Фото: Free-Photos / Pixabay
За минулий рік собівартість житлового будівництва, за найскромнішими підрахунками, зросла на 35%, тоді як ціни на будівельні матеріали в окремих категоріях злетіли на 60-70%.
35% — це середня температура «по палаті», що стала результатом насамперед стрибка інфляції, цін на енергоносії, ралі на сировинних ринках. Залежно від концепції, формату та класу проекту, як наслідок використовуваних матеріалів, витрат на інженерію, просторового зонування та благоустрою — собівартість могла зрости і більше.
Наприклад, багато девелоперів у сегменті бізнес-класу визнавали, що зростання собівартості за цей період у них склало 40-45%. Тому що вони не готові знижувати якість та ліквідність свого продукту, над яким працювали ретельно на етапі проектування та виведення проекту на ринок.
Середній показник зростання собівартості становив 35% внаслідок того, що у загальній структурі пропозиції частка житла мас-маркету все ще є досить високою. За останні 1,5 роки вона знизилася, звичайно, але все ще становить трохи більше половини від загальної кількості заявлених ЖК.
Це комплекси, які поступаються і в архітектурній айдентиці, і у форматі, і в наповненні інфраструктури, і в якості інженерії, і квартирографії (варіативності та ергономіці планувальних рішень). У таких проектах девелопери, щоб отримати хоча би більш-менш достатню маржинальність, йдуть на угоду зі своєю совістю і жертвують якістю використовуваних будівельних матеріалів (не перевірений і надійний керамоблок, а газоблок, не мінеральна вата від європейських виробників, а пінополістирол нижнього цінового сегменту тощо).
Я вже мовчу про витрати на створення інфраструктури, просторове зонування, благоустрій та ландшафтний дизайн, що за фактом у загальному кошторисі девелоперського продукту може з'їдати і 30-40%.
Ці проекти згодом, звичайно, дуже довго будують, бо грошей від продажів надходить менше, ніж хотілося б заповзятливому забудовнику. Покупець обирає більш якісне середовище та екосистему, він готовий платити за це більше. Як наслідок – мас-маркет починає демпінгувати.
Поступово відсоток неліквідного житла ставатиме дедалі меншим, бо покупець своїми грошима голосує за насичену мультиформатну інфраструктуру, якісну інженерію, різноманітні планувальні рішення, архітектурний проект тощо. Це, до речі, і пояснює зростання кількості нових форматів з різними стилями життя та підходами до проектування життєвого середовища: на ринку – битва концепцій за увагу платоспроможного попиту.
Тепер щодо того, що і наскільки подорожчало в сегменті будівельних матеріалів. Зростання вартості бетону з початку року в середньому склало 45%, керамоблоку – 30-40%, утеплювача – 30%, лакофарбові матеріали, щебінь, пісок подорожчали в середньому від 25 до 40% залежно від виробника. Але найбільше, звісно, зросли ціни на металоконструкції, коли ми спостерігали цінові ралі.
При цьому питома вага арматури в житловому будівництві становить у середньому 20% залежно від конструктиву. Рівняючись на метал, відразу ж дорожчають і всі металозалежні компоненти будівництва: ліфтове обладнання, труби, двері і т.д., що тягне за собою значні витрати для компанії.
Якісна кваліфікована робота та підряди у будівництві на тлі зростаючої інфляції теж зростають в ціні: за рік витрати на будівельно-монтажні роботи та послуги підрядників зросли в діапазоні 20-30% залежно від сфери.
У 2022 році до економічних факторів подальшого зростання собівартості (висока інфляція, ціни на енергоресурси) додасться ще й значний геополітичний фактор, від якого залежатиме і ситуація на сировинних ринках, і мікроклімат у суміжних галузях.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора