Бізнесмени є однією з найбільших рушійних сил, які мають змінити соціальну політику держави. Вони задаватимуть стандарти нової України. Без них нічого не зміниться.
Наприклад, є село в Херсонській області, де підприємець середньої ланки зробив так, що тут немає жодної людини з алкогольною чи наркотичною залежністю. Є кафе, де можна пообідати за 60 грн: там сири, молоко, хліб – усе свого виробництва. Функціонують футбольна команда, сучасний безоплатний спортивний зал.
Таких, як він, небагато. Однак ця тенденція все більше набирає обертів. Чому? Коли людина закриває всі свої потреби, тоді вона починає або «вкладатися» в золоті унітази та батони, або, маючи духовні цінності, намагається змінити світ. Цей підприємець створив маленьку Європу в себе в селі. Він розуміє, що це не скоро окупиться, але це його амбіція — він хоче жити в іншому суспільстві.
Те, що робить підприємство «Рідна земля» разом із фондом «Мій дім», є дуже схожим. Ми теж вкладаємо кошти з прибуткового агропроєкту в допомогу людям. Пройшли через те, що нас не помічали, чинили спротив, а потім приписували всі досягнення собі. Але ми на це дивимося спокійно, бо маємо ціль змінити соціальну систему на краще.
Найбільша проблема України – відсутність цінності людини. У нас перевернута реальність. Нардепи, які декларують по $100 тис. готівкою й інші статки, вважають, що в цьому їхня вартість.
Американці, німці, наприклад, на політиків уже не спираються. І до нас це приходить.
Наша країна сьогодні дедалі більше орієнтується на захід і декларує європейські цінності, підґрунтям для яких стала Реформація ⅩⅤ-ⅩⅥ ст. Суттю цієї реформи, що назавжди змінила західний світ і зробила його таким, яким ми знаємо його сьогодні, було саме переосмислення ролі кожної окремої людини у відносинах із Богом і суспільством.
Понад 500 років тому Реформація в Європі змінила не тільки релігійну систему, але й увесь суспільний лад, який і досі базується на принципах, закладених саме в ті часи. Одним із найважливіших постулатів, які було затверджено та ухвалено суспільством, стало усвідомлення цінності кожної окремої людини в очах Бога та ближнього. На жаль, в Україні такої реформи не було ніколи.
Окрема людина залишається маленьким гвинтиком державної системи, яка не просто байдужа до особистості, але й усією своєю потугою придушує будь-який індивідуалізм чи спробу особистості захистити свою унікальність і цінність, водночас використовуючи тебе у своїх меркантильних цілях. Якщо ти не електорат на найближчих виборах, якщо не сплачуєш податки, якщо з тебе немає що взяти, то таке суспільство прагне тебе просто не помічати.
«Совок» у кращих його традиціях застряг у головах українців, а розвиток громадської думки, на жаль, не зміг запропонувати нову концепцію розвитку країни, яка б дійсно сприяла створенню держави для людини, а не навпаки.
Особливо це помітно у сфері соціальної роботи — саме тут ми можемо побачити ставлення системи до «непотрібних громадян», яке базується на залишковому принципі.
Вважаю, що майбутня реформа України не може прийти зверху, вона вже йде знизу — її рухають небайдужі люди які, усвідомивши особисту цінність, шукають її в ближньому.
Вважаю, що бізнесмени, які мають духовні цінності, є тими самими людьми, які задають стандарти нової України, про яку ми так мріємо.
Соціальну роботу держави я називаю тілом без духу. Бо форма є, а наповнення – любові до ближнього — немає. Тому вона приречена на поразку. У нас є дух, тому ми поза конкуренцією. І держава змушена буде здатися. Як це сталося в усіх розвинутих країнах, де чиновники лише збирають кошти, а не надають послуги.
З іншого боку, ми часто бачимо лише верхівку айсберга. Особливо в соціальній сфері. Гадали: візьмемо кошти, даватимемо їх батькам, вони заберуть дітей з інтернатів. Але так відбувається не завжди. «Добре, – вирішили ми, – працюватимемо з родинами, що опинилися в складних життєвих обставинах». Але це теж довгий шлях. Тоді ми створили соціальні центри, щоби допомагати таким сім’ям. Лише тепер бачимо, наскільки це системна річ. Тепер ми на цьому більше розуміємося, ніж фахівці із соціальної роботи.
Діти в пріоритеті, бо вони найбільш незахищені й не винні, що потрапили до інтернату. Відповідальні дорослі, які не змогли їх захистити. А захищати беззахисних – це потреба людини, у якої велике серце.
Ми створили прецедент і зрушили з місця систему. Зараз на Херсонщині є вже вісім центрів надання допомоги. Також ми запустили соціальне таксі, аналогів якому в Україні немає. У ньому працюють люди з інвалідністю та випускники інтернатів. Головне – з’явилися партнери, інші бізнесмени, які доєдналися до нас, бо переконалися в тому, що ми робимо правильну справу.
Отже, наші висновки такі:
- ініціативи змінюють життя людей;
- бізнесом треба займатися не лише заради грошей;
- бізнесмени – це талановиті люди;
- бізнесмени – творці, а саме зараз треба творити нове.
Зрештою бізнесмени полюбляють братися за складні справи. А це саме те, що зараз є вкрай необхідним!
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
