Фото: thepage.ua
Українські правоохоронні органи активно взялися за переслідування колишніх власників збанкрутілих банків. Бізнесмена Олега Бахматюка, ексвласника VAB Банку, оголосили в розшук наприкінці листопада. А на початку грудня – ексвласника банку «Фінанси та Кредит» Костянтина Жеваго. Суд дозволив заарештувати підприємця, поставивши йому за провину розтрату 2,5 млрд грн коштів банку.
Кримінальним переслідуванням колишніх власників правоохоронці розраховують домогтися повернення грошей. Утім, судячи з усього, все може вийти навпаки. Разом з тим повернути гроші можна було б не через кримінальне переслідування, а в ході мирних переговорів. Така практика у світі доволі розповсюджена. Про перспективи повернення коштів ексвласниками банків у результаті мирових угод в інтерв'ю 
розповіла Світлана Рекрут, керівниця Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
– Якими є підсумки 2019 року для ФГВФО? Чи вдається повертати борги колишніх власників банків?
– Цей рік був для нас складним, але, з іншого боку, цікавим і продуктивним. За рік ми зуміли отримати близько 9,5 млрд грн надходжень до банків в управлінні Фонду — на 40% більше, ніж минулого року. Із них 7,7 млрд грн отримано від продажу активів. Це рекордна сума: 2018 року банки отримали за цією статтею 6,8 млрд грн. Таким чином ми вийшли на цифру в 46 млрд грн за увесь період виведення банків.
Протягом кризи більш ніж двом мільйонам вкладників було виплачено майже 90 млрд грн в рамках гарантованої суми у розмірі 200 тис. грн. Майже усі ці кошти були запозичені. Єдине джерело погашення цих боргів – це робота з активами та робота з пов'язаними особами, яка повинна забезпечити сталий грошовий потік.
Робота з активами у Фонді гарантування налагоджена майже ідеально. Ми працюємо через систему ProZorro, яка є повністю транспарентною та антикорупційною. Також використовуємо закордонні майданчики для залучення саме іноземних інвесторів.
Якщо ми повернемося до цифри 90 млрд, які Фонд гарантування запозичив (із них 80 млрд грн ми спеціально запозичували), то на сьогодні Фонду вдалося повернути половину цієї суми – 42 млрд грн.
«Ми не хочемо крові, ми хочемо грошей. Тому є сенс робити все, що їх приносить».
Але з огляду на те, що ми вимушені сплачувати відсотки за користування грошима (а це ринкові 9-12% річних), сума повернення тіла боргу трошки менша. 2019 року ми, зокрема, повернули 12 млрд грн. Це величезна сума – найбільша за всю історію існування Фонду гарантування. І таким чином цього року ми повністю закрили свій борг перед НБУ (за цей рік ми погасили Нацбанку 1,5 млрд грн, у тому числі 8 млн грн за відсотками) і позачергово повернули Мінфіну 9,62 млрд грн (9,12 млрд грн основної частини і 505,6 млн грн відсотків).
Наступний транш Міністерству фінансів буде в січні 2020-го. Ці кошти, як озвучував президент Володимир Зеленський, будуть спрямовані на створення Фонду підтримки підприємництва.
На даний час завершено ліквідацію майже 40 неплатоспроможних банків з 95, що потрапили під управління Фонду з початку банківської кризи. До 2021 року планується завершити виведення з ринку майже усіх банків, крім тих, чиї активи заблоковано через дію мораторію на відчуження житла або через перебування активів на тимчасово окупованих територіях (менше 10 банків).
І ще одне ключове для нас питання — повернення активів, виведених з банків. У нас подано 5,6 тис заяв про вчинення кримінальних правопорушень на загальну суму понад 400 млрд грн, із них більше 400 заяв — відносно пов'язаних осіб, але до судів дійшло менше половини. І паралельно ведуться позови до пов’язаних осіб — їх зараз понад 600.
– Яку частину від загального боргу колишніх власників банків вдалося повернути? Експерти оцінюють цю суму у лише 10-15%. Чи це так?
– Рівень конверсії або, простими словами, рівень повернення активів на сьогодні складає близько 5-6%. Тоді як рівень повернення боргів колишніми власниками банків на сьогоднішній день це великий знак питання.
Чому? Тому що жодної копійки, на жаль, повернуто не було. Попри те, що є величезна кількість кримінальних справ – близько 5,6 тисяч. Це кримінальні справи не тільки стосовно колишніх власників, але й горе-позичальників, які брали кредити і свідомо їх не повертали. Реальний грошовий потік тут – це близько 120 млн грн, він практично губиться у загальних округленнях.
У жовтні ФГВФО закінчив величезну внутрішню трансформацію, перейшовши від напрямку продажу активів до напрямку стягнення відшкодування з колишніх власників. Тому наступний 2020 рік буде ударним у цьому плані.
