Щороку на початку жовтня Нобелівські комітети збираються у Стокгольмі та Осло, щоб оголосити нових лауреатів Нобелівських премій. Першою присуджується премія з медицини та фізіології, її лауреат (або лауреати) буде оголошений сьогодні, 2 жовтня, колегією експертів Каролінського інституту у столиці Швеції. Далі відбудуться премії з фізики, хімії, літератури, миру та економіки, оголошення проводитимуться щодня до 9 жовтня.
Основні факти про Нобелівські премії
Нобелівські премії були засновані Альфредом Нобелем, шведським бізнесменом та хіміком. Йому належало понад 300 патентів, але особливо він уславився тим, що винайшов динаміт.
Незабаром динаміт став дуже затребуваним у будівництві, гірничодобувній та збройовій промисловості. Це зробило Нобеля дуже багатою людиною. Можливо, це також змусило його задуматися про свою спадщину, оскільки до кінця свого життя він вирішив використати свій статок для фінансування щорічних премій «тим, хто протягом попереднього року приніс найбільшу користь людству».
Перші Нобелівські премії було вручено у 1901 році, через п'ять років після смерті засновника. 1968 року Центральний банк Швеції заснував свою «премію з економіки пам'яті Альфреда Нобеля». Хоча ця премія формально не Нобелівська, вона завжди вручається разом з іншими.
З якихось причин Нобель вирішив, що премія миру повинна присуджуватися та вручатися у Норвегії, а решта – у Швеції. За життя Нобеля існувала унія Швеції та Норвегії. З 1814 по 1905 рік два королівства перебували в рамках єдиної держави, зберігаючи широку автономію. У цьому позиція Норвегії була частково підлеглою. Можливо, Нобель вважав, що Норвегія буде найкращим місцем для вручення премії, покликаної заохочувати дружбу між народами.
Нобелівською премією можуть бути нагороджені лише окремі особи, а не установи (крім премії миру).
Одночасно можуть бути заохочені одна або дві роботи, але при цьому загальна кількість нагороджених не повинна перевищувати трьох. Грошова винагорода ділиться між лауреатами так: спочатку порівну між роботами, а потім порівну між їхніми авторами. Якщо нагороджується одне відкриття, яке зробили двоє чи троє, то всі отримують по 1/2 або 1/3 премії.
Премія може бути присуджена посмертно. Однак, якщо претендент живий у момент оголошення про присудження йому премії, але помер до церемонії вручення, то премія за ним зберігається. Таких випадків було вже чотири.
Нобелівський фонд, який керує премією, збільшив розмір премії на 10% цього року, до 11 мільйонів крон (близько 1 мільйона доларів за поточним курсом). Крім грошей, переможці отримують медаль та диплом. Медаль має діаметр 66 мм та масу 175 грамів. Вона виконана з 18-каратного (750-ї проби) золота і покрита 24-каратним (чистим) золотом.
Нобелівську премію 2019 року з хімії вручає король Швеції
Деякі лауреати відмовилися від премій. Серед них – німецькі вчені Ріхард Кун (1938, хімія), Адольф Бутенандт та Герхард Домагк (1939, хімія та фізіологія і медицина), які були змушені піти на такий крок, оскільки у нацистській Німеччині приймати Нобелівські премії було заборонено. Вони змогли отримати дипломи та медалі після Другої світової війни. 1958 року від премії з літератури під тиском влади відмовився Борис Пастернак. У СРСР вважали його роман «Доктор Живаго», опублікований за кордоном, «ідеологічно шкідливим». Медаль та диплом були вручені його синові у грудні 1989 року. Від премії з літератури «з особистих причин» відмовився французький романіст та філософ Жан-Поль Сартр (1964). В'єтнамський політичний діяч Ле Дик Тхо, удостоєний премії миру в 1973 році спільно з Генрі Кісінджером, не прийняв нагороду, оскільки в країні продовжувалися військові дії
Білоруський опозиційний активіст Алесь Біляцький поки що не отримав своєї премії, оскільки перебуває у лукашенківській в'язниці. Минулого року він розділив премію миру з українською правозахисною організацією «Центр громадянських свобод» та російським «Меморіалом». Для України це була перша і поки що єдина Нобелівська премія.
Загалом у списку лауреатів 950 осіб та 30 організацій. Середній вік нагороджених – 60 років. Наймолодшою у 2014 році стала 17-річна правозахисниця з Пакистану Малала Юсуфзаї, відзначена премією миру. Найстаріший лауреат – 97-річний американський вчений Джон Гудінаф (премія з хімії у 2019 році).
Премію одна людина може отримати лише один раз. Але кілька осіб отримували премії двічі, оскільки вони присуджувалися до різних категорій. Міжнародний комітет Червоного Хреста був нагороджений премією миру тричі: у 1917, 1944 та 1963 роках.
Серед нобелівських лауреатів чимало родичів, включаючи шість сімейних пар: Марія та П'єр Кюрі (1903, фізика); Ірен Жоліо-Кюрі та Фредерік Жоліо (1935, хімія); Герті та Карл Корі (1947, фізіологія та медицина); Гуннар Мюрдаль (1974, економіка) та Альва Мюрдаль (1982, премія миру); Май-Брітт та Едвард Мозер (2014, фізіологія та медицина); Естер Дюфло та Абхіджит Банерджі (2019, економіка). Шість разів володарями премій ставали батьки та сини, у тому числі фізики Нільс та Оге Бор (1922 та 1975 роки). Премію отримували брати Ян Тінберген (1969, економіка) та Ніколаас Тінберген (1973, медицина).
Переважна більшість лауреатів Нобелівської премії є білими чоловіками. Хоча останніми роками ситуація почала змінюватися, серед лауреатів премії, як і раніше, мало ґендерної та расової різноманітності, особливо в наукових категоріях. Премії отримали 60 жінок, у тому числі 25 у наукових категоріях.
У перші роки та десятиліття присудження Нобелівських премій відсутність різноманітності серед лауреатів можна було пояснити відсутністю різноманітності серед науковців загалом. Але сьогодні критики кажуть, що суддям необхідно краще вивчати відкриття, зроблені жінками та вченими за межами Європи та Північної Америки. У відповідь комітети премії заявляють, що їхні рішення ґрунтуються на наукових заслугах, а не на гендері, національності чи расі.
Читайте також
