1 вересня у ВРУ був зареєстрований документ, яким пропонується внесення змін до ККУ та закон «Про телекомунікації».
Ключова ініціатива, передбачена законопроєктом №4004 — використання електронних доказів і зобов'язання провайдерів розкривати дані про діяльність користувача в Інтернеті. Що це — якісна боротьба з кіберзлочинністю чи відверте порушення прав людини?
По-перше. Законопроєкт №4004 не змінює підстав для прослуховування громадян. Прослуховування належить до негласних слідчих дій, які призначаються в разі, якщо іншим чином неможливо отримати інформацію для розслідування злочину.
Підстави та порядок їх проведення визначені Кримінальним процесуальним кодексом, і в цій частині законопроєкт змін до кодексу не вносить.
По-друге. Водночас законопроєкт запроваджує обов'язок слідчого невідкладно, але не пізніше 24 годин, порушити кримінальну справу (внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань) у випадку, якщо він виявив ознаки злочину в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Цю норму не слід сприймати, як щось кардинально нове, бо за законом і зараз слідчий зобов'язаний невідкладно внести до ЄРДР відомості про злочин, і не лише на підставі повідомлення від інших осіб, але і в тому разі, коли він самостійно виявив такі обставини з будь-якого джерела.
По-третє. В питаннях доступу до телефонів та комп'ютерів українців законопроєкт, на мій погляд, не містить принципово нових положень, але розширює можливості для збору доказів.
Електронні докази і наразі можуть використовуватися в кримінальних провадженнях, але їхній процесуальний статус врегульований недосконало, таке регулювання позбавляє сторони кримінального провадження можливості збору доказів.
Автори законопроєкту пропонують виділити їх в окремий вид доказів та детальніше регламентувати процес їхнього отримання та використання.
Про (не)сприяння в боротьбі з кіберзлочинністю
Запропоновані зміни дійсно певною мірою сприятимуть боротьбі з кіберзлочинністю.
Водночас документ є досить «сирим» і, на мою думку, потребує доопрацювання в частині регламентації вилучення та зберігання окремих видів електронних доказів, які мають свою специфіку.
Не слід створювати поле для потенційних зловживань, тому потрібно усунути всі суперечності та прогалини запропонованих норм.
Наявні положення кодексу щодо порядку тимчасового вилучення електронних інформаційних систем або їхніх частин, мобільних терміналів систем зв'язку не змінилися. Такі об'єкти, як і раніше, можуть вилучатися у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Вилучення їх здійснюється для експертного дослідження, або у разі, якщо вони отримані в результаті вчинення злочину чи є засобом або знаряддям його вчинення.
Також такі докази можуть вилучатися, якщо доступ до них обмежується особою чи потребує подолання системи логічного захисту (тобто для ознайомлення з їхнім змістом потрібен пароль).
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
