Тривалий час заборона накладення арешту на рахунки з так званим спеціальним режимом використання не мала жодного практичного застосування. Фактично арешт накладали на всі рахунки, що не дозволяло боржнику продовжувати свою діяльність і часто — розрахуватися з боргом.
Ситуація почала змінюватися два роки тому — починаючи з 22 травня 2018 року, Верховний Суд виніс уже 9 рішень щодо порушення відповідної законодавчої норми.
5 жовтня 2016 року набрав чинності новий Закон України №1404-VIII «Про виконавче провадження», котрий, як порівняти з попереднім — №606-XIV, містить значну кількість нововведень, зокрема, і заборону накладення арешту на рахунки з так званим спеціальним режимом використання (ч. 3 ст. 52).
Тривалий час ця заборона не мала жодного практичного застосування. У процедурах же примусового виконання судових рішень навіть сьогодні вона залишається поза увагою виконавців.
Під арештом однаково опиняються всі кошти, що містяться на рахунках.
Максимум, чим обмежуються постанови про накладення арештів, — зауваженням «арешт накладено на грошові кошти, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту на які та/або звернення про стягнення яких заборонено законом».
З практичної ж точки зору таке застереження у постановах про накладення арешту, хоча нібито і забезпечує вимоги ч. 3 ст. 52 закону «Про виконавче провадження», жодної користі для боржника не містить.
Річ у тім, що під арештом однаково опиняються всі кошти, що містяться на рахунках.
Тому постала проблема практичної реалізації цієї статті, положення якої націлене саме на збереження балансу інтересів як боржника щодо можливості продовження діяльності, так і кредитора — щодо задоволення своїх вимог коштом ліквідних активів боржника.
Треба розуміти, що ліквідність останніх може бути суттєво знижена в разі блокування його діяльності.
Вперше рішення щодо розгляду скарги на постанову про накладення арешту саме на підставі порушення ч. 3 ст. 52 закону «Про виконавче провадження» Верховним Судом було винесено 22 травня 2018 року (74203816).
Наразі у подібних справах винесено ще вісім рішень: 73250049, 74478838, 74649083, 83537715, 82672393, 84847733, 86989717 та 87238582.
У них позиція виконавця та/або кредитора зводилася до того, що хоча ч. 3 ст. 52 закону «Про виконавче провадження» і забороняє накладення арештів на рахунки зі спеціальним режимом використання, проте чинне законодавство не містить визначення поняття «рахунок зі спеціальним режимом використання».
Тож твердження скаржника про те, що використання того чи іншого рахунку з метою оплати праці або сплати податків робить такий рахунок саме рахунком зі спеціальним режимом використання, є безпідставним, а дії державного/приватного виконавця – законними, вважали виконавці.
Проте, починаючи з 22 травня 2018 року і дотепер, Верховний Суд дотримується послідовної позиції щодо того, що рахунком, на який законом забороняється накладати арешт, є рахунок, який використовується для оплати праці або сплати податків.
Тому накладення арешту на всі кошти, що містяться на такому рахунку, є порушенням закону «Про виконавче провадження».
З системного аналізу як вищезазначених рішень ВС, так і судових рішень, в яких міститься посилання на ці рішення Верховного Суду, випливає:
— для підтвердження використання того чи іншого рахунку для оплати праці або сплати податків та зборів надаються:
- Платіжні документи про такі виплати, які здійснювалися до накладення арешту;
- Довідка з банківської установи, що такий рахунок використовувався з цією метою;
- Договір з банківською установою на обслуговування зарплатного проєкту;
— постанова про накладення арешту визнається протиправною, а арешт з рахунку знімається не повністю, а лише в частині коштів, на які законом «Про виконавче провадження» накладення арешту заборонено;
— у порядку частини ч. 3 ст. 52 закону «Про виконавче провадження» арешт може бути знято з коштів, які необхідні та призначені для оплати праці, сплати єдиного соціального внеску, військового збору, податку з доходів фізичних осіб, податку на нерухомість, земельного податку, оплати в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та інших податків і загальнообов'язкових платежів.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