По-перше, будемо стягувати кошти через цивільні позови. Їх зараз уже близько 600 більш ніж по 30-ти банках, хоча жоден з них і досі не на активній стадії розгляду. По-друге, працюватимемо через кримінальні провадження із залученням правоохоронних органів, через визнання Фонду потерпілою стороною, вираховуватимемо конкретні суми збитків, які завдали ті чи інші особи. За цим напрямком, на жаль, Фонд гарантування ще не отримав жодної гривні. І саме на цьому ми сконцентруємося у наступні 3-5 років.
– Чи реально ці кримінальні справи зможуть допомогти повернути хоч якісь борги?
– Це світова практика. Перші кроки ми вже бачимо. Було оголошено ряд підозр колишнім акціонерам та менеджменту банків. І тепер залишилося найменше – щоб ці підозри втілилися у сталий грошовий потік повернення коштів. Без цих підозр не можна було б робити наступні кроки.
– Член Ради НБУ Віталій Шапран вважає, що більш дієвим способом повернення коштів могли б стати мирові угоди з колишніми власниками комерційних банків про реструктуризацію і погашення боргів. Яка ваша позиція щодо такого варіанту?
– Має сенс робити все, що приносить гроші. Ми завжди говоримо, що ми не хочемо крові, ми хочемо грошей. Це наша основна функція, мета, місія. Будь-яке слово в цьому напрямку скероване на те, аби повернути гроші кредиторам.
Добровільне врегулювання – це також світова практика. Найактивнішими в цьому плані є США, які мали справу з наслідками кризи 80-х років. Існує чітка статистика, скільки грошей приносить добровільне врегулювання...
– Що це за статистика?
– Якщо ми говоримо про цивільні або кримінальні процеси, то в США на кожен долар, отриманий в рамках цих процесів, було витрачено в середньому 30-40 центів. Чому? Тому що процеси тривалі, дороговартісні, адвокати коштують багато — роки мають свою вартість.
Якщо ми говоримо про добровільне врегулювання, то в такому випадку гроші отримуються тут і зараз. Якщо не всі, то частково. Крім того, якщо при добровільному врегулюванні обговорюється конкретна сума, то це означає, що цю шкоду ексакціонер фактично визнав. Тому ми «перестрибуємо» через етап (який часто займає роки), коли нам у судах потрібно було б доводити цю суму в якості боргу.
Звісно, у кожному рішенні завжди є плюси і мінуси та відповідні наслідки. Рішення про добровільне врегулювання приймається тут і зараз, і майже завжди це суб'єктивна думка, навіть якщо буде багато висновків різних світових компаній, які на цьому знаються. Звичайно, рішення тут і зараз більш ризиковане, ніж рішення, яке колись буде прийнято в рамках судових процесів.
Ми розуміємо, що практика добровільного регулювання повинна мати місце. Морально, ментально і законодавчо ми будемо готові вже дуже скоро. У законопроекті, який зараз знаходиться у Верховній Раді, ця можливість буде передбачена. І залишиться найменше – втілити це в життя.
– Питання до вас більше як до експерта, ніж до голови Фонду. Тому що це безпосередньо вас не торкається, але мені цікава ваша особиста думка з цього приводу. Наскільки реально взагалі, щоб Ігор Коломойський повернув близько 5 мільярдів доларів боргу? Зараз його статки оцінюються виданням НВ у менше ніж 2 мільярди доларів. А від нього вимагають повернення 5 мільярдів.
– Якщо чесно, нічого не знаю про Ігоря Коломойського і ніколи не вивчала його статки. З однієї причини – Приватбанкна сьогоднішній день є живий банк. Фонд гарантування працює лише з банками, які є неплатоспроможними. Я сподіваюся, що Приватбанк ніколи не стане неплатоспроможним і все буде гаразд.
– Що стосується колишнього власника «VAB Банку» та банку «Фінансова ініціатива» Олега Бахматюка. Він стверджує, що направив до Нацбанку пропозицію стосовно погашення боргу. Йдеться про погашення 8 млрд грн боргу протягом семи років. Чому цю пропозицію досі не розглянули?
– Він дійсно направляв пропозицію, і не одну. Це вже третя. Першу пропозицію він направив майже рік тому, а може, і два. Правда, без конкретних цифр, але з констатуванням бажання добровільно врегулювати справу. Але тоді його пропозиція була не на часі, тому що «VAB Банк» був в активній стадії ліквідації — ми займались реалізацією його активів. Тому активної роботи за 52-ю статтею не велося.
Другу пропозицію він направив до ФГВФО декілька місяців тому. Потім була третя, і вона містила вже певні цифри і графік погашення. Ця пропозиція стосувалася і Фонду гарантування, і Національного банку, тому її було направлено до НБУ. Виконавча дирекція Фонду ухвалила рішення про доцільність розгляду цієї пропозиції, вивчення нормативного підґрунтя для її відхилення або прийняття і, відповідно, початку проведення розрахунків.
