Перехід до гривні та подовження строків: що обіцяє українцям нова стратегія управління держборгом

Автор

Валерій Моісєєв

Прямий державний борг України, який наприкінці 2020 року склав 60,8% ВВП, за підсумками 2021 року очікується на рівні 56,9% ВВП, у 2022 році його буде знижено до 50,8%, у 2023 році – до 48,55%, а до 2024 року – до 47%. Водночас частка держборгу в нацвалюті наприкінці 2024 року має зрости з нинішніх 41% до 51%.

Про це йдеться в середньостроковій стратегії управління держборгом до 2024 року, яку Кабмін затвердив 9 грудня. представляє її зміст і зробило свої «зауваження на полях».

Коротко про зміст стратегії управління держборгом

Стратегія передбачає збільшення середньозваженого строку погашення держборгу із 6,4 до 7 років до кінця 2024 року. Водночас частку довгострокового пільгового фінансування від МФО та іноземних держав для реалізації інвестпроєктів у загальному обсязі держборгу буде збільшено із 6,3% поточного року до 7% у 2024 році.

Стратегію розроблено з огляду на показники, визначені законом про державний бюджет на 2021 рік і бюджетною декларацією на 2022 – 2024 роки.

Зазначається, що внаслідок реалізації попередньої стратегії (на 2019 – 2022 роки) зросла частка держборгу в національній валюті (з 33,4% у 2018 році до 38,2% у 2020-му), покращилася структура державного боргу за строками погашення, підвищилися міжнародні рейтинги України.

За словами міністра фінансів Сергія Марченка, основними ризиками для реалізації нової стратегії залишаються ризики рефінансування та валютний. Щоб мінімізувати ризик рефінансування, Мінфін планує розвивати фінансовий ринок. Також міністерство має намір запроваджувати інструменти валютного хеджування.

Зауваження на полях стратегії управління держборгом України

Намічені урядом маяки: скорочення частки держборгу у ВВП, переведення боргу в нацвалюту та збільшення строків запозичень відповідають найкращій світовій практиці та рекомендаціям міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світовий банк тощо). Проте одного бажання (навіть дуже великого) та гарної презентації для цього замало. Потрібна жорстка воля до послідовної реалізації плану дій, наведеного (у найзагальнішому вигляді) у стратегії.

Заходи цього плану передбачають:

розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів (ЦП);
випуск ОВДП у різних валютах на міжнародних ринках; вивчення світового досвіду використання ESG-інструментів;
залучення міжнародних інвесторів на внутрішній ринок ЦП;
розширення співпраці з МФО та урядами для залучення пільгового фінансування;
робота уряду для підвищення кредитного рейтингу України.

На жаль, у діях української влади такої послідовності часто бракує. Наприклад, у стратегії йдеться, що для зниження ризиків її невиконання держава з-поміж іншого має прагнути до зниження частки держбанків на ринку. Але в активно рекламованому зараз законопроєкті про економічний паспорт українця написано, що кошти, які накопичуються, мають розміщуватися тільки в держбанках. За логікою такого «паспорта» кошти мають накопичуватися і зберігатися в держбанках десятиліттями, тому такі банки існуватимуть ще довго.