Фото: УНІАН
За підсумками минулого року частка країн ЄС в експорті з України склала 42%. Це набагато більше, ніж до підписання угоди про асоціацію. Цілі галузі — харчова промисловість, випуск органічної продукції, запчастин і товарів FMCG — розквітли завдяки євроінтеграції. Наступним її кроком мав стати «промисловий безвіз» і поступова синхронізація всіх українських стандартів з європейськими. Утім, плани щодо гармонізації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу під загрозою. Минулого тижня голова фракції «Слуга народу» заявив, що Україні слід тимчасово відмовитися від цієї політики. Що відбувається з євроінтеграцією після приходу до влади президента Володимира Зеленського, 
розпитало голову комітету Верховної Ради з європейської інтеграції Іванну Климпуш-Цинцадзе.
— Для нас Ви — людина, яка відповідала за євроінтеграцію, принаймні останні роки. Ми євроінтегрувались чи ні? Де ми зараз?
— На посаді в уряді я весь час наголошувала на тому, що не може бути однієї людини, яка просто євроінтегрує чи не євроінтегрує Україну. Йдеться про спільні зусилля і президента, і уряду, і Верховної Ради. Це дуже складний процес. Я вважаю, що ми дуже серйозно зрушились у нашому намаганні наблизитись до стандартів Європейського Союзу за останні роки.
Зараз уже всі сприймають це як звичайні речі, починаючи з безвізу. А згадайте, скільки говорили: вам не вдасться, вам не дадуть, вам на останньому етапі відмовлять, ніхто не робитиме паспорти і таке інше. Унаслідок уже кілька років ми користуємось безвізом. Ми звикли до того, що це легко і нормально, що це взагалі елементарна річ.
Згадайте, скільки говорили, що нам безвіз не дадуть і відмовлять на останньому етапі. Унаслідок уже кілька років ми користуємось безвізом і звикли до того, що це елементарна річ.
Ми дуже багато зробили щодо кожної галузі для того, аби наблизитись до торгівлі з Європейським Союзом з меншою кількістю бар'єрів. Але для цього треба зробити велику домашню роботу. У чомусь нам це вдалося. Зокрема, в сільському господарстві. Бо вся система регулювання і контролю за продукцією від лану до столу, як це працює в ЄС, починаючи від того, що ми садимо, як вирощуємо, як збираємо, що в цей ґрунт кладеться, і закінчуючи тим, що написано на упаковці в наших магазинах, – це вже запроваджено. А ось, скажімо, в транспорті ми взагалі не змогли зрушити з місця.
— Чому, до речі? І який Ви маєте на увазі транспорт?
— Будь-який. Насправді, жоден із законопроєктів, які були важливі для регулювання сфери транспорту: залізничного, автомобільного, перевезення небезпечних вантажів, морського, водного – нічого з цього не було ухвалено ще попереднім скликанням Верховної Ради. На жаль, мушу констатувати, що у профільному комітеті була велика кількість різних інтересів, які не давали можливості рухатись. Мої колишні колеги добре знають, що в ті роки позиція Міністерства інфраструктури також була недостатньо сильною й наполегливою.
Чому це важливо? І що б було, якби ми ухвалили закон про автомобільний транспорт відповідно до європейського? Ми користуємось маршрутками, наприклад, для міжміських перевезень. На сьогодні перевізник не несе відповідальності, не страхує ані автомобіль, ані пасажирів, не дотримується правил безпеки, реальний стан здоров'я водія необов'язково перевіряється медиками. Усе це призводить до трагедій, коли якісь маршрутки потрапляють у ДТП. Зрештою ми бачимо, що крісла відвалюються, бо вони були приварені як додаткові місця, і таке інше. Усе це було б неможливо, і ми б мали меншу кількість втрат.
— Але й вартість квитків була б такою, як в Європі.
— Не обов'язково. Безумовно, щось би підвищилося. Але разом з тим, якщо б ми платили замість 20-ти 23 чи 25 грн, то ми б знали, що в цю вартість входить страхування. Якщо щось трапиться, то людину зможуть лікувати на ті страхові виплати, які нестиме перевізник.
— Про безвіз усі знають. Про сільське господарство люди так собі думають: це щось не дуже зрозуміле.
— Це безпосередньо те, що ми бачимо на полицях магазинів. Раніше можна було написати, що це масло, поставити якусь ціну — і ти купував і думав, що це масло. Сьогодні так не можна зробити. Бо має бути написано, що там пальмова олія чи реальні вершки. Це багато дає споживачам. А виробникам запровадження цього стандарту дозволяє експортувати продукцію без додаткових вимог та перешкод до Європейського Союзу.
— До речі, про експорт. У нас за минулий рік експорт до Європейського Союзу збільшився на $3,5 млрд. Експорт до Росії впав на $10 млрд. Багато людей кажуть, що ми більше втратили, ніж виграли.
— Ми знову ж таки повертаємось до тієї розмови про те, що намащувати на хліб. Хіба НАТО на хліб намастиш або Європейський Союз? Я пригадую, багато років тому була конференція, де представник Російської Федерації казав: «Ми вам пропонуємо любов». А представник Європейського Союзу казав: «Ми вам пропонуємо закон». Якщо б ми євроінтегрувались, то мали в Україні ті ж правила, які працюють в Європейському Союзі. Ми всі були би захищені й отримували би зиск кожний день. А ми бачимо «любов» у вигляді зброї, атак, вбивства наших людей і руйнування нашої країни.
— Європа – це точно не про любов?
— Європа – це точно про закон, про правила і про процедури. Про те, чого не любить візантійщина в Російській Федерації. Але що стосується конкретного зиску. Ми поступово щороку нарощуємо свій експорт до Європейського Союзу. Наші товари, що експортуються, також зростають у ціні. Вони мають додаткову вартість. Ми почали експортувати дедалі більше переробленої продукції — не сировини, а переробленої продукції. Це дуже важливо, але це займає певний час.
До речі, це не з нашої ініціативи ми перестали щось експортувати до РФ. А саме через те, що Російська Федерація – країна-агресор, яка у різні способи намагається вести з нами війну, зокрема й торговельну. Експортувати щось туди, аби звідти брали кошти на вбивства наших людей? Думаю, це ми теж маємо ставити на шальки терезів, коли вирішуємо, де маємо зиск.
Але я переконана, що ця динаміка нарощування експорту до країн Європейського Союзу зростатиме. І ще одне: ми не просто збільшили свій експорт до країн Європейського Союзу — ми одночасно збільшили експорт на багато інших ринків. Чомусь про це не говориться.
— Хтось це рахував?
— Це маніпуляція. Наприклад, сертифікація нашої продукції на ринках Європейського Союзу дає той знак якості, який дозволяє нам набагато легше експортувати на ринки Азії, Африки, Південної Америки. І це також дозволяє підвищити зиск з того експорту, який ми маємо. Але це переорієнтація. Тому правильно було б порівнювати не просто в конкретних цифрах, що ми отримали від експорту до ЄС, а й що дозволило нам розвинутись на інших ринках. Це все набагато складніше. Наш експорт зріс, незважаючи на втрати експорту до Російської Федерації. Тобто ми виграли в будь-якому випадку.
— П'ять років ми євроінтегруємось, але зараз заговорили про промисловий безвіз. Чому саме зараз? Чому п'ять років про це не говорили?
— Значить, нам не допомагали комунікувати. Цю ідею закладено в угоду про асоціацію. Минулого року, приблизно у цей час, я їздила до Європейського Союзу, вела перемовини з візаві — однією з єврокомісарок на той момент. Я поставила питання: коли нарешті до нас буде надіслано оціночну місію? Адже, на нашу думку, ми вже зробили достатньо для того, аби з'явилася оціночна місія щодо промислового безвізу, відповідно, щодо приєднання України до угоди, яка дасть можливість експортувати наші товари до Європи з сертифікацією в Україні — без додаткової сертифікації в ЄС.
Колегиня з Європейської комісії сказала, що у них є ширший перелік умов, які, на їхню думку, Україна ще не виконала. Хоча на той момент колега з Міністерства економічного розвитку і торгівлі Макс Нефьодов, безпосередньо відповідальний за це, казав, що ми уже все зробили. Я була нібито озброєна його аргументами. Попросила цей перелік — нам його надали. Відповідно до цього переліку ми почали рухатись.
Ми подали урядові законопроєкти про технічне регулювання, пройшли і зробили їх. Потім був законопроєкт про ринковий нагляд, ухвалений у першому читанні попереднім скликанням Верховної Ради. Це серйозна річ, яку ухвалили вже цим скликанням парламенту. Зараз м'яч на половині поля Кабінету Міністрів — вони мають провести консультації й наполягти на тому, аби вже зараз до нас приходила оціночна місія.
— Обіцяли, що оціночна місія приїде в першому кварталі. Ви вже готуєтесь?
— Зараз це не є відповідальністю парламенту. Наскільки я знаю, Кабінет Міністрів звернувся до Європейської комісії з тим, аби прислали таку оціночну місію, але сьогодні такої явної готовності Європейської комісії швиденько ініціювати приєднання України до угоди АСАА про відповідність промислових товарів поки що немає.
— Чому немає? Бо вони заробляють на цьому?
— Не тільки тому, що вони заробляють. Насправді, у перспективі виграли би всі. Нагадаю: нова Європейська комісія була створена в грудні. І всі ті процеси, які мали би почати працювати ще в жовтні минулого року, трохи затяглися. Тому я думаю, що зараз усі розставлять свої точки над «і» та рухатимуться разом з українським урядом.
