Фото: Олександра Єршова
Що спільного між 11 новими позашляховиками Каньє Веста, ведучими Top Gear, співробітниками ООН, Червоного Хреста та МНС? Усі вони у захваті від «ідеальної машини для виживання в Апокаліпсис».
Ви, напевно, вже бачили ці кадри. Поки ми ховаємося від коронавірусу по домівках, хижаки безперешкодно освоюють наші території. Дикі кабани на Єлісейських полях, крокодили на вулицях Чарлстона, пуми в домашніх басейнах Денвера, варани, що ганяють дворняг Аделаїдою. Додайте сюди незворотні зміни клімату та екосистем через бездумні дії людини. Ми всі вже скуштували сполохи екологічної катастрофи, коли горіли «чорнобильські» торфовища — наслідки хаотичної вирубки лісів, заболочування річок, розорювання луків і заплав. Ще одне підтвердження незворотності наслідків — пилові смерчі та піщані бурі не десь там в Австралії або США, а під Києвом.
«Шерп» на вихід: чому Україна втрачає єдиного автоекспортера
Фото: Сергій Суховський
Якщо автомобілі будуються «навколо» силового агрегата, то позашляховик — навколо геніально простої концепції пневмоциркуляції. Олексій Гарагашьян додумався з'єднати шини повітряними каналами зі змінним перетином, а підтримку необхідного тиску довірив системі централізованого підкачування шин. У разі наїзду на перешкоду шина деформується, тиск у ній зростає, і система рівномірно розподіляє тиск по інших покришках, підвищуючи їхню можливість до деформування, а отже, і прохідність.
«Сміттєвий бачок на чотирьох колесах»
Володимир Школьник закохався в дику природу, коли працював у Тюмені в структурі Міністерства газової промисловості СРСР. Точніше, коли усував аварії на трасах газопроводу. Хоча романтики в тих краях, за сучасними мірками, було мало: влітку — гнус, взимку — дубак. Зі стабільного — хіба що драговина, яка не замерзає навіть у морози, та «ручна поклажа» вагою під 30 кг. Транспорту, зрозуміло, не було — що колісна, що гусенична техніка тонула на слабонесучих ґрунтах «на раз». Проте, повернувшись до Києва і збудувавши успішний бізнес, Школяр регулярно повертався до Західного Сибіру «бродяжити для душі». Паралельно скуповував усі доступні всюдиходи. Багаторічна селекція зупинилася після тест-драйву «дефа», створеного пітерцем Олексієм Гарагашьяном. Конструктор зробив собі ім'я низкою саморобок, які виглядали вкрай непривабливо (рама з обрізків водопровідних труб, «кразівські» камери, моторчик від бензопили), але не застрявали. Гарагашьян із такою легкістю вигравав на своїх виробах чемпіонати з трофі-триалу, що організатори, втомившись переписувати техрегламент, переконали «Кулібіна» перейти на «тренерську роботу» — самому прокладати маршрути для змагань.
Фото: Сергій Суховський
Вважається, що секрет неземної прохідності «Шерпа» — у диво-підвісці. Так, але ні — ніякої підвіски у нього бути не може: осі жорстко кріпляться до корпусу й не переміщаються у вертикальній площині. На ходу стусани й удари амортизують величезні безкамерні шини наднизького тиску. Настільки низького, що вони не ранять навіть крихкий трав'яний покрив тайги й тундри.
«Це був справжній сміттєвий бачок на коліщатках, — пригадує співзасновник компанії Сергій Самохвалов. — Виглядав «деф» не дуже переконливо і якийсь час навіть не експлуатувався. Але якось потрапив в одну з експедицій, а це була вже пізня весна, розкривалися ріки ... «Деф» увесь час ламався, але те, як він їхав, перевернуло усі наші уявлення щодо прохідності».
Не лише затяті мандрівники, але й підприємці, Школяр і Самохвалов побачили у «дефі» бізнес-модель. Саме тому сума угоди склала значні як для саморобки $60 тис. — до них входив гонорар Гарагашьяна за адаптацію позашляховика до серійного випуску. У підсумку від початкової конструкції не залишилося жодної взаємозамінної деталі — тільки загальна концепція.
«Гарантований бюджет»: кросовери, що дешевші за 300 тис. грн
І бути б нашому герою «широко відомим у вузькому колі обмежених осіб», якби у пошуках фактури його не побачили продюсери Top Geаr. Ролик із болотоходом лише за першу добу набрав більше двох мільйонів переглядів, ставши вірусним. І наступного ранку творці прокинулися всесвітньо відомими й ... неготовими.
«Шквал замовлень з усього світу, близько тисячі пропозицій, — хитро посміхається Школьник. — Але ми не розуміли, як цим користуватися і що з цим робити. Так у команді з'явився СЕО вищого рівня — Ярослав Пригара, який до того очолював Mercedes-Benz Ukraine».
