Зустріч у Молдові. Президенти: України — Володимир Зеленський, Румунії — Клаус Йоганніс, Молдови — Мая Санду, Польщі — Анджей Дуда. Фото: president.gov.ua
Попри скандально-резонансну «справу Чауса» відносини між Молдовою та Україною впродовж останнього тижня продемонстрували позитивну динаміку. Проте не варто забувати про наміри Росії посилити вплив на пострадянському просторі.
Участь Маї Санду в інавгураційному саміті «Кримської платформи», де вона прямо звинуватила Росію в окупації Криму та порушенні норм міжнародного права, продемонструвала готовність Кишинева переступати навіть через помітні образи на українську владу. Викрадення судді Чауса на території Молдови розкрито тамтешніми правоохоронцями, однак судовий процес може не отримати додаткового звучання. Натомість 27 серпня в столиці Молдови посунули початок святкування 30-річчя проголошення незалежності Молдови, щоб дочекатися президентів Румунії та України, яким туман завадив прибути вчасно. Лідери Молдови, Польщі, Румунії та України провели переговори у форматі квартету, який цілком спроможний змінити на краще ситуацію в Балто-Чорноморському регіоні. Нагадаю: у жовтні 2020 року Анджей Дуда не став обмежувати візит до України відвідинами Києва, а побував в Одесі, де під патронатом президентів України та Польщі пройшов бізнес-форум.
Проте є ще один цікавий факт: нещодавній візит довіреної особи Путіна Дмитра Козака до Кишинева, який супроводжувався запевненнями емісара Кремля про відновлення дружби між Росією та Молдовою. У перекладі з кремлівської на загальнодоступну мову це означає допуск вина та фруктів із Молдови на російський ринок без дискримінації, функціонування компанії «Молдовагаз» без політичного тиску з боку Кремля. В обмін на це офіційний Кишинів запевнив, що не блокуватиме самопроголошене Придністров’я. Нагадаю, що там розташовані величезні склади боєприпасів, які неможливо вивезти з політичних і логістичних причин. Пропозиція Кремля побудувати завод із нейтралізації боєприпасів у Придністров’ї – погано завуальоване прагнення посилити там російську військову присутність.
Реверанси Козака (який добре знається на проблемах Молдови) є невипадковими. Мая Санду потребує гібридної політичної підтримки, і її можуть надати одночасно Москва та Берлін (про вплив Німеччини на президентку Молдови говорять уже впродовж тривалого часу). Формування в Молдові політично монолітної влади – цікавий прецедент для цієї держави, який створює додаткові можливості для збільшення її авторитету на континенті. Один з актуальних варіантів – перенесення до Молдови роботи Тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на Донбасі. Такий сценарій дасть змогу, з одного боку, продовжити тиск Кремля на Лукашенка, з іншого — створить додану політичну вартість для Санду. Нагадаю, що Молдова – нейтральна держава, яка не має євроатлантичних амбіцій, а конфлікт у Придністров’ї отримав характер замороженого.
У сучасній геополітичній конфігурації Кремль намагається використати кожну можливість для посилення власного впливу. Європейським державам, насамперед колишнім республікам СРСР, варто розуміти, що РФ має чимало ресурсів і навичок для посилення й відновлення власного впливу на них. Москва має детальні досьє з внутрішньополітичної проблематики та значні ресурси, яких не шкодує для створення важелів впливу на ситуацію.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора