Прийняте Нацкомфінпослуг Положення «Про обов’язкові критерії та нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика» – одна з найбільш спірних торішніх ініціатив Нацкомфінпослуг як регулятора небанківського фінансового ринку. Підвищення вимог до резервів і активів страховиків зачепило інтереси багатьох компаній, і мало кого залишив байдужим на страховому ринку.
Зараз, через рік після прийняття Положення, можна вже оцінити перші результати його впливу на страховий ринок, а також обговорити нові зміни та доповнення до Положення, які зараз планує ввести Нацкомфінпослуг.
Вплив документа на галузь, як і прогнозували багато експертів, у тому числі і я, виявилися негативними – не справляючись з вимогами про мінімальний капітал, з ринку почали йти невеликі (з оборотом до 10 млн грн на рік) компанії, які, незважаючи на обсяг бізнесу, якісно виконували свої зобов’язання перед клієнтами, створювали робочі місця, сукупно платили десятки мільйонів податків щороку, що особливо важливо в регіонах. Наступним етапом почнуть іти компанії з оборотом до 50 млн грн.
Тому виникає актуальне питання: зміни до Положення, які зараз намагається внести Комісія, зроблять вимоги цього нормативного документа більш адекватними і сприяють розвитку ринку або ще більше погіршать ситуацію?
Перш ніж перейти до відповіді на нього, нагадаю, що одне з основних зауважень до документа – його дискримінаційні та економічно необґрунтовані вимоги (всі компанії, незалежно від обсягу прийнятих на себе ризиків, повинні мати ще й додатковий «запас» однакового об’єму – не менше 30 млн грн, незалежно від розмірів бізнесу і відповідно – від того, на яку суму у страховика є зобов’язання перед клієнтами, тобто понад сформованих резервів. Друге – те, що прийняття подібних рішень лежить поза компетенцій Регулятора, так як вимоги до активів страховиків прописані в законі «Про страхування».
Це ключові, принципові зауваження до норм як попередньої, так і нової редакції Положення. Якщо розглядати конкретно зміни, передбачені проектом нової редакції, то можна однозначно сказати, вони роблять нормативний документ ще більш дискримінаційним і завдає шкоди страховому ринку.
- Посилюються спроби витіснення з українського страхового ринку невеликих компаній на користь великих гравців, так і просто іноземного перестрахувального бізнесу. Вводиться відверто дискримінаційна і безглузда норма про те, що тільки 10% обсягу перестрахування може бути направлено іншим українським страховикам, інший обсяг повинен перестраховуватися в компаніях за кордоном – інакше це не буде вважатися покриттям резервів.
- Спроба поділити однакову за своєю економічною суттю непрострочену дебіторську заборгованість за видами страхування і на таку, що може і що не може вважатися якісним покриттям резервів – суперечить не тільки сформованої облікової політики, але й Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ 9). Це можна розцінювати лише як створення з допомогою Нацкомфінпослуг додаткових можливостей для компаній з однією структурою страхового портфеля необґрунтовано тиснути на бізнес конкурентів з іншим страховим портфелем. Тут своє вагоме слово може сказати і Антимонопольний комітет.
- Обмеження інвестицій, які страховики можуть робити в економіку України шляхом різкого скорочення обсягу, який визначається як прийнятні активи страхової компанії. Додам, що перелік галузей для інвестування страховиками зафіксоване в Постанові Кабміну – тобто держава визначила пріоритетні сфери національної економіки, які потребують інвестицій. Нацкомісія ж чомусь вважала можливим фактично дестимулювати інвестиції у ці галузі, без яких-небудь економічних або інших розумних обгрунтувань. Ймовірно, Кабінет Міністрів поки не в курсі цих «новацій» від Нацкомфінпослуг.
Чесно кажучи, це було б смішно, якби не було так сумно. Не будемо ставити риторичних питань – невже справи в країні так добре, що в українській економіці надлишок інвестицій і треба обмежувати їх обсяг? Обсяг прямих інвестицій страхових компаній в економіку країни з цього переліку галузей становить 1,3 млрд грн, у першому кварталі цього року зріс ще на 166 млн, і позитивний тренд міг би продовжуватися і далі.
І це – тільки верхівка айсберга, не рахуючи спроб перекваліфікувати перестраховиків за міжнародними рейтингами в залежності від того, зареєстрований перестраховик в країні-члені ОЕСР. Здавалося б, дрібниця, яку можна списати на «примха» або некомпетентність працівників Нацкомфінпослуг, але за нею послідує необхідність зміни облікової політики всіх страхових компаній в країні посеред року, доопрацювання IT – програмно-облікових комплексів. Це все потягне за собою додаткові витрати бізнесу – багато мільйони гривень, які краще б витратити оптимізацію роботи і створення нових сервісів для клієнтів. Але хіба подібні міркування колись зупиняли Нацкомфінпослуг від нестримного «креативу»?
Буквально паралельно з цими подіями в Києві проходив міжнародний форум, присвячений фінансової інклюзії – простіше кажучи, питання доступності фінансових послуг для всіх верств населення. Було сказано багато гарних і розумних слів, що фінансова інклюзія – це саме те, до чого повинна прагнути Україна для розвитку економіки і суспільства. Але поки з одного боку, лунають правильні і розумні слова про фінансову инклюзию, з іншого – приймаються нормативні акти, які дають можливість несправедливо витісняти з ринку середні і невеликі, в першу чергу регіональні страхові компанії, якісно виконують свої зобов’язання перед клієнтами. Не варто думати, що на їх місце надавати страхові послуги українським громадянам, що живуть у невеликих населених пунктах, прийдуть великі компанії – їм цей сегмент економічно нецікавий. Поточна регуляторна політика поки що тільки віддаляє країну від доступності страхових послуг для населення.