Фото надано автором
У жовтні за ініціативою МВС було зареєстровано законопроєкт про внесення змін до закону «Про дорожній рух».
Його головною ідеєю є передача функцій із виготовлення номерних знаків для транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, від Головного сервісного центру (ГСЦ) МВС комерційним виробникам (у необмеженій кількості).
Українцям активно транслюють, що ГСЦ лише реєструватиме раніше обраний автовласником номерний знак (НЗ), а автовласник вибере виробника НЗ на свій розсуд.
Також йдеться про те, що вартість номерних знаків подешевшає, а країна позбавиться корупційних ризиків у сфері виробництва та закупівлі НЗ для транспортних засобів.
І найголовніше – номерні знаки відтепер виготовлятимуться відповідно до загальноприйнятих вимог Європейського Союзу. Які недоліки має цей законопроєкт?
2,5 мільйона номерів
Кожна країна використовує номерні знаки з дотриманням певних технічних правил. В Україні такими правилами були ДСТУ 4278:2019 та ДСТУ 3650:2019, проте з 16 жовтня 2020 року ці ДСТУ вже не працюють.
Такий важливий ідентифікаційний елемент транспортного засобу, як його номерний знак, не може виготовлятися довільно – потрібен документ, яким в Україні може бути державний стандарт або технічні умови.
Саме в цьому й закладено перший елемент «не надто витонченої» схеми МВС.
Структура, яка матиме відповідні технічні умови й авторські права на такий документ, і визначатиме, кому виготовляти номерні знаки в Україні, стверджує експертка ринку, директорка підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» Тетяна Селіхова:
«Ця схема не є новою. Тож ми повертаємося в минуле, коли патенти видавали тільки певним підприємствам. Інші ж підприємства, яким було відмовлено в придбанні патенту, вимушені були припинити свою господарську діяльність».
Цікаво буде побачити, хто із зазначених суб’єктів стане власником авторських прав на технічні умови «європейського формату», говорить вона.
Нагадаємо: за оцінками експертів, зараз потреба ринку в Україні — 2,3 — 2,5 млн номерних знаків на рік. Експерти ринку стверджують, що після ухвалення законопроєкту парламентом ціна на цей тип НЗ підвищиться в 5-6 разів.
Й обсяг ринку щорічно складатиме на 1 млрд грн більше. Тобто теоретично законопроєкт може принести приблизно 1 млрд грн доходу його прихильникам.
Що чекає на автовласників
Зараз у містах України численні ділки біля сервісних центрів пропонують виготовлення номерних знаків на вторинному ринку за ціною до 500 грн за комплект.
Це майже вп'ятеро дорожче за вартість виготовлення на первинному ринку через тендери ProZorro.
Саме відсутність аналізу вторинного ринку виготовлення номерних знаків демонструє патологічну недалекоглядність МВС, бажання якого до здешевлення НЗ неминуче призведе до значного зростання ціни, зазначає Селіхова.
«Не говорячи вже про повну відсутність контролю держави як за собівартістю продукції, так і за походженням сировини для її виробництва».
На думку Селіхової, тези МВС про те, що запропонований законопроєкт мінімізує корупційні ризики на ринку виготовлення й постачання номерних знаків, виглядають анекдотично.
Якщо сьогодні методика закупівлі є досить прозорою, то в разі нововведень корупційні ризики істотно збільшаться, стверджує експертка.
Головні питання до законопроєкту:
- Хто стане власником технічних умов відповідно до вимог ЄС для виробництва номерних знаків?
- У який спосіб буде реалізовано вільну конкуренцію виробників без сплати роялті такому «новому власнику»?
- Хто відповідатиме за розміщення виробника (або його підрозділу) поблизу сервісного центру?
- За якими критеріями МВС визначатиме перелік виробників, якщо воно взагалі не має права контролю за діяльністю господарюючих суб’єктів?
- У який спосіб МВС контролюватиме виробництво, не маючи на це ані законних повноважень, ані технічних можливостей (сьогодні такий контроль здійснюється в межах обов’язків виробника за тендерним договором)?
- Хто контролюватиме якість продукції і в який саме спосіб (з огляду на те, що виробником може бути будь-хто)?
- Не менш важливим є й те, для чого (або для кого) вводяться зміни? Навіщо змінювати прозору й контрольовану закупівлю, що є сьогодні, на хаотичний неконтрольований ринок виробництва номерних знаків?
Відповіді на ці питання законопроєкт не містить, що наводить на висновок про явний популізм у його просуванні.
Найімовірніше, йдеться про черговий кардинальний перерозподіл ринку виробників номерних знаків коштом власників авто, де наявну прозорість змінено бажанням контролювати не виробництво номерних знаків, а кількість «чорної готівки», що осяде в кишенях ініціаторів законопроєкту.
Фактично це монополія на додатковий мільярд, який доведеться виймати зі своєї кишені власникам авто.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора