Епоха постправди, фейкових новин та емоційних маніпуляцій не просто наступає. Ми вже посеред неї.
За підрахунками експертів CHEQ і Балтиморського університету, світовий ринок втрачає на фейках близько $79 млрд щороку. Політичні фейки обходяться в $400 млн щорічно, розміщення реклами брендів поруч з фейковими новинами – у $235 млн на рік.
Але йдеться не тільки про гроші. Близько 20% американців і досі вірять, що Барак Обама — мусульманин, а Мітт Ромні у 2012 році побудував свою передвиборчу кампанію на обіцянці скасувати скорочення витрат на оборону. Парадокс був у тому, що при Обамі такі витрати зросли.
Україна — така ж частина цього процесу. Наприклад, британський серіал про епоху постправди та фейків Years & Years забігає наперед і моделює реальність, в якій Київ стає частиною РФ, піддавшись пропаганді Кремля.На подібній брехні була побудована кампанія за brexit: неодноразово спростовувана інформація про те, що членство в ЄС обходиться Британії в £350 мільйонів на тиждень, все одно стала ключовим аргументом під час голосування на референдумі.
Україна — така ж частина цього процесу. Наприклад, британський серіал про епоху постправди та фейків Years & Years забігає вперед і моделює реальність, в якій Київ стає частиною РФ, піддавшись пропаганді Кремля.
Смішно і не може стати правдою? На тлі наближення нормандської зустрічі — не можна бути впевненим до кінця. Адже перед виборами ніякі розумні доводи не змогли довести виборцям, що президент не зможе знизити тарифи на комунальні послуги та підняти зарплати вчителів до декількох тисяч доларів, що не вийде «просто перестати стріляти» і миттєво помножити корупцію на нуль. Навіть якщо у президента будуть повністю контрольовані Рада й Кабмін. Вже не йдеться про правду — лише про емоції, в яких перемогло шоу не інтелектуальне, але таке, що мітко влучає в цільову аудиторію.
А після виборів українські ЗМІ, які не так вже й охоче підтримували Зе-команду, отримали кілька ляпасів — у вигляді Нестора Шуфрича у комітеті зі свободи слова, фейкової інформації з ОП (наприклад, про відставку Андрія Богдана), ідей про покарання за маніпуляції, закриття неприбуткових ЗМІ і загалом у дистанціюванні від традиційного діалогу.
Одночасно наближені до нової команди фігури нестримно затягують українців в епоху фейків. Всі принаймі чули про телеграм-канали «Темного лицаря» та «Джокера», що займаються пранкерством і зливають інформацію зсередини «Слуги народу».
Перебиваючи популярністю ЗМІ, «герої нового часу» непогано відволікають народ від конфлікту з МВФ через «Приватбанк», спроб «забезпечити гучні посадки» без істотних доказів і того, що реальність відрізняється від намальованої виборцям картинки.
Перебиваючи популярністю ЗМІ, «герої нового часу» непогано відволікають народ від конфлікту з МВФ через «Приватбанк», спроб «забезпечити гучні посадки» без істотних доказів і того, що реальність відрізняється від намальованої виборцям картинки.
Власне інформація, яку масово зливають у соцмережі, може бути як правдивою, так і фейковою. Але любов людей до теорій змови все одно робить нових ньюзмейкерів більш популярними, ніж медіа. Яка, власне, різниця – правда даний інфопривід чи ні, якщо він дає тобі можливість і сьогодні стати частиною потоку з репостів, гарячих обговорень і безцінних експертних думок?
Досвід, пережитий людиною у віртуальній реальності, для психіки є значущим, і буває, що його неможливо відрізнити від того, що ми пережили в матеріальному світі.
Переживання, пов'язане з прочитанням фейкової новини, мозок сприймає точнісінько так само, як і переживання, що пов'язане з новиною правдивою. Різниця лише в емоційності подачі. Прямий приклад — «вбивство» Аркадія Бабченка.
Тут можна було б помітити, що політики брешуть завжди. Пропаганда — не винахід цього століття, а інформаційна маніпуляція — теж далеко не нове віяння.
Сфабриковані новини стають буденністю, а деколи занадто витратна перевірка більше не є самоціллю. Емоційний, дуже яскраво оформлений маніпулятивний пост дасть вам значно більше охоплення, ніж суха, одягнена в цифри правда.Але різниця в тому, що раніше фейки так чи інакше можна було спростувати. Тепер технології дозволяють створити відео з участю будь-якої особи — чи то секс прем'єр-міністра зі свинею (як у першому епізоді «Чорного дзеркала»), чи то визнання у хабарництві, чи то танці на столі або навіть сцени насильства.
Наприклад, у квітні 2018 року режисер Джордан Піл змонтував за допомогою програм FakeApp та Adobe After Effects відео з Обамою, який ображає Трампа, називаючи його «засранцем» і відзначаючи, що лиходій з «Чорної Пантери» був правим. І саме тоді в мережу виклали відео з Марком Цукербергом, який нібито зібрався закрити Facebook. Відрізнити підробку в останньому випадку ледве вдається, але це тільки питання часу, витраченого на створення фейку.
Сфабриковані новини стають буденністю, а деколи занадто витратна перевірка більше не є самоціллю. Емоційний, дуже яскраво оформлений маніпулятивний пост дасть вам куди більше охоплення, ніж суха, зодягнена в цифри правда. Тому правду доводиться загортати в таку ж саму обгортку з доповнених смислів, інакше спростування фейку потоне в потоках нових конспірологічних теорій.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
Адаптація продажів під нові вимоги: стратегії, команди та автоматизація на SALES FORUM 2024
