Ранок, і я під’їжджаю до німецького готелю Traube Tonbach у Шварцвальдських горах. Ми з дружиною і дочкою заходимо в ресторан Schwarzwaldstube, столик в якому я бронював за місяць, і зробив окрему подорож в гори.
Далі все як на піт-стопі. Нам допомагають зняти одяг, зайняти свої місця за столиком з чудовим видом на сонячні засніжені вершини. Офіціанти відразу приносять додаткове дитяче крісло для дочки, розмальовки та іграшки. Меню фіксоване, з декількома варіантами обіду, і зовсім не товсте, як ми звикли бачити в туристичних барах і ресторанах. Вибір в найдорожчому київському ресторані удвічі більше, а порції удвічі менші.
На вибір страви з дичини, птиці, риби, морепродуктів – таке враження, що їх забили або виловили вранці. Тушковані телячі щоки, омар на пару, гарбузове парфе… Чорний трюфель, який принесли під склом і відразу порізали скибочками на тарілку. Найсвіжіші десерти, які ти можеш вибрати з величезної таці в неймовірній кількості. Кращі локальні вина. І один з найлегендарніших німецьких шефів Харальд Вольфарт. Загальна ціна розкішного обіду на трьох з пляшкою вина – 490 євро.
Другий ресторан, в якому довелося побувати, це Paul Bocuse легендарного Поля Бокюза в Ліоні. Тут все можна описати двома словами: неймовірно смачно. Гарбузовий суп з морепродуктами, цесарка з каштанами та крем-брюле з коричневим цукром. Все дуже просто, але дуже круто. З ціною в 410 євро на трьох. Ще живий на той момент Бокюз і його дружина особисто зустрічали гостей. Безумовно, це була найкраща кухня і найкращий ресторан у світі.
І третій найдорожчий мішленівський ресторан, де був, – Vendôme шеф-кухаря Йоахіма Вісслера в передмісті Кельна. Кухня тут – чисте мистецтво. Починаючи від оленини в карамельній глазурі і закінчуючи кошиком, сплетеним з банана і заповненим молекулярним десертом з невідомо чого. Тарілки зі стравами нагадують картини абстрактних експресіоністів. Публіка до пари: ці люди могли б грати в серіалі «Династія». Вартість на трьох – 505 євро.
Чи варто це було своїх грошей? Кожного витраченого євроцента. Обслуговування, якість їжі, ставлення. Ідеально все. Чи вартий кожен з цих ресторанів окремої подорожі, як кажуть в гіді Мішлен? Змушений визнати, що вартий. Сюди їдеш не тільки і не стільки за якісною їжею. Не тільки заради історичних будівель, де знаходяться ці ресторани, і красивих краєвидів. Варто їхати заради одного єдиного слова, яке ідеально описує все, що відбувається в таких ресторанах, – атмосфери. І ще досвіду, якого, мабуть, більше ніде не отримати.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
