Ми відчуваємо гармонію від народження, але як ми цим даром розпорядимося
Музичний смак, як і кількість країн, в яких ти побував, і музеїв, які відвідав, або їжа, яку ти їси, означають набагато більше, ніж, наприклад, наявність дорогого годинника або автомобіля з особистим водієм. Гарний смак – одна з ознак освіченої людини. Про те, як його виховати, Яні Панюшкіній розповів Святослав Вакарчук – легенда української музики і автор безлічі красивих пісень.
- Про те, чи дається музичний смак від народження
Мені здається, що сприйняття звуків, гармонії у людини з’являється на підсвідомому рівні. Але як ми цим даром можемо розпорядитись. Це так само, як ми розрізняємо кольори від народження, розрізняємо звуки, відчуваємо гармонію від народження. Як ми можемо розпорядитись – це вже задача суспільства. Спочатку батьків, а потім друзів, оточення. Масова культура тим сильна і підступна, що дуже легко і ефективно формує смаки. Уявіть собі, ви під впливом масової культури буквально за декілька років можете сформувати свої смаки так, що вони вже ніколи в житті не зміняться. Я, наприклад, задумувався над тим, що у нашому дитинстві ми починали формувати свої реальні музичні смаки років з 12. Зараз діти починають формувати смаки буквально з 2 – 3 років. Уже в першокласників є свої улюблені артисти, вони їх знають і збирають їхню музику. Тобто чим швидше інформація поширюється і змінюється, тим більше вплив зовнішнього світу. І тим складніше нам буде контролювати смаки у майбутньому. Думаю, що в якийсь момент батьки вже не зможуть зовсім контролювати смаки своїх дітей.
- Про те, чи можна навчитись гарному смаку у музиці
А що означає «гарний смак»? Це ж дуже суб’єктивно. Люди всі перед Богом створені рівні. Чому думають, що професор класичної музики чи культуролог університету в Оксфорді має право вважати, що у нього кращий смак, ніж у людини, яка живе у бразильському лісі і там слухає звуки природи. Або чому, умовно кажучи, критик, який працює на популярному музичному сайті в Києві, має кращий смак, ніж хлопець у спортивних штанах з Троєщини. Хто сказав, що він кращий? Я з тих музикантів, який до музичних критиків відноситься неоднозначно. З одного боку, я розумію, що вони роблять свою роботу і стараються бути провідниками світлого, доброго і вічного у темному царстві невігластва і несмаку. А з другого боку, чому саме вони вибрали, що це вони мають диктувати всім. Просто вони вирішили, що їм це цікаво робити. Але це не означає, що вони є істиною в останній інстанції. Це як з усіма іншими суб’єктивними речами. Ви можете точно сказати, що ця трава зелена. Вона реально зелена. Правда, її можна назвати іншим словом, але це буде все одно відповідати тому випромінюванню хвилі, який дає зелений колір. Але ви не можете сказати, чи красива ця трава, чи ні. Тому що, наприклад, мені вона буде здаватись обскубаною, а вам буде здаватись дуже красивою і естетичною. І ніхто нас не розсудить.
- Про те, чи важливо слухати класичну музику
Мені подобається слухати класичну музику. Вона для мене є глибокою, вона викликає емоції, вона потрібна мені в житті. Чи хочу я, щоб мої діти слухали класичну музику, – хочу. Чи буду я нав’язувати їм – ні. Тому що це їхній смак. Я їм дам вибір і вони зможуть вибрати будь-що. Більше того, є та музика, яку я не слухаю і не сприймаю, мені вона здається навіть не музикою. Якщо я спробую своїх дітей штучно від неї відгородити, вони самі її знайдуть. Якщо станеться так, що вони захочуть це слухати, то заборона тільки спрацює проти. Тому тут треба дуже тонко до всього відноситись. І розуміти, що виховання смаків, якщо ви усе-таки взялись за таку річ, – дуже глибока і складна, багаторічна праця. Це не можна зробити прочитанням однієї лекції.
- Про музику, на якій зростав
В дитинстві я був музикальним хлопцем, але не мав якоїсь улюбленої музики. Мені здається, що мої смаки почали формуватися приблизно у дванадцятирічному віці, коли я вперше почув по телевізору групу The Beatles, а паралельно мій дядя познайомив мене з іншими зразками західної музики. Це сформувало мій музичний вектор – дало йому напрямок в якусь специфічну сторону. Коли я став дорослішим, пройшов мій юнацький максималізм, я почав слухати значно більше музики. Десь в районі 30 років я зрозумів, що я слухаю все. І, за влучними словами Дюка Еллінгтона, музика почала відрізнятись у моїй голові. У моїй системі сприйняття вона просто поділилася на два стилі: хорошу музику і погану музику.
- Про улюблених музикантів
Групи The Beatles і Led Zeppelin – мої улюблені рок-музиканти. З класики улюблені – Шопен, Бетховен і Рахманінов. Із джазової музики – вся рання творчість Майлза Девіса. Моя улюблена співачка Біллі Голідей. Я люблю українську автентичну музику, мені дуже подобається близькосхідна, балканська, кельтська, індійська музика. Я все це слухаю.
- Про те, як музика впливає на життя
Все починається з музики, потім переходить в моду, зовнішній вигляд, стиль, потім у поведінку, потім у сленг, потім у коло друзів, потім у пристрасті. Навіть вибір професії якимось чином може деколи корелюватися. Думаю, що музика дуже впливає на підлітковому етапі. У дорослому віці, я б сказав, цей вплив набагато менший. У такому віці музика – це, швидше всього, додаткове джерело серотоніну, яке робить тебе на певний момент більш задоволеним або щасливим.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
