Редактор 
«Авто» Сергій Суховський про новинки авторинку
«Електрички», які можна купити за один їхній дизайн
Здавалося б, у першого враження немає другого шансу. Поки електротехніку випускали виробники мас-маркету, дизайнерів до неї підпускали за залишковим принципом. Курйозний пробіг перших моделей на одній зарядці намагалися збільшити усіма можливими способами. Одні ліпили відверті коробки на колесах, заощаджуючи на вазі та габаритах. Інші намагалися зробити 3-метрові компакти аеродинамічно ефективними. Для третіх «електрички», найімовірніше, були маніфестами — можливістю заявити про свою технологічну першість і прихильність екотрендам. Звідси й химерно-еклектичний дизайн: аби помітили, обернулися, запам'ятали. «Незрозуміле змішання форм і кольорів», — говорив у таких випадках дизайнер Дітер Рамс.
Так, мінімум агрегатної бази розв'язує стилістам руки, але хіба десь написано, що електрокар зобов'язаний відрізнятися від автомобіля? І тепер, коли за справу взялися преміумбренди, в яких з естетикою компромісів не буває, про те, що перед нами «електричка», з першого разу й не здогадаєшся. Одним словом, світ дізнався, що електрокари можуть бути не тільки «блідою подобою лівої руки», а й трендсеттерами дизайну.
Фото: Tesla
Tesla Roadster
Говоримо електрокар — маємо на увазі Tesla. Забуваючи про те, що в плані дизайну виплоди Ілона Маска ніколи не були чимось видатним. Найпершою моделлю бренду був злегка перелицьований Lotus Elise, усе «автомобільне» також закуповувалося у британців. Але новий Roadster — це щось зовсім особливе. Уперше «теслівські» супертехнології отримали гідну упаковку. Купе, яке, за словами Маска, гарантовано забезпечить «принизливу поразку бензинових автомобілів», виглядає інфернальніше за інший концепт-кар. Точніше, як застигла енергія. Автором дизайну став ексдизайнер Mazda Франц фон Хольцхаузен, який перейнявся kodo-ідеями. Та і як ще може виглядати найдинамічніший мобіль? Завдяки новому режиму прискорення Maximum Plaid до «сотні» він розганяється за 2 секунди, відмітку 160 км/год проходить за 4,2 секунди, а «квотер» (1/4 милі, 400 м) розмінює за 8,9 секунди. Максимальну швидкість ще толком не виміряли, але вона точно перевищує 400 км/год. Маск не був би Маском, якби ще раз не начхав на загальноприйняті засади, назвавши родстером (за визначенням дводверний автомобіль без стаціонарного даху) своє чотиримісне купе з жорстким верхом.
Фото: Сергiй Суховський
Jaguar I-Pace
Бувши гедоністом, засновник Jaguar Вільям Лайонс ще пів століття тому сформулював концепцію своїх автомобілів як «grace ... space ... pace». Сера Лайонса давно немає з нами, але справа його живе — перший електромобіль марки ґрунтовно перезарядив мотто «грація — розмах — спритність», змусивши його виблискувати яскравіше, ніж раніше. Tesla — це один суцільний вау-ефект, саме те для клієнтів із коротким автомобільним бекграундом. Або зовсім без нього. Британці ж обрали прямо протилежний підхід — I-Pace немов демонструє своїй пастві maximum friendliness. У самої Tesla немає минулого, водночас Jaguar піклується про тих, кого приручав протягом майже століття. Мовляв, дивіться — тут є усі наші сімейні цінності: комфорт, ергономіка, постава і далі за списком. Grace, space, pace.
«Електрична парадигма є настільки інноваційною, що колишній поділ на класи та типажі скоро зникне, — розкриває секрети настільки незвичного для марки форм-фактора Ян Каллум, для якого I-Pace став лебединою піснею 20-річної роботи у дизайн-студії Jaguar. — Ви можете називати його як завгодно, адже тут «зашито» риси спорткарів і кросоверів, седанів і купе. І саме так виглядає майбутнє марки». Отже, з цього моменту можна починати звикати до «джагів» із зализаними формами та монооб'ємною композицією, адже через десять років усі вони будуть на батарейках.
Фото: Porsche
Porsche Taycan
Новітній Porsche — елегантний коктейль з культового суперкупе 911, універсала Panamera Sport Turismo і кросовера Macan. Проґавивши стрибок популярності електромобілів, німці намагаються досягти свого сплавом ультратехнологій. Спеціально для Taycan шваби здійснили низку революцій у вуглеволоконній кухні, опорі матеріалів та парі суміжних сфер. І тепер випікають кевларові кокпіти зі швидкістю піци Quattro Formaggio. Рівень опрацювання аеродинаміки просто запаморочливий — жоден серійний а Porsche не був настільки обтічним. Здавалося б, радіаторна решітка потрібна електромобілю, як запальничка дракону. Але всмоктуване нею повітря не просто охолоджує елементи шасі та батареї, але й працює на активну аеродинаміку, притискаючи купе до асфальту. Зі свого боку батарея, яка є максимально опущеною і на яку в «електричок» йде до третини маси, діє подібно яхтовому кілю, до останнього утримуючи купе від розвантаження на трамплінах і кренів у віражах.
Цікаво було спостерігати за пресою на презентації Taycan. Це настільки незвичайний Porsche, що навіть бувалі жури селфілися з ним, як 16-річні «вінішко-тяни» з Монатиком.
Фото: Олександра Ершова
BMW i3
На тлі названих вище конкурентів міська малолітражка виглядає дещо кволо. Але повірте: і з дизайнерської, і з інжинірингової точок зору їй досі немає рівних. У габарити сітікара баварці втиснули технології суперкарів і лімузинів на кшталт силової структури з вуглецевого волокна F1-spec і «дверцят-самогубців», що відкриваються проти ходу. Наскільки i3 є нетривіальним зовні, всередині він взагалі перевертає уявлення про компонування, дизайн, колористику, фактури та матеріали. Тут тобі й нефарбовані кевларові пороги, і матеріал крісел з перероблених ПЕТ-пляшок, і панелі з пресованого бамбука упереміш із кокосовою стружкою. Салон куди просторіший, ніж може здатися, дивлячись на сітікар ззовні. Відчуття таке, ніби потрапив до холу берлінського бутик-готелю. Відсутність центрального тунелю дозволило зробити підлогу рівною, як у квартирі, а висока приладова панель немов «летить» у повітрі, дозволяючи вільно перелазити з одного сидіння на інше.
Навіть не збагну, як дизайнерам вдалося умовити керівництво забити на традиції, наступність та інший ретрофетишизм на користь неприкритого хай-теку. Подумки зніміть з i3 усі бейджики та фірмові «ніздрі» — і від BMW не залишиться зовсім нічого. Дивлячись на цей тотальний нонконформізм, Кріс Бенгл, напевно, кусає лікті й перед дзеркалом перепитує себе: «А що, так можна було?!»
Фото: Tesla
Tesla Cybertruck
І знову вічнозелений бренд. Здавалося б, завдяки преміумним європейським маркам електрокари остаточно залишили ugly-рейтинги найпотворніших автомобілів. Але тут з'явився Cybertruck, яий виглядає так, немов його намалювала п'ятирічна дитина. Але сіль землі в тому, що з академічної точки зору («хороший дизайн — це якомога менше дизайну») пікап і має бути таким. Функціональним, зрозумілим, ненав'язливим. Тобто зовнішність не може бути самоціллю, бо автомобіль є річчю аж ніяк не декоративною. І його стиль зобов'язаний бути нейтральним і стриманим, щоб залишити місце для самовираження користувача. А ще подібна аскеза є вічною, бо концентрується на основних аспектах продукту — без прикрас, деталювання та інших модних елементів. І з огляду на сотні тисяч попередніх замовлень на Cybertruck на подібний «дизайн без дизайну» чекає великий успіх.
