Худрада «Оскара». Чому замість професіоналізму обирають ідеологію

Усе почалося давно. Але 2005-го це стало публічним.

Саме тоді фільм «Горбата гора» отримав «Оскар» за найкращу режисуру. Стрічка про двох ковбоїв-гомосексуалістів була покликана шокувати і встановити новий больовий поріг суспільного сприйняття дражливих тем. Кіноакадеміки надіслали сигнал представникам індустрії: оповідання про ЛГБТ віднині дуже бажані та респектовані.

Далі пішло-попхалося. Герої з гомосексуальною поведінкою почали все частіше вплітатися в сюжетні лінії, а фільми з такими персонажами все частіше збирати нагороди та премії. Не завжди для цього ЛГБТ-тему треба було робити провідною, як у «Горбатій горі», достатньо було лише додати до сюжету епізод про особливості сексуальної орієнтації героя. Приклад останнього – «Зелена книга» як найкращий фільм минулого року за оскарівською версією.

Але попри все це підкреслена лояльність до гомотематики завжди залишалася, так би мовити, неформальною редакційною політикою «Оскара». Режисери та продюсери все розуміли, але в документах на цьому особливо не наголошувалося. Аж донині.

А от тепер кіноакадеміки та організатори премії остаточно перестали стримувати себе й пустилися в усі тяжкі. Днями опублікували нову офіційну політику щодо номінантів. Отже, фільми, які претендують на «Оскар» у провідних категоріях, мають відповідати таким критеріям:

- один із головних героїв або героїв другого плану має бути темношкірим, азійцем, латиноамериканцем, жителем Близького Сходу або представником іншої етнічної групи;

- не менш як 30% акторського складу фільму мають бути представлені жінками, етнічними представниками, членами ЛГБТ-спільноти або людьми з обмеженими можливостями;

- основна тема картини повинна стосуватися расових, гендерних проблем або проблем людей з обмеженими можливостями;

- стажистами, дистриб’юторами, керівниками рекламної кампанії мають бути кілька жінок, членів ЛГБТ-спільноти, представників інших етнічних груп.

Критерії щодо раси та кольору шкіри довго коментувати не буду. Щонайменше тому, що колір шкіри й національність – це категорія природного права. Тобто з кольором шкіри та національними ознаками люди народжуються, а не набувають протягом життя. Хоча й тут треба констатувати, що ця занадто велика чутливість є штучною. Адже ні в кого не викликає подиву, що в індійському кіно домінують актори індійського етносу, а в нігерійському, ви не повірите, темношкірі нігерійці. Але лише білі американці та європейці зі своїми суїцидальними комплексами чомусь соромлять самі себе. Але це окрема тема.

А от про ЛГБТ та гендер у переліку критеріїв варто поговорити докладніше. І почнемо з того, що те, що зазвичай називають гомосексуальною орієнтацією, не є категорією природного права. Адже такими не народжуються, такими стають. Один із найавторитетніших наукових журналів у світі Science рік тому остаточно поставив крапку в суперечках: не існує жодної комбінації генів, яка б відповідала за гомосексуальну поведінку. Науковці нарешті констатували: сексуальна поведінка людини – це про поведінку, а не про генетику. Тобто це про спосіб життя, а не про вирок природи.

Але ідеологи «Оскару» вирішили, що настав час відкрито займатися тим, що в комунікації називається пропагандою. Тобто через кінопокази унормовувати поведінку, явища та спосіб життя гомосексуалістів, лесбійок і транссексуалів. Публічна демонстрація є способом унормування. Майже завжди. А цього разу так точно.

Але в такому випадку це навіть більше, ніж пропаганда. Це справжнісіньке соціальне конструювання. Голлівудське кіно – це не лише про мистецтво. Це передусім про масову культуру. Голлівуд творить суспільну норму. І тепер вони нам заявили: нова норма — це чоловіки, які займаються сексом із чоловіками, і жінки, які «укладають шлюб» із жінками. І ми цю норму будемо вам нав’язувати, ми хочемо, щоби ви і ваші діти це прийняли і відповідно наслідували. Або щонайменше перелякано й мовчки терпіли.

Отже, віднині ми знаємо, що найкращими фільмами за версією «Оскар» будуть не ті стрічки, які вражають своєю драматургією, а ті, де головний герой поцілував у губи свого водія. Переможуть не ті сюжети, які пробуджують шляхетні мотиви, а ті, де головна героїня вступає в так званий «шлюб» зі своєю сусідкою. Віднині ми знаємо, що голлівудське кіно – це не про художню цінність і мистецтво, нехай навіть і масове, а про пропаганду і соціальне конструювання.

Це – радянщина, новоявлений соцреалізм. Ми в нас це проходили довгих 70 років. І складним шляхом повертаємо собі право на творення художньої краси, вільної від мізантропії та безумства. А там лише починають. Віднині кіноакадеміки «Оскару» — це новітня худрада. Вона шануватиме й нагороджуватиме не найкраще, а те, що співатиме оди партії й Леніну. Точніше, геям і лесбіянкам.

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора