«Тіньова економіка не працює окремо від публічної». Інтерв‘ю зі співвласником MTI Сергієм Башлаковим

Віце-президент MTI Сергій Башлаков. Фото: Перша шпальта

Віце-президент MTI Сергій Башлаков. Фото: Перша шпальта

Коли в Україні говорять про великий бізнес, то обов’язково згадують групу компаній MTI. Це диверсифікований бізнес, який належить двом фігурантам різних рейтингів найбагатших людей України – Володимиру Цою та Сергію Башлакову. Обидва вони – випускники Київського інституту інженерів цивільної авіацій, де свого часу вивчали радіоелектронне обладнання. Напевно, це дозволило їм на початку 1990-х створити компанію, яка сьогодні займається різними видами бізнесу: проектуванням, впровадженням та обслуговуванням IT-cистем, роздрібною торгівлею електронікою, а також логістикою. Крім того, група є одним з найбільших в країні роздрібних торговців взуттям, одягом та ювелірними прикрасами. Напевно, найвідомішим її бізнесом у нас в країні є мережа взуттєвих магазинів Intertop. Всього у групи 200 магазинів в Україні і близько 50 в Казахстані.

Віцепрезидент MTI Сергій Башлаков не часто дає інтерв’ю. З The Page він погодився поговорити про зміни, які настають на митниці у зв’язку з призначенням її главою Максима Нефьодова, якого він знає особисто. А також про те, чому вигідно працювати з українськими виробниками.

- Ваш бізнес тісно пов’язаний з митницею. Зараз у нас новий глава Державної митної служби. Він вже зробив кілька заяв про свої плани. Як ви вважаєте, що він повинен зробити, щоб бізнесу було простіше працювати?

- У нас дуже велика частка імпорту, і звичайно, питання митної політики для нас дуже важливі. Я особисто знаю Макса Нефьодова, хочу йому побажати всього самого найкращого на його новій посаді.

Telegram Logo

- І зараз це не жарт, не сарказм і не жест ввічливості?

- Звичайно ж, не жарт. Я переконаний, що він туди прийшов, щоб змінити митницю. Зараз багато говорять про контрабанду. Але я б дивився на проблему ширше. Контрабанда – це ж не те, про що всі говорять зараз.

- А хіба тут щось незрозуміло? Контрабанда – це те, що ввозиться без сплати мит і зборів.

- Згідно з Кримінальним кодексом, це або провезення товару поза пунктами митного огляду, або в пункті митного огляду зі спробою його приховування, або провезення через кордон предметів, які заборонено провозити.

Google News Logo Підписуйтесь на нас в Google News!

- А як називається те, що ввозять за хабар?

- Я б це назвав не контрабандою, а тіньовим імпортом: товар пред’являється до митного оформлення, проходить кордон там, де він повинен проходити, але мають місце зміни в супровідних документах. Найпоширеніша історія — це заниження митної вартості.

Є ще легальні можливості для тіньового імпорту, наприклад, так звані «схеми піджаків». Це коли жителі прикордонних районів по кілька разів на день перетинають кордон і провозять в рамках дозволеної суми невеликі партії товарів.

- Так це дрібниці якісь!

- З одного боку, дрібниці. Але коли «піджаків» набирається кілька сотень, то це вже серйозно. Можете самі порахувати.

- Не можу

- Давайте порахуємо. По-моєму, зараз через аеропорти, без мита, можна провозити товари на суму близько 1000 євро. А через автомобільні або пішохідні переходи – близько 100 євро. Сто людей по сто євро — це вже 10 тисяч євро. Якщо за день вони сходять разів зо п’ять – ось вже й 50 тисяч євро. Для якихось товарів це може бути вже половина фури. Часто вони переїжджають невеликими «бусиками»: їх саджають в автомобіль і возять туди-назад.

- Мені все-таки здається, що основна контрабанда проходить кордон організовано, а не якимись дрібними групками.

- Основна – так, проходить із заниженням вартості. Але є і ще один серйозний канал — поштові пересилання. Зараз посилкою дозволено безмитно переправляти товар на суму до 100 євро. Але водночас ніяк не враховується, хто отримує ці посилки. Я можу отримати 100 посилок в день, і ніхто не запідозрить мене в «сірому» імпорті.