Фото: Олександра Єршова
У «Шерпа» безліч недоліків. Як вроджених, так і таких, що легко усунути. Якщо черепашача швидкість (45 км/год) обумовлена конструкцією бортових фрикціонів і шин, то по-тролейбусному спартанський салон можна виправдати хіба що можливістю мити його зі шланга.
«Ми віримо в те, що світ був би краще, якби у кожного з нас була впевненість у тому, що він зможе здолати будь-які труднощі та перешкоди на шляху до мети, — впевнений пан Пригара. — Свобода — це можливість їхати туди, куди хочеш. Не замислюючись над тим, що у тебе під колесами: сніг, торф, твердий ґрунт чи вода».
Але справа була не тільки в недостатніх виробничих потужностях, а й у невідповідності закордонним екологічним нормам. Передусім американським — найжорсткішим із наявних. Адже спочатку всюдихід створювався максимально простим і ремонтопридатним, а запорука автономності подорожі — надійність техніки. Яка поганенько корелюється з нормами вихлопу.
У більшості сибірських болотоходів використовується давній, примітивний і малопотужний турбодизель Kubota V1505-t (Е3В), який ось уже пів століття працює у всілякій комерційній техніці на кшталт навантажувачів, мініекскаваторів тощо. З півтора літра робочого об'єму знімається всього 44,3 к. с., але японський моторчик славиться фантастичною надійністю. Мільйонний «пробіг» без капремонту — для нього норма. В Уренгої жартують, що «куботи» передають у спадок — як мисливські рушниці. За словами Самохвалова, цей двигун без зупинки може «молотити» більше сотні годин, а сам Sherp здатний їхати пару тижнів зі швидкістю, яку дозволяють умови. Агрегатується Kubota 5-ступінчастою механічною коробкою передач від ... «жигулів». Яка знову-таки завдяки своїй простоті й відпрацьованій десятиліттями конструкції є гранично надійною та ремонтопридатною.
Фото: «Шерп»
«Шерп» — це не тільки багатоцільовий транспортний засіб, але й мультифункціональний мотель. Ми так і не зійшлися в думці щодо кількості зірок, але всередині кунга об'ємом 3 куб. м, який легко трансформується, є пара одномісних лежанок і двомісне ліжко розміром 2,1х1,1 м. Головне — не забути поставити всюдихід носом на захід, і тоді вранці вас розбудить найправильніший будильник — схід сонця. Або «на попа» — «Шерп» може й таке: милуватися небом.
У будь-якому автомобілі найважливішими агрегатами є саме двигун і коробка передач. Але не в нашому випадку. Функціонал, компоновку, середовище проживання та зовнішність «Шерпа» визначають диски й шини. Вони не просто унікальні й спеціально спроєктовані під бездоріжник — їхня конструкція запатентована аж до форми грунтозацепів. Безкамерні покришки наднизького тиску завдяки широкій плямі контакту можуть пересуватися хоч по хиткому піску, хоч заболоченою поверхнею, хоч по глибокому снігу. А у воді розвинені шліци (як на колісних пароплавах) виконують роль гребних лопаток. Їхнє виробництво компанія розмістила на білоцерківській «Росаві».
Фото: «Шерп»
Ви не побачите рекламу Sherp — її просто немає. Як і у випадку з Rolls-Royce, просуванням продукту займаються самі покупці та дилери — мандрівники, мисливці, рятувальники тощо. І на громадських засадах — PR-бюджету в компанії немає. Більше за інших успіху в цьому досяг репер і кандидат у президенти США Каньє Вест. Завдяки його активності сьогодні підлітки мріють про «шерпів» не менше, ніж про спорткари.
А от усе інше створюється власними силами, не заощаджуючи на якості матеріалів. Так, кузовні панелі виготовляються з німецького алюмінію, силовий каркас — зі шведської легованої сталі. Як і силова рама, циклопічного діаметра колісні диски обробляються методом гарячого цинкування. Їхній головний талант — чіпкість. Щоб покришки наднизького тиску не розбортувалися, колеса хитромудрими фіксаторами утримують їх на місці. Крім того, особлива форма і конструкція перешкоджають намерзанню льоду та налипанню бруду. Я тестував Sherp і на піску, і на льоду, і в болоті, і на «відкритій воді» і впевнений, що це єдиний транспорт, який може дістатися туди, де не ступала нога людини.
Фото: Олександра Єршова
Тривалість експедиції безпосередньо пов'язана із запасом пального. Одна з найзатребуваніших опцій «Шерпа» — вмонтовані в диски коліс додаткові баки більшої місткості (58 л проти 56 л), ніж штатний танк.
Тактико-технічні характеристики позашляховика «Шерп»
Фото: «Шерп»
Плавучість, остійність, кінгстони, рундуки, трюм, пайоли — у технічному описі всюдихода бракує хіба що вітрил і піратів. І все ж. Непотоплюваність судна забезпечується герметичним кузовом і колесами водотоннажністю 850 літрів кожне, переміщення — гіпертрофованими грунтозацепами.