— А що сталося з Німеччиною? Для багатьох ситуація з «Північним потоком — 2» виглядає як зрада. Ми ж мали виступати одним фронтом. Німці нас зрадили?
— На жаль, у цьому випадку бізнесове лобі перемогло геополітичних гравців у Німеччині. Як на мене, це результат того, що ці бізнесові кола, які зацікавлені в тому, аби заробляти на постачанні через «Північний потік — 2», які вже вклались у прокладання цього газогону, почали чинити серйозний тиск на ту ж канцлерку Меркель, яка довший час реально тримала оборону. Звичайно, те, як змінилася позиція Німеччини щодо «Північного потоку — 2», дуже сумно.
— Свого часу Ви розмовляли з Німеччиною. Як Ви їх переконували в тому, що Україну треба підтримувати?
— Насправді, у будівництва цього газового потоку є дуже серйозний безпековий компонент. Тому ми їх переконували й економічними аргументами, а саме розрахунками, які доводили те, що українська ГТС дозволяє транспортування необхідного для Європи об'єму газу. Конкретними розрахунками, що це можна робити без залучення «Північного потоку — 2» і «Турецького потоку», який нещодавно також було відкрито. Друге – геополітичні безпекові аргументи. Адже відсутність транзиту через Україну була би для Російської Федерації додатковим запрошенням до безпосередньої повномасштабної військової атаки на нашу країну.
— Але все ж таки вони не послухали. І зараз ми свою ГТС закриваємо.
— Ми поки що, слава Богу, не закриваємо свою ГТС. Але мене дуже непокоять об'єми транзиту газу, які було ухвалено в рамках цього транзитного договору. Я днями підписала звернення до керівництва «Нафтогазу», міністра енергетики, прем’єр-міністра з проханням надати повний протокол домовленостей, подати інформацію про, можливо, непротокольні домовленості і показати нам як народним депутатам транзитний договір.
— Ви чули про секретний протокол?
— Я, як народний депутат, маю право на доступ до державної таємниці. Якщо тут є якась державна таємниця, то я претендую на те, аби зі мною нею поділились. І тоді робитиму висновки. Я написала про «позапротокольні» домовленості, аби надали копії всіх ухвалених документів. Тому подивимось, що вони нададуть. Але транзитний договір, який був ухвалений та підписаний з боку України, принаймні те, про що ми знаємо із засобів масової інформації, з комунікації урядовців і представників «Нафтогазу», як на мене, є серйозним програшем України.
Ми мали неймовірно сильні позиції. Особливо з огляду на те, що буквально за день до підписання цього транзитного договору США ввели санкції проти конкретних компаній, які прокладали газогін на морському дні. І Allseas призупинила свою діяльність з будівництва цього газогону. На сьогодні Російська Федерація не має такої технології, аби прокладати газогін самостійно. І зараз за всі гроші світу намагається знайти, де можна купити цю технологію разом з фахівцями, які могли б це забезпечити.
— Якщо Ви кажете, що це програш, то, мабуть, в Україні комусь вигідно це робити? Можливо, хтось буде в схемі, отримуватиме прямі поставки?
— Те, що я бачу у відкритих джерелах чи в аналізі, — це те, чому мене цікавлять позапротокольні домовленості. До речі, ми з колегами зараз готуємо законопроєкт про заборону прямих поставок газу з Російської Федерації до України, допоки Росія продовжує агресію проти України.
Кажуть, що це Єрмак. Принаймні, так було написано в аналізі, який з'явився. Це потребує або підтвердження, або спростування. Йдеться нібито про те, що кілька приватних компаній під керівництвом чи у взаємодії з цією людиною вже отримали добро на прямі поставки газу в Україну.
— Але це не забороняється законом.
— Поки що ні.
— А що ви робитимете, якщо раптом дізнаєтеся, що Андрій Єрмак дійсно є фігурантом такої прямої домовленості?
— У рамках повноважень народних депутатів ми в будь-якому випадку обмежені законом. По-перше, я думаю, треба максимально інформувати суспільство. По-друге, звертатися до наших правоохоронних органів щодо відповідності цих дій національним інтересам України і порушення чи непорушення законів України з точки зору гарантування безпеки країни такими чиновниками, які сьогодні де-факто керують президентською зовнішньою політикою.
— Чи є зараз якийсь відкат у питанні євроінтеграції?
— Цікаве питання. Загалом було ухвалено багато законопроєктів в економічній сфері, що дозволяє рухатись позитивно і швидко у виконанні угоди про асоціацію. Це закон про ринковий нагляд, кілька фіскальних банківських законів. Але одночасно Верховна Рада саме монобільшістю і ще деякими мажоритарниками, які оформились у конкретні групи і зараз намагаються підголосовувати, бо з монобільшістю вже теж є проблеми — 226 голосів ніяк не набирається, ухвалила дуже багато законів, які насправді руйнують європейську інтеграцію.