Проте після оголошення підозри [Олегу Бахматюку] цей процес призупинився.
Адже стартом для залучення консультантів та інших експертів, які б допомогли нам усе прорахувати, повинен був би стати гарантійний внесок від Олега Бахматюка. Тобто він мав би підтвердити серйозність свого наміру внесенням певної суми на ескроу-рахунок, яка потім пішла б у рахунок першого траншу погашення заборгованості.
Фонд гарантування і не відхилив цю пропозицію, і не прийняв. Чому? Тому що основним підґрунтям для такого рішення може бути тільки економічний розрахунок. Він будується на двох засадах. Перше – альтернативний сценарій, тобто скільки ми можемо отримати від Олега Бахматюка в результаті цивільних або кримінальних процесів. Друге – скільки компанія Олега Бахматюка може реально сплачувати. Адже ми можемо прийняти пропозицію і на $100 мільярдів, але якщо компанія не генерує таких коштів, це буде фейк і ми отримаємо ще одне зобов'язання, яке не обслуговується. А це останнє, чого ми прагнемо.
Власне, до цієї стадії ми не дійшли. Але ми знаходимось на низькому старті і відновимо переговори, щойно отримаємо гарантійну суму. Якщо перемовини будуть відновлені, звичайно, ми доведемо їх до кінця і дамо чітку відповідь на питання, чи вигідно Фонду гарантування та Національному банку прийняти або відхилити пропозицію вартістю 8 мільярдів гривень.
– А скільки там грошей повинно бути?
–У пропозиції він зазначив близько 500 млн грн.
– А що стосується колишнього власника банку «Фінанси і Кредит» Костянтина Жеваго: чи є якісь переговори про погашення ним боргу?
– Жодних офіційних звернень від Жеваго ми не отримували. Існує ряд процесів щодо стягнення з нього коштів як в рамках транзакційного підходу, так і в рамках процесу за 52-ю статтею. Листів з конкретними цифрами та з конкретним графіком на кшталт Бахматюка ми не отримували. Але в судових процесах його адвокати заявляли про те, що потенційно він також хотів би мати добровільне врегулювання. Але я не вважаю ці наміри офіційними, оскільки жодних підписів під жодним листом немає.
– Хто ще з колишніх власників банків може з вами розрахуватися таким же шляхом?
– Я вважаю, що тут треба подивитися на топ-5 або топ-10 боржників перед Фондом гарантування. Перший – це «Дельта-Банк», за його вкладами було виплачено 17 млрд грн. Другий номер – це «VAB Банк», третій номер – це «Фінанси і Кредит», четвертий – це Platinum Bank і п'ятий – «Імексбанк» Леоніда Клімова.
– Що з Кауфманом і Клімовим?
– Можливо, особисто у них усе гаразд, а ось стан повернення коштів в їхніх банках дійсно дуже незадовільний. Якщо в Platinum Bank ми перейшли до задоволення вимог кредиторів четвертої черги, то в «Імексбанку» третя черга погашена на дуже скромні відсотки.
– І останнє питання стосовно наступного року. Чи розраховуєте ви, що 2020 року дійсно почнеться повернення боргів ексвласників цих топ-5 банків?
– Я би дуже хотіла, щоб це було найближчим часом. Але ми повинні бути реалістами, а, можливо, навіть трохи песимістами. Це важлива і дуже важка робота. Увесь 2020 рік, уся робота Фонду, організаційна структура переформатовуються, «заточуються» саме під цю задачу. Наступного року ми закінчуємо реалізовувати активи, які у нас є. На кінець 2021 року закриємо усі банки, можливо, залишиться якась невелика кількість тих, які не можуть бути закриті у зв'язку з нормативними обмеженнями. Тому сконцентруємось тільки на стягненні шкоди або нестачі активів з власників.
Безумовно, працюватимемо з усіма банками, але найбільший фокус буде на найбільших боржниках. Адже ці кошти будуть безпосередньо спрямовуватись у бюджет України. І від того, наскільки системно та злагоджено працюватиме судова система, правоохоронні органи, Фонд гарантування та всі сторони, залежить те, скільки коштів отримає бюджет і, відповідно, скільки коштів буде направлено на зростання економіки.
Крім того, 2020 року працюватимемо над реструктуризацією боргу перед Міністерством фінансів, без чого неможливо довести питання про підвищення гарантованої суми до європейського рівня. Серед своїх ключових завдань також бачимо приведення системи врегулювання неплатоспрможності до європейських стандартів і продовження роботи з поширення фінансових знань у суспільстві — зокрема, нещодавно Фонд разом із партнерами започаткував трирічний Національний проект з фінансової грамотності.
Читайте також
