Після легалізації азартних ігор в Україні головною маніпулятивною темою стало питання приходу іноземних інвесторів в українську юрисдикцію. Чи прийдуть? Коли? Які компанії? Якщо ліцензії за високими цінами вже купили, то, можливо, вони й не дуже високі? Хто з іноземців відмовився купувати за такою ціною?
Поки обивателі шукають відповіді на ці питання, іноземні інвестори, оцінюючи ризики української юрисдикції, і далі чекають. Головною перешкодою залишається питання оподаткування, яке мало б бути вирішено одночасно з ухваленням закону про азартні ігри ще 2020 року, але не розглянуто парламентом і досі — адже, відкладаючи питання в довгу шухляду, можна нескінченно впливати на вигодонабувачів такого рішення.
Примітно, що вигодонабувачами в цьому випадку є не тільки майбутні оператори ринку, а і представники Комісії з азартних ігор, строк повноважень яких незабаром закінчується, а отже, розпочнеться боротьба за призначення нових людей, а нинішнім намагатимуться винести вотум недовіри, тоді як їхні «судді» в особі парламентаріїв не просто не допомогли їхній роботі, а і всіляко її блокували, саботували ухвалення головних рішень, як-от податковий законопроєкт 2713-д.
Усе це віддаляє ринок і компанії від фактичного старту роботи, а бюджет — від отримання запланованих доходів, не говорячи вже про сотні тисяч людей, які не взялися до роботи, тоді як рівень економічного спаду та безробіття в Україні наблизився до показників катастрофічного 2009 року.
Інвестори ж під час негласних консультацій не очікують розв'язання податкової проблеми азартної сфери впродовж 2021 року. Хтось назве це песимізмом, але факт полягає в тому, що бізнес оцінює ймовірність зрушень у фактичному, а не декларативному запуску ринку як мінімальну й далі чекає.
Для подальших кроків їм потрібна ясність щодо основного питання: у чому полягає економіка бізнесу в Україні? Побудувати модель без врегулювання надмірного оподаткування галузі неможливо. І хоча в Україні вже сьогодні знайшлися компанії, які готові підтримати рішення президента повернути азарт у лоно економіки не словом, а грошима, і сплатили до бюджету вартість найдорожчих ліцензій у Європі, ринку все ще немає, а є добра воля низки великих компаній з українським корінням, які бажають у такий спосіб монетизувати свої інвестиції в майбутньому.
Треба розуміти, що податковий режим для азартної галузі, який діє сьогодні й навантаження якого має бути істотно зменшено, — це не звільнення від податків, а повернення доцільності займатися цим різновидом діяльності загалом. Адже висока вартість ліцензій і була запропонована законодавцями для того, щоб бюджет одразу отримав пряму виплату від бізнесу, наперед, а не частинами у вигляді податкових відрахувань.
Зараз в Україні діє спеціальний гральний податок (GGR), його ставка варіюється від 10% до 28% для різних видів діяльності. Додатково до неї діє податок на прибуток — 18%. За нехитрої математики отримуємо навантаження в розмірі від 28% до 46%. Крім того, за кожного працівника потрібно буде сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) у розмірі 22%, є й інші обов'язкові податки та збори.
Такі податкові ставки для гемблінгових компаній є не просто високими, але й нелогічними. Оператори готові інвестувати чималі гроші — мільйони євро в перший рік роботи, вони готові купувати ліцензії за потрійною вартістю, але оподаткування практично позбавить їх заробітку в українській юрисдикції.
Розв'язання цих питань уже давно лежить у довгій шухляді в парламентарів: це доопрацьований варіант законопроєкту 2713-д, який зрівнює податкові ставки для всіх видів азартних ігор і лотерей. Податок на дохід планують зробити єдиним — 10%. Водночас зберігається податок на прибуток — 18%.
У новій версії законопроєкту залишається й податок на виграш, хоча ця ідея цілковито не витримує критики, адже є безліч країн, де податок на виграш дорівнює нулю, а країни, що межують з Україною, наприклад Польща та Білорусь, мають нижчі податкові ставки для гравців, і вони охочіше гратимуть там, ніж в Україні.
І хоча податок на виграш в Україні планують брати тільки з тих сум, які у 8 разів перевищують мінімальну зарплату (наразі це 48 тис. грн), логіка законодавців у цьому питанні є незрозумілою.
Але навіть і в такому неідеальному вигляді це рішення зможе дати ринку шанс на запуск. Але ухвалювати таке рішення, як і раніше, не хочуть.
Водночас розв'язання податкового казусу відчинить двері не тільки для великих іноземних компаній, але й дасть шанс на залучення в країну компетенцій скромніших за доходами та оборотами компаній.
Державне казначейство повідомило про те, що з початку 2021 року до бюджету надійшло вже понад $7 млн від продажу ліцензій на проведення азартних ігор і лотерей. Але всі ці надходження — від локальних операторів, які хочуть працювати в легальному полі.
Оцінити цей вчинок можуть лише ті, хто пам'ятає 2009 рік, коли закриття ринку сталося буквально під покровом ночі: бізнес збанкрутував, а ліцензії формально діяли й далі — так законодавці зняли із себе й держави відповідальність за збитки та ухилилися від ухвалення рішення щодо повернення компаніям вартості ліцензій.
Попри цей сумний досвід деякі компанії пішли на ризик знову і вчинили акт довіри, сплативши космічну вартість ліцензій без врегульованого податкового навантаження. Але йти назустріч має й інша сторона.
Тепер справа за парламентарями, які будуть змушені нести політичну відповідальність за провалене завдання президента Зеленського про детінізацію економіки в разі, якщо транспарентний ринок азартних ігор так і не стане реальністю.
Інвестиції іноземних компаній прийдуть не раніше, ніж з'явиться ринок зі зрозумілими податковими правилами, а акт доброї волі та високу толерантність до ризику місцевих бізнесменів не варто плутати з ринковою логікою іноземного інвестора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