Починаючи із закону про так звану судову реформу. Якщо ми говоримо про де-факто обмеження наших громадян у доступі до судочинства, верховенства права, справедливості, то це є невідповідність нормам Європейського Союзу. Так звана реформа сектору державного управління, яку було ухвалено цим парламентом, – це пряма руйнація будь-яких принципів організації SIGMA, якими керуються всі країни ЄС. Я знаю про те, що з боку SIGMA підготовлений дуже жорсткий аналіз. А ще речі, які стосуються балансу влади, парламентаризму в парламентсько-президентській республіці, обмеження прав народних депутатів...
Я критикувала той проєкт регламенту, який був внесений «слугами», бо він повністю порушував Конституцію, обмежував права опозиції і окремих народних депутатів, руйнував баланс противаг між виконавчою владою і парламентом. Слава Богу, дослухались і відкликали. Той проєкт так званих децентралізаційних змін, а насправді централізаційних, який був поданий президентом, слава Богу, відкликаний. Він теж повністю був у невідповідності до європейської хартії місцевого самоврядування. Усі ці речі більше політичні.
— Будується імперія?
— Ні. Імперія – це коли ще треба розширяти свої володіння. Будується спочатку автократія, і вона вже активно будується. А в перспективі може бути збудовано диктатуру. І це те, що є абсолютно неприпустимим для нашого руху до Європейського Союзу.
— Ще одне питання, важливе для бізнесу. Ми відкрились для Європейського Союзу, і ми програємо на своєму ринку. Наприклад, в Європі сільське господарство дотується. Вони доплачують своїм фермерам для того, аби ті якось існували, щоб їх зайняти. Українцям не доплачують. І виходить, що у них продукція дешевше, ніж у нас.
— Насправді тут у мене є серйозні питання до цього конкретного уряду, який зараз діє. Тому що, на жаль, усі ті інструменти заохочення, які ми вживали до сільського господарства протягом останніх років, було просто скасовано сьогоднішнім урядом і парламентом, який проголосував за оновлений бюджет. Ми дивились на те, як стимулювати ягідництво, садівництво. І нам це вдавалося. У нас з'явились величезні фантастичні плантації лохини, що експортується на європейський ринок. Ще два роки тому ми не знали, що таке лохина, і не мали цієї статті експорту. Безумовно, держава має десь стимулювати.
— А ми можемо захищати свого виробника?
— Можемо. Але для цього треба мати пріоритети розвитку економіки, тобто якогось сектору економіки. Якщо ми хочемо когось захистити і надати державну підтримку, то маємо провести відповідні консультації з нашими колегами з Європейського Союзу, отримати розуміння. Насправді, вони для нас пішли на велике додаткове відкриття ринку і збільшення квот після атаки Російської Федерації, які не були передбачені угодою.
— Але деякі квоти люди вибирають за півмісяця.
— Ви можете сказати, що квоти на мед вибираються за тиждень. Разом з тим наш експорт меду продовжує бути цікавим і прибутковим для наших виробників. І вони експортують у 20-25 разів більше, ніж встановлено квотами. Адже навіть понад квоти експортувати теж вигідно. Ми буквально наприкінці року ратифікували ту угоду, про яку домовився ще наш уряд, щодо збільшення на 50 тисяч додаткових можливостей експортування курятини.
— Які законопроєкти, що є зараз у комітеті, важливі для бізнесу?
— Зараз ми пріоритизували кілька об'ємних законопроєктів. Це Трудовий кодекс. Він точно впливатиме на всіх підприємців та на всіх громадян України. І тут важливо, аби він відповідав угоді про асоціацію. Потім закони про працю. Є кілька законопроєктів щодо управління відходами. Це теж впливатиме не тільки на підприємців, а й знову ж таки на громадян. Новий законопроєкт про водний транспорт. Я маю надію, що тим самим ми нарешті розблокуємо можливість використання наших річок як артерій, які дають серйозну альтернативу для руху наших товарів. Адже через перевантаження автомобілів руйнуються дороги, навіть ті, які нещодавно було відновлено. А залізниця не покриває всіх потреб. Це так само матиме конкретний зиск для багатьох підприємців.
— І це все завдяки тому, що ми євроінтегруємось, підлаштовуємось під європейське законодавство?
— Ми не можемо не підлаштовуватись. Але ми точно бачимо, що рівень життя, добробуту, захисту кожного громадянина в країні Європейського Союзу є набагато приємнішим, перспективнішим, серйознішим, ніж у будь-якій іншій країні, яка до такої спільноти не належить. Тому це не наше з вами особисте рішення. Ми хочемо жити краще. Відповідно ми рухаємось туди.
Читайте також
