ВикладачІ найвідомішого бІзнес-університету розповідатимуть читачам 
про те, що таке економіка та як вона працює.
Про те, що таке економіка, що вона вивчає та навіщо потрібна, міркує тьютор Единбурзької бізнес-школи, к.е.н., доц. Андрій Ставицький.
Кожен індивід, кожна особа хоче отримувати найкращі товари для себе в необмежених кількостях. Але такі мрії для кожного здійснитися не можуть, оскільки ресурсів на всіх не вистачає. Економіка якраз займається тим, що визначає, як оптимальним чином розподілити обмежені ресурси, товари та послуги між людьми, фірмами, державами.
Кожен індивід намагається вибирати для себе найкращий набір товарів та послуг, який приносить йому найбільше задоволення. Кожна фірма намагається випускати такий набір товарів чи послуг, які приносять їй максимальний прибуток.
Кожна держава намагається розподіляти наявні ресурси, товари, послуги, людський капітал таким чином, щоб отримувати максимальну ефективність їхнього використання. У кожного суб'єкта економічної діяльності є свої інтереси. Внаслідок цього задачею економіки є пошук балансу. Балансу між особами, між фірмами, між державами.
Знаходження цього балансу не є простою задачею. Адже, як ми бачимо на прикладі всієї історії людства, завжди виникають різноманітні соціальні конфлікти, напруженість. Останнім часом особлива проблема – це збільшення нерівності доходів населення, підвищення соціальної напруженості, агресивності, загострення боротьби за ресурси. Внаслідок цього для економістів виникають нові завдання, які потрібно вирішувати. Економіка займається тим, що пропонує розв'язок цих задач.
В цілому економіка розділяється на дві великі частини: мікроекономіку та макроекономіку. Мікроекономіка займається вивченням як окремого індивіду, так і фірми. Як функціонує фірма, як вона максимізує власні прибутки, як вона визначає оптимальні ціни, за якими продає свою продукцію, як вона конкурує з іншими фірмами в цій галузі.
Макроекономіка займається вирішенням питань того, як держава має регулювати всіх економічних суб'єктів: підприємства разом або все населення разом. Завдяки цьому вона може досягати певного економічного зростання, використовуючи різноманітні інструменти макроекономічної політики.
Конкуренція, монополія, олігополія та цілі мікроекономіки
В мікроекономіці в першу чергу ми вивчаємо підприємство, його діяльність. Підприємство може функціонувати в різних умовах. В умовах конкуренції, монополістичної конкуренції, монополії або олігополії. В залежності від того, в якому типі господарювання воно працює, по-різному визначаються ціни, за якими буде продаватися продукція або послуги цієї компанії. Але мета кожної компанії залишається однією самою – це максимізація прибутку.
Прибуток компанії – це різниця між її доходами та видатками. Відповідно, доходи залежать від кількості проданої продукції та цін. Видатки залежать від того, наскільки ефективно працює фірма в даній галузі. Для оптимізації власного прибутку кожна фірма намагається підвищити ефективність використання ресурсів, тобто знизити собівартість, або залучити нових клієнтів для споживання її продукції.
Як ми вже зазначили, всі фірми ставлять собі за мету максимізацію прибутку. Всі люди ставлять за мету максимізацію власної корисності. Всі держави прагнуть максимізувати ефективність залучення ресурсів і власних видатків. Але ці задачі є протилежними за змістом. Внаслідок цього економіка вивчає, як досягти балансу між інтересами всіх зацікавлених осіб. І ця задача ускладнюється зростаючими суперечностями, які є у світі.
Зокрема, це зростання нерівності доходів, що призводить до соціальної напруженості, це підвищена боротьба за ресурси, це зміна структури економічного споживання, зокрема енергетичного споживання. Змінюється діяльність фірм внаслідок зміни клімату, адже підвищення температури в країнах світу теж призводить до зміни споживання населення, до зміни ролі енергетики в цих країнах. Через запровадження нових джерел енергії змінюється те, як фірми виробляють продукцію, як споживають енергію, як її виробляють. Підвищується ефективність підприємств, які залучають новітні технології, які можуть запропонувати високотехнологічні товари та послуги на ринках.
Економіка пропонує різні методи для розв'язання цих проблем. Для фірми пропонуються різні типи господарювання, різні можливості для випуску продукції, для захисту внутрішніх та зовнішніх ринків. Як відомо, фірми мають можливість працювати в умовах конкуренції, олігополії, монополістичної конкуренції, монополії. Тип діяльності визначається не тільки ринковими умовами, але й умовами, які задає держава, для того, щоб досягати соціального балансу та уникати соціальної напруженості.
Економіка вивчає, як фірми за різних умов знаходять оптимальні ціни, за якими продають товари та послуги на ринках, яким чином вони намагаються максимізувати власні прибутки, яким чином держава має оподатковувати ці фірми для досягнення оптимального ефекту для всього населення.
Також економіка займається тим, що вивчає, як держава має фінансувати виробництво соціальних благ, які не можуть самостійно вироблятися в ринковій економіці. Для цього вона збирає податки і здійснює видатки, намагаючись ефективно розподіляти всі ресурси між різними проектами. Але питання ефективності для кожного уряду, для кожної країни, звичайно, своє. І пріоритети, які визначає кожен уряд, різняться від країни до країни.
Макроекономіка, її цілі та компоненти ВВП
Основним показником, який визначає економічне зростання, є валовий внутрішній продукт. Він може бути підрахований як сума чотирьох великих компонентів. По-перше, це видатки всіх домогосподарств країни, тобто те споживання, яке здійснюється в країні. По-друге, це державні видатки, а фактично — це державний бюджет, те, що держава витрачає на різноманітні субвенції, на підтримання державного апарату, на стимулювання побудови інфраструктури. По-третє, це інвестиції, які залучаються до країни як підприємствами, так і державою. По-четверте, це чистий експорт, або різниця між експортом товарів та послуг та імпортом товарів та послуг до країни. Таким чином, сума цих чотирьох компонентів і визначає рівень ВВП країни.
Держава намагається максимізувати економічне зростання, стимулюючи як споживання населення, так й інвестиції, які залучаються до країни. При цьому будь-яка країна ставить перед собою п'ять макроекономічних цілей. Це низька інфляція, низьке безробіття, збалансований державний бюджет, збалансований платіжний баланс, стабільна валюта. Але за сучасних умов господарювання досягти всіх п'яти цілей практично неможливо.
Для регулювання економічного розвитку держава має можливість використовувати певні інструменти. Це, як правило, фіскальна або бюджетна політика, яка визначає, які оптимальні податки чи видатки мають здійснюватися в країні, а також монетарна політика, яка визначає, який обсяг грошової маси має обслуговувати економіку. Завдяки цим інструментам держава має можливість стимулювати економічне зростання, підвищувати ефективність власної діяльності і підвищувати потенціал свого розвитку. Якщо вона успішна, то через деякий час країну очікує економічне зростання.
Виконання всіх цілей здійснюється лише в певні маленькі періоди часу, однак в довгостроковій перспективі це неможливо. Внаслідок цього кожна держава вибирає для себе певний пріоритет, що на даному етапі для неї є більш важливим: чи то низька інфляція, чи то низький рівень безробіття, чи то стабільна валюта. І здійснює свою макроекономічну політику для досягнення цієї мети.
Насправді, економіка є достатньо простою наукою. Але її положення іноді дуже важко застосувати, що ми бачимо на практиці. Але розуміти економічні проблеми, розуміти економічні терміни, розуміти економічні рішення мають фактично всі люди. Адже ми всі живемо в цій економіці, ми формуємо цю економіку. І від наших рішень залежить баланс всієї країни, всієї планети. Внаслідок цього знання з економіки потрібні кожній особі.
Читайте також
UGB (Укргазбанк) видав перший в Україні кредит для підтримки ветеранів за програмою ЄБРР
