київ. І головне, ніхто не гарантує результату».
Два наступних приклади — це результати виборів місцевої влади-2020.
Адвокат Олексій Шевчук, який балотувався від політичної партії «УДАР» по Оболонському району, набрав більше голосів, ніж його опонент, але так і не визнаний переможцем.
Голоси все ще нібито перераховують. Шевчук навів десятки махінацій, але, незважаючи на них, ніхто не став переглядати результати виборів.
А голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун (обирався від «Слуги народу») формально програв діючому меру Умані Олександру Цебрію з різницею в 5% на виборах в Умані.
Причому різниця в голосах виникла в останні дві години голосування. Незважаючи на очевидний «схемотоз», Дикун не став подавати в суд на Цебрія.
Таких прикладів сотні. «Демократична сокира», «Голос», «Свобода», десятки інших партій говорять про дуже брудні вибори.
Місцеві еліти, заручившись пасивністю громадян і відсутністю сильної влади в Києві, чинять щось, що дуже нагадує свавілля.
Це, напевно, і є головний результат місцевих виборів.