- Тож що новий глава Держмитниці? Він уже щось заявив. На ваш погляд, те, що він сказав, допоможе боротися з контрабандою?

- Він пропонує мінімізацію участі людини в процесі митного оформлення. За таких умов технічно буде складно зробити якісь злочинні маніпуляції. Але оскільки тіньовий імпорт — це складова частина тіньової економіки, то повністю побороти контрабанду буде складно. Якщо не прибрати чинники, які дають можливість існувати тіньовій економіці, то можна скільки завгодно ганятися за фурами, посилювати контроль і покарання – це ні чого не дасть.

- Що саме, на ваш погляд, потрібно прибрати?

- Сама по собі тіньова економіка не працює окремо від публічної. За різними оцінками, у нас зараз в тіні перебуває плюс-мінус 50% економіки. Але тіньовий товар потрібно якось легалізувати. І зробити це сьогодні можна тільки за допомогою однієї схеми — через фізосіб-підприємців. Оскільки від них не вимагають пред’явлення документів про походження товарів. ФОП (фізична особа-підприємець) може купити товар де завгодно, за готівку, і продавати його — теж де завгодно.

- По-вашому виходить, щоб не було сірих схем – не повинно бути фізосіб-підприємців?

- Навіщо ж одразу робити такі висновки? У діяльність фізосіб-підприємців потрібно внести зміни, які б не дозволяли легалізувати сірий імпорт. Потрібне коригування діяльності ФОП.

- Тобто потрібно посилити за ними контроль?

- Потрібно, щоб коли мова йде про імпорт, ФОП обов’язково документували походження товару. І потрібно, щоб вони використовували розрахунково-касові апарати.

- Зараз їх можна замінити смартфоном або планшетом.

Фактичний у нас це поки що неможливо. Але в багатьох країнах світу це вже давно працює. Наприклад, я не так давно прилетів зі Штатів. Купував там доньці на день народження iPad. У магазині продавець мені все оформив за допомогою того ж iPad. Він просто надіслав чек мені на мейл.

- Давайте про iPad поговоримо. Ось ви кажете, що нам непотрібно ніяких «сірих» схем. А самі iPad в США купуєте. Чому не в Україні? Дешевше?

- Це всього лише збіг обставин. Дочка у мене була в мовному таборі в Джордтаунському університеті. У неї був день народження, і я купив їй подарунок. Я б і тут його купив.

- Для вас не принципово, а для багатьох в Україні – принципово. Чому вся ця схема з ФОП працює? Тому що це дозволяє продавати товари дешевше. У наших людей мало грошей. Це економічний фактор.

- Абсолютно правильно. Я вже почав говорити про легалізацію тіньового імпорту. Тут необхідна податкова реформа. Той рівень податкового навантаження, який є на сьогоднішній день у нас в країні, є дуже серйозним стимулом для тіньової економіки.

Що виходить? З одного боку, у нас населення не дуже платоспроможне. А з іншого боку, у нас держапарат не може забезпечити збори цих податків в необхідній кількості.

Тут ще є такий момент. Я не можу сказати, що у нас зараз податкове навантаження вище, ніж в сусідніх європейських країнах. Вона у нас плюс-мінус однакове. Але ми — найбідніша країна в Європі. А в бідних країнах податки збирати складніше. Тому що людям мало що втрачати.

Є ще один аспект. Мінфін розглядає збір податків виключно як фіскальну історію. Але можна ж за допомогою податків стимулювати розвиток економіки і залучати інвестиції в країну. А це зовсім інший підхід до податкової політики.

- Згоден. Якщо вигода від несплати податку буде меншою, ніж можлива втрата від штрафу, то платити будуть більше.

- Яка у нас зараз головна проблема? Це те, що ми інвестиційно неприваблива країна. Головний індикатор цього — це масовий вихід українців за кордон. Ми потихеньку перетворюємося на націю заробітчан.

- Там більше платять.

- Якщо з якоїсь країни йдуть люди, з цієї країни буде йти й капітал. Такого, щоб їхали люди, а приходив капітал, не буває. І навпаки: як тільки гроші почнуть приходити в країну, тут одразу ж збільшується кількість робочих місць, зростає вартість праці, починають зростати зарплати, і в країну їдуть люди.

- Ваш основний бізнес — завозити потрібні українцям товари. А куди ви інвестуєте?

- Я б так не спрощував, що у нас основний бізнес — це завозити товари. Це виходить, що ми логісти, які завезли і розподілили.

- У цьому ж нічого поганого немає.

- У цьому немає нічого поганого, у нас є і такий бізнес. Є у нас логістичний центр, компанія Denka Logistics, в яку ми інвестували близько $20 млн. На сьогоднішній день наш логістичний оператор, хоч вже і працює 10 років, продовжує залишатися одним з найбільш інноваційних на цьому ринку.

Але основний наш бізнес — це роздріб. І тут немає великої різниці між імпортом або українським продуктом. Я навіть більше скажу. Після 2014 року в нашій компанії INTERTOP було прийнято стратегічне рішення — збільшити частку взуття, виробленого в Україні. І нам вже вдалося довести її до 30%.

- Це в парах чи в грошах?

- У парах.

- Вона, напевно, дешевша.

- Дешевша, але не в десять разів. Але з чим ми зіткнулися? Ми стали шукати українських виробників, і з’ясувалося, що більшість з них працюють у тіні. Навіть не через ФОП. Значна частина — взагалі без документів.

- Цеховики.

- Так, цеховики. Неначе з радянських часів залишилися. Нам довелося виконувати функцію легалізації бізнесу. Тому що ті, хто хотіли з нами працювати і отримувати стабільні великі замовлення, повинні були переходити в так званий «білий сегмент».

- Це патріотичне рішення чи це і є бізнес?

Це бізнес-рішення. Патріотичні рішення в бізнесі — це обман. Мені подобається вислів про те, що якщо хтось занадто голосно і багато говорить про патріотизм, то значить, вже щось десь вкрав.

- І в чому вигода працювати з українським виробником?

- По-перше, ти знижуєш ризик курсових коливань. Якщо валюта «скаче», а ми продаємо в гривні і доходи наших клієнтів — теж в гривні, то ми стаємо заручниками цих коливань. По-друге, є певний період від розміщення замовлення до потрапляння товару на полицю. Наприклад, якщо робити замовлення в Китаї, В’єтнамі або Індії. Там, звичайно, величезний вибір, але товар потрібно замовляти мало не за рік. Пропадає гнучкість. Якщо я чогось не врахував, то виправити помилку практично неможливо. Я не можу враховувати зворотний зв’язок зі споживачем. Якщо я працюю з місцевими виробниками, то логістичне плече маленьке. Я можу замовляти дрібні партії. Це набагато ефективніше.

- А наскільки великий попит на українське взуття? Мені здається, що якщо грошей немає, купуєш китайське взуття, а якщо є, то італійське. Хто купує українське?

- Чесно кажучи, я навіть здивувався вашому запитанню. Ми постійно проводимо фокус-групи, і ось, що ми з’ясували. Виявляється, що для багатьох наших споживачів бренд як такий не дуже важливий. Головне, щоб взуття було якісне й комфортне.

По-друге, ми не відстала країна, ми не Африка. За рівнем офіційного ВВП – так, ми Африка, але вийдіть на вулицю й подивіться, які у нас автомобілі їздять. Це, знову ж таки, показує, що частка тіньової економіки у нас дуже значна. У нас достатньо кваліфікована робоча сила. Українці — люди працьовиті, дисципліновані. Коли вони виїжджають за межі України, в Польщу, там їх із задоволенням беруть, тому що перенавчати їх особливо не потрібно. Я це все до того, що взуття, яка виробляється в Україні, не якесь другосортне.

- Ну, так багато завозять імпортного матеріалу, копіюють дизайн.

- Напевно, ви чули про так звану давальницьку схему.

- Класична схема.…

- Українська легка промисловість, особливо в кризові роки, багато в чому вижила за рахунок того, що працювала на давальницькій сировині. Такий бізнес приносив копійки. Але деякі підприємці використовували давальницьку схему для того, щоб освоїти нові технології, закупити необхідне обладнання. Ми контактуємо з декількома виробниками, які за рахунок роботи за давальницькою схемою змогли створити свій продукт і свої лінійки взуття.

- В Україні є такі фабрики, які б могли конкурувати з китайськими?

- Я думаю, що це все не за горами.

- Інтернет-торгівля. Мені здається, що це серйозний конкурент для вас. Як ви з нею боретеся?

- Ми з нею не боремося. Навіщо нам з цим боротися?

- Вони ж забирають у вас клієнтів.

- E-commerce — це майбутнє. Ми серйозно розвиваємо у себе цей напрямок. Я не вважаю інтернет-торгівлю чимось шкідливим. Я проти того, щоб ті, хто займається тіньовим імпортом, розбивали партії товарів на невеликі частини і під виглядом посилок безмитно доставляли в Україну, а потім продавали в Інтернеті.

- Ну, ви ж розумієте, що покупцеві все одно, хто їм продасть дешевше – тіньовики чи ви.

- Будь-який продавець хоче продати дорожче, будь-який покупець хоче купити дешевше. Тут немає якихось моральних моментів — я хороший, ти поганий. Тут важливо ось що. Схемами можна користуватися, а можна не користуватися. Чому я говорив про бідні і багаті країни. Чим багатша країна, чим багатша людина, тим громадянин більш законослухняний. І не тому, що він стає більш високоморальною людиною. Все дуже просто — йому є що втрачати. Чим ти багатший, тим у тебе ризиків стає більше, якщо ти щось порушуєш.

- Ви не займаєтеся «сірими схемами», тому що вам є що втрачати. Я зрозумів.

- У мене ризики одразу ж зростуть. Коли ми пішли в «біле поле», років зо два були в збитку. Десь тільки на третій рік вийшли в нуль.

- Тобто ви перейшли від оптимізації до «білого бізнесу» тільки три роки тому?

- В Україні до Революції гідності до 90% економіки працювало за схемами оптимізації. При Януковичу був такий міністр податків і зборів Клименко. Він створив паралельну систему оподаткування. Були майданчики, на які всіх заганяли, через які всі працювали. За великим рахунком, у нас тоді весь бізнес так працював.

- А після 2014-го перейшли на роботу за іншими правилами. Чи не пошкодували?

- Приз, який ти отримуєш, коли йдеш в «біле поле», — це певна свобода, яку ти отримуєш, в тому числі від держави, від силовиків.

- Минуло кілька років. Хтось перейшов у «біле поле», а хтось – ні. Ось сидите ви і думає: навіщо мені все це? Мій конкурент заробляє, а я, такий білий і пухнастий, в нулях.

- Мотивацію свою я вам розповів. Мені цієї мотивації достатньо. Я й досі вважаю, що ми правильно зробили.

- Давайте поговоримо про ваші плани. Що ваша компанія збирається робити в найближчі рік, три, п’ять?

- Перший і основний напрямок — це е-commerce, про який ми говорили. Ми з самого початку не інтернет-компанія, як, наприклад, Rozetka. У нас лідируючі позиції на роздрібному ринку «цегляних» магазинів. Є електронна і є «цегляна» торгівля. І ми зараз намагаємося будувати модель, яка б максимально використовувала ті переваги, які у нас є, — це розгалужену мережу офлайнових магазинів і можливість для кожного з наших клієнтів як безпосередньо в Інтернеті отримувати товар, так і з використанням цих офлайнових магазинів.

- А ви будете будувати окремий бренд для електронної комерції?

- Наше завдання, щоб той самий бренд INTERTOP сприймався не тільки як офлайнова торгівля, але й як лідер омніканальної торгівлі.

- І яку частку повинна буде займати електронна, а яку – офлайнова комерція?

- Колись говорили, що потихеньку Інтернет все витіснить. Зараз вже можна напевно сказати, що витіснить, але не все. За моїми прогнозами, електронна торгівля в сегменті взуття та одягу буде займати відсотків 30 – 40. Як показує досвід розвинених країн, електронна торгівля зростала ривками: коли це було новим явищем — спостерігався інтенсивне зростання, а потім наступала стабілізація.

- Чи зростатиме в ваших магазинах частка української продукції?

- Це буде залежати від того, які будуть створені умови для функціонування економіки, яке буде законодавче поле для публічної економіки. Але наші фокус-групи показують, що до української продукції ставлення, як до чогось відсталого, «совкового», невідповідного, вже давно немає. Пам’ятайте, раніше українські виробники брали собі іноземні назви? Щоб не показувати, що це вітчизняний виробник. Зараз такого немає.

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини