Данія дозволила будувати «Північний потік — 2», і це було очікуваним рішенням. Власне, позиція Данії навіть, якби вона не дозволила будівництво, була б нездатна перешкодити закінченню проєкту.
Обхід навколо цієї ділянки був готовий. Данія трималась до останнього. Мотив ухвалення рішення саме зараз пов’язаний із тим, що паралельно Польща отримувала дозвіл на будівництво Baltic Hipe, що постачатиме газ із Польщі через Норвегію до Данії.
Ситуацію, коли одним дозволяють, а іншим не дозволяють, росіяни обов’язково б використали, бо це дає можливість говорити про дискримінацію. Маємо дякувати данцям, що вони так довго трималися.
Можливості України обмежені. «Нафтогаз» раніше судовими позовами ускладнював життя «Газпрому». Але ключ до успіху лежить у Вашингтоні — там уже не вікно, але хоча б кватирка відчинена, бо знову заговорили про санкційний режим проти підрядників «Північного потоку-2».
Навіть якщо кілометр труби не добудують, потік не працюватиме, тому ми маємо співпрацювати з американською стороною, яка наразі захоплена темою імпічменту Дональду Трампу. Законопроєкт щодо санкцій пройшов сенат та комітетські слухання наприкінці серпня, але його так і не внесли на голосування через політичні перипетії. Зараз заговорили про новий законопроєкт, але часу в нас обмаль.
Можливості, тим не менш, є. Зрештою, якщо навіть не приймуть санкції проти «Північного потоку-2», у нього все одно будуть серйозні проблеми. Якщо його швидко добудують, то ще рік-півтора піде на роботи з випробування.
I навіть після цього він не зможе працювати на 100% — матиме можливість прокачувати газу лише на 50% своєї потужності. Так само можна використати рішення Люксембурзького суду щодо «Північного потоку-1», яке має на меті обмежити об’єми прокачування газу на 50%. В ідеалі «Газпром» матиме чотири труби потужністю у 110 млрд кубометрів, але зможе транспортувати лише 55 млрд кубометрів. У такому випадку Україна зберігає наявні обсяги транзиту.
Тут, щоправда, не варто надовго покладатися на наших європейських гібридних друзів. Вони поки що тримають позицію, але ми не можемо бути впевненими, що під певним тиском, зокрема, Німеччини, через кілька років вони не переглянуть обмеження по транспортуванню газу.
Але за цей час з’являться нові можливості протидіяти проєкту і вже з’являются конкуренти на європейському ринку. Мова йде не лише про скраплений газ із США, але і про, до прикладу, Катар. Росіяни вже бояться конкуренції, хоча і кажуть, що цей скраплений газ занадто дорогий. Але ми розуміємо, що він сьогодні дорогий, а завтра вдосконалюватимуться технології, буде конкуренція, і ціни зміняться.
Читайте також
Практичний кейс трьох українських компаній, які працевлаштовують людей з інвалідністю
Угода про надра між Україною та США: перші юридичні висновки та потенційні наслідки
