У своїй психологічній практиці я доволі часто працюю з людьми, які бояться втратити цікавий досвід, який ніби відповідає образу успішного життя. Синдром FOMO, відомий як страх втрачених можливостей, підживлюється соціальними мережами та культурою порівняння. А в часи війни — ще й посилюється відчуттям втрати контролю над власним життям та переживаннями щодо майбутнього.
У чому полягає суть синдрому втрачених можливостей
Феномен страху бути осторонь важливих подій не є новим. Ще до появи терміну FOMO, психологи та соціологи досліджували вплив втрачених можливостей на людину. Свого часу психолог Баррі Шварц описав таке явище як «парадокс вибору» — відчуття стресу від надмірної кількості опцій. Прискіпливе вивчення цієї концепції розпочалося після 1996 року з публікації статті маркетингового стратега Дена Германа, який запропонував термін «fearing of missing out», або «страх втрати».
На думку різних дослідників, «пусковим гачком» поширення синдрому FOMO став розвиток соціальних мереж та візуалізація ідеалізованого життя. Порівнюючи своє життя з вибірковими щасливими моментами інших, люди відчувають брак чогось важливого. Через викривлене сприйняття норми формується нереалістичне уявлення про самореалізацію. Все це призводить до постійного відчуття незадоволеності собою та негативно позначається на емоційному стані багатьох людей. Приміром, за даними Social Media Research Foundation, 64% користувачів Instagram відчували FOMO принаймні один раз на тиждень.
Говорячи про прояви FOMO, доцільно виділити щонайменше два аспекти. А саме, поведінкові патерни поведінки: наприклад, залежність від гаджетів, компульсивна перевірка соцмереж, прийняття спонтанних рішень чи погіршення концентрації уваги. А також — вплив синдрому на психологічний стан. Зокрема, йдеться про часті перепади настрою, відчуття заздрощів і постійного порівняння себе з іншими, зниження самооцінки, емоційну нестабільність та інше. Так, за статистикою OptinMonster, переважна більшість емоцій, що супроводжують FOMO, є негативними: 39% респондентів переживали заздрість, 30% — ревнощі, а 21% — смуток або розчарування.
FOMO у часи війни
У воєнний час синдром FOMO також трансформується. Йдеться передусім про об’єкт страху: від особистих досягнень і розваг фокус уваги зміщується в бік фізичної безпеки, переживання за близьких, згадок про бойові дії та воєнної політики. Джерелами тривоги стають не лише соціальні мережі, але й будь-які новинні канали; враховуючи постійні інформаційно-психологічні операції, посилюється відчуття невизначеності. Крім того, поглиблюється відчуття ізоляції, спричинене контрастністю: кожен по-своєму переживає різні рівні небезпеки та особистих втрат.
Відтак до звичних проявів FOMO додається підвищена тривожність, хронічний стрес, почуття провини вцілілого, фізичне й емоційне виснаження. І хоча FOMO не класифікується як психічний розлад, його не слід недооцінювати. В умовах війни, коли психологічний стан людей і так перебуває під значним тиском, цей синдром може суттєво вплинути на ментальне здоров'я, аж до розвитку депресії.
Як мінімізувати шкоду від синдрому FOMO
Усвідомлюючи вплив FOMO на психологічний стан українців, все більше компаній та організацій приділяють увагу цій темі більш системно. Зокрема, ініціюють освітні заходи, спрямовані на підвищення обізнаності про синдром втрачених можливостей та способи його подолання. Ділимося пулом практичних порад, які стануть в пригоді як великим командам, так і окремим працівникам.
- Потрібно усвідомити, що синдром втрачених можливостей є проявом глибинної тривоги. Певний тригер запускає в людині переживання, які викликають значний дискомфорт. Нав'язливі дії на кшталт скролінгу соцмереж чи перевірки месенджерів — це спосіб впоратися з внутрішньою напругою і заспокоїтися. Тому важливо навчитися розпізнавати, коли «вмикається» FOMO. Після цього усвідомлення потрібно себе запитати: «Що мені зараз дійсно потрібно?». Можливо це підтримка, безпека, відчуття контролю над ситуацією, визнання чи розуміння. Адже за тривогою завжди ховаються справжні почуття та потреби.
- Замість того, щоб фокусуватися на тому, чого бракує, краще сконцентруватися на створенні — власних пріоритетів та досягнень. Почати можна з постановки чітких і вимірюваних цілей, виходячи зі своїх потреб. Таке зосередження допоможе не відволікатися на чуже й другорядне. Натомість принесе відчуття задоволення від власних здобутків, ставши своєрідною протидією розчаруванню й безсиллю.
- Варто навчитися казати «ні» можливостям, які не відповідають вашим цінностям. Свідома відмова від діяльності, яку людина не вважає для себе значущою, звільняє час та енергію для справді важливих речей. Це допомагає долати відчуття FOMO, оскільки з’являється впевненість, що ваш вибір відповідає особистим цінностям і цілям.
- Важливо створювати справжні зв'язки. У стані пригнічення чи самотності люди особливо потребують розуміння і підтримки. Соціальні мережі можуть створювати ілюзію спілкування, але вони ніколи не замінять реальної близькості та емпатії. Час розвивати справжні людські взаємини, адже саме вони повертають до відчуття присутності й переживання емоцій та подій в усій їхній повноті.
- Слід зосередитися на вдячності. Це потужний інструмент для зменшення відчуття тривоги та депресії, силу якого суспільство часом недооцінює. Цінуючи позитивні аспекти свого життя, люди менш схильні занурюватися у віртуальний світ та рідше потрапляють у пастку FOMO.
Читайте також
