Законопроєкт, спрямований на боротьбу з рейдерством, схвалений Верховною Радою у другому слуханні, загалом позитивний, корисний і націлений на діджиталізацію процесів.
Він дозволить компаніям бути впевненими в надійності реєстрації своїх прав та їхньої безпеки. По суті, він має справу з двома видами прав – з правом на нерухоме майно та з корпоративними правами у компаніях.
З позитивних рис цього законопроєкту виділю наступне: він детально прописує вимоги до посвідчення особи підписувача за угодою та його повноважень – як у випадку з українськими громадянами, так і у випадку з іноземцями. Раніше цього не було, і в нотаріусів, і в реєстраторів була можливість самим трактувати, чи є повноваження у підписанта угоди. А тепер це дуже детально прописано в законі. І це величезний плюс.
Крім того, законопроєкт усуває таке поняття, як «акредитовані суб'єкти», на які було багато нарікань за останні роки – зокрема, що вони зловживають своїми правами і займаються махінаціями.
З більш неоднозначних речей зазначу нововведення в частині реєстрації права власності на нерухомість тільки за місцем знаходження нерухомого майна. Ця норма вже була раніше в законодавстві. Але до останнього часу було дозволено реєструвати нерухоме майно і за межами його місцезнаходження – за місцезнаходженням однієї із сторін. Зараз повернули попередню норму, і з точки зору саме угод це ускладнює життя. Тому сторонам у цьому випадку потрібно кудись їхати. Наприклад, вам потрібно укласти угоду в районному центрі. Для цього потрібно туди приїхати, знайти нотаріуса і оформити угоду. Це дозволяє зменшити ризики рейдерства, але звичайним компаніям це ускладнює життя.
На щастя, збереглася норма, що державна реєстрація обтяження майнових прав (наприклад, заборон на відчуження або іпотеки) буде проводитися не залежно від місця знаходження нерухомого майна. Відповідно, це можна буде спокійно зробити в Києві.
Ще одним правильним нововведенням є чітко прописане правило: нотаріус, який здійснює посвідчення правочину, одночасно з угодою зобов'язаний провести реєстрацію у відповідному державному реєстрі. Це стосується як прав на нерухоме майно, так і корпоративних прав. Це позитивне нововведення. Чому? Рідко, але були випадки, коли нотаріус цього не робив або проводив процедуру пізніше, або це робив зовсім інший державний реєстратор. Подібні дії створювали ризики для сторін через можливі зловживання третіми особами.
Що стосується корпоративних прав, то державна реєстрація юридичних осіб також тепер буде вимагатися виключно за місцезнаходженням юридичної особи – за винятком тих випадків, коли ця реєстрація проводиться в електронній формі. Крім того, в законопроєкті зроблено послаблення для реєстрації ФОП, які в будь-якій формі можуть реєструватися де завгодно, а не за фактичним місцезнаходженням. Це позитивна норма, яка підштовхує учасників реєструвати свої компанії або зміни в компаніях електронним способом.
Ще один плюс – це норма, згідно з якою учасники і керівництво юридичної особи мають право в режимі реального часу на безоплатній основі отримувати інформацію про те, що подали або прийняли документи для проведення реєстраційних дій. Таким чином, власники компаній і керівники будуть отримувати інформацію, якщо хтось намагається змінити статут, внести зміни до складу учасників або поміняти директора. На практиці цей функціонал існує вже зараз в деяких чат-ботах, але не в реальному часі. Тепер ця норма закріплена в законі, тож повідомлення в реальному часі дадуть додатковий комфорт бізнесу.
Ще одне правильне нововведення – документи, на підставі яких виробляються зміни в реєстр. Наприклад, рішення про збори учасників повинні бути не просто нотаріально засвідчені, але й нотаріально посвідчені на нотаріальному бланку, оскільки ці бланки мають особливий облік і їх можна перевірити в електронному публічному реєстрі (що дає додатковий захист від рейдерства, підробки печатки та підпису нотаріуса). Те ж саме стосується й акту прийому-передачі частки, який засвідчує, що частка перейшла. Такий акт повинен бути завірений нотаріально на спеціальному бланку.
Передбачена також альтернатива нотаріальному посвідченню цих документів шляхом використання порталу електронних сервісів з застосуванням кваліфікованої електронного підпису. Як бачимо, це ще один крок назустріч диджиталізації.
Цікаво, що між першим і другим читанням в цей законопроєкт було внесено досить багато змін. Не останню роль в цьому зіграли Міністерство юстиції України, Комітет з корпоративного права та фондового ринку Асоціації правників України, а також наш колега – колишній юрист юридичної фірми, а нині – народний депутат Андрій Жупанин.
Всі учасники від Асоціації правників України, Міністерства Юстиції і народних депутатів активно працювали над тим, щоб зберегти хороші ідеї законопроєкту, уникнути складнощів. Зокрема, під час першого читання виникала необхідність засвідчувати будь-які договори купівлі-продажу часток нотаріально. Це викликало бурю обурення в професійному співтоваристві, оскільки посвідчення договору відразу ж створює величезні додаткові витрати. Нотаріус зазвичай бере близько 1% від вартості угоди. А якщо угода з корпоративних прав на десятки й сотні мільйонів? То, як ви розумієте, це дуже дорого. Ба більше, навіть якщо б вартість робіт нотаріуса була в розумних межах, нотаріус, завіряючи договір купівлі-продажу, мав би засвідчувати текст. І відповідно, цей текст потрібно попередньо узгоджувати з ним. Це було б категорично неприйнятно для професійного співтовариства, тому що нотаріуси, як відомо, більш консервативні і не звикли до багатьох нововведень, які використовуються на практиці в угодах купівлі-продажу компаній. Тому після тривалих переговорів досягли компромісу: цю норму з першого читання видалили (про нотаріальне посвідчення договорів), а залишили лише необхідність нотаріального посвідчення акта прийому-передачі частки.
Крім того, в першому читанні пропонувалося дати нотаріусам та реєстраторам право перевіряти, виконані чи відкладені умови. Наприклад, якщо угода підписується сьогодні, але право власності буде переходити через 10 днів після виконання певних умов, то виконання цих умов мав би перевіряти сам нотаріус або реєстратор. Це давало занадто багато прав і дискрецій нотаріусам, що було неприйнятно для професійного співтовариства. Ці псевдореформи врешті штовхали б компанії та юристів здійснювати операції за межами України. На щастя, ці норми вилучили після першого читання. Внаслідок цього законопроєкт вийшов збалансованим і позитивним. Підозрюю, що нотаріальне лобі було розчароване цим, але для ведення бізнесу в Україні — це позитив.
Зазначу, що Кабінету міністрів України ще належить прийняти низку нормативно-правових актів, які необхідні для реалізації цього законопроєкту. Інші відомства теж повинні привести свої акти у відповідність до нього. Тому повна робота закону буде помітна через шість місяців.
Крім того, через шість місяців повинні провести оновлення програмного забезпечення обох реєстрів – державного реєстру прав на нерухоме майно та єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Читайте також
Практичний кейс трьох українських компаній, які працевлаштовують людей з інвалідністю
Угода про надра між Україною та США: перші юридичні висновки та потенційні наслідки
