Скільки коштує глобальне потепління? У світі, де зміни клімату — не далека перспектива, а сьогоднішня реальність, екологічний податок став одним із методів політики пом'якшення кліматичних змін і досягнення цілей Паризької угоди. Протягом кількох десятиліть країни шукають нові способи зниження викидів в атмосферу: створюють системи торгівлі викидами, встановлюють енергоефективні регулювання в різних індустріях, вводять податки на CO2. Хоча все більше країн долучається до оподаткування викидів парникових газів, розмір цього податку занадто низький, щоб стримувати глобальне потепління в необхідних межах.
Що таке екологічний податок?
Екологічний податок або податок на вуглець — це форма оподаткування, яка використовується для контролю та зниження викидів парникових газів. Ідея проста: якщо підприємство викидає вуглець у повітря, воно має за це платити. Це створює певний стимул — зменшувати викиди, щоб уникнути зайвих витрат. Так зростає попит на екологічно чисті технології, адже вони допомагають уникнути додаткових витрат на податки.
Екологічний податок — явище відносно нове. Першопрохідцем була Фінляндія, яка ввела податок на викиди CO2 ще у 1990 році. Проте такі країни, як Австрія та Угорщина, почали впроваджувати це лише в 2022-2023 роках.
Наразі 23 європейські країни запровадили податки на викиди вуглецю, які варіюються від менше ніж одного євро за метричну тонну викидів вуглецю до понад 100 євро.
Від 10 центів до 100 євро: чому екологічний податок у різних країнах Європи відрізняється?
Кожна країна впроваджує свої податки незалежно від того, чи є вона членом торгових об'єднань, таких як ЄС, і ці податки поширюються на резидентів країни. Рівень цього податку кожна країна теж визначає самостійно. У різних країнах існує значна різниця в ставках екологічного податку: наприклад, у Швейцарії ці податки одні з найвищих, сягаючи 122 євро за тонну, тоді як у Польщі — одні з найнижчих (0,09 євро). ЄС не має централізованої податкової системи, а отже, не може безпосередньо контролювати податки кожної країни.
Однак у випадку Європейського Союзу є інший механізм — EU Emission Trading System (ETS), європейська система торгівлі викидами. Це не податок, а фактично плата за викиди в іншому форматі. Уряд встановлює загальний рівень викидів, а підприємства можуть купувати і продавати дозволи на викиди в межах цього ліміту. Якщо в однієї компанії залишилися «зайві» дозволи, вона може продати їх тій, яка викидає більше. Таким чином, ринок сам знаходить баланс, а компанії мають мотивацію знижувати свої викиди. Дохід від цієї ініціативи надходить до національних бюджетів, і держави-члени повинні використовувати його для підтримки проєктів, які допомагають зменшити викиди парникових газів.
Німеччина, наприклад, як країна ЄС є учасником європейської системи торгівлі викидами, і в той самий час має податок на вуглець на рівні держави. Це два різні компоненти, які країна поєднує, щоб уникнути подвійного оподаткування для своїх резидентів. Комусь це вдається краще, комусь гірше. Наприклад, в Естонії, Фінляндії та ще низці країн існує подвійне оподаткування викидів через особливості законодавства.
Різниця в податках також залежить від того, яку кількість парникових газів кожна країна оподатковує і яких індустрій це стосується. У деяких країнах тільки CO2 обкладається податком, а в інших країнах також включають інші парникові гази. Наприклад, в Іспанії лише 2% викидів оподатковуються, тоді як в Албанії цей показник сягає 73%.
Де на екомапі знаходиться Україна?
В Україні поки що діє лише екологічний податок. Торгівля викидами ще не впроваджена, але є велика ймовірність, що після закінчення війни Україна долучиться до Європейської системи.
Що стосується розміру цього податку, то він все ще залишається на низькому рівні, хоча й зріс з 10 грн до 30 грн за тонну CO2. Крім того, податок стягується не лише за вуглець, але й за інші парникові гази, які шкодять клімату. Через те, що цей податок невеликий, він не має суттєвого впливу ні на діяльність, ні на прибутки компаній. Однак планується, що до 2029 року ставка податку збільшиться у вісім разів, а це стимулює підприємства інвестувати в екологічно чисті технології вже зараз.
Чому наразі сума податку незначна? На це є дві причини, які стосуватимуться не лише України, а й усіх держав, які зберігають ставку на доволі низькому рівні.
По-перше, це базове бажання захистити свого виробника і зробити його більш конкурентоспроможним на ринку ЄС. Збільшення податку безпосередньо впливає на вартість продукції. У країнах, де податок є незначним або відсутній взагалі, він безпосередньо не впливає на звичайних людей. Однак, в теорії, збільшення податку може позначитися на ціні продукції, оскільки підприємства, щоб покрити витрати на цей податок, можуть підвищити вартість своїх товарів або послуг. Тому, якщо податок зростатиме, це може мати вплив і на кінцевих споживачів.
Друга причина — тестування самої системи торгівлі викидами. Наразі у рамках співпраці між Україною та країнами ЄС запрацював CBAM (механізм регулювання сплати за вуглець). Він почав діяти в пілотному форматі у жовтні 2023 року і стане обов’язковим до 2026 року. Відповідно до цієї системи, український виробник, який не покращує енергоефективність у себе вдома, буде платити ЄС, щоб його товар потрапив на полиці європейських магазинів. Інвестування в екологічно чисті технології — це можливість залишитися конкурентоспроможними на європейському ринку.
Фонд декарбонізації в Україні: що це і як працює?
Декарбонізація — це великий і амбітний процес, кінцева мета якого — досягти нульових викидів вуглецю. В Україні був створений Фонд декарбонізації, який вже збирає значні кошти через податки на вуглецеві викиди й планує інвестувати ці гроші в проєкти, які допоможуть знизити екологічне навантаження.
Як це працює? Якщо підприємство платить екологічний податок, частина цих коштів іде на проєкти з утеплення будинків, встановлення сонячних панелей або модернізації виробництв, щоб зробити їх менш шкідливими для довкілля. На сьогодні фонд акумулював 1,4 млрд грн і вже видав 21 млн грн кредитів на реалізацію семи проєктів зі стимулювання енергоефективності. Ще два десятки проєктів перебувають на різних стадіях підготовки.
Що зараз робити українським виробникам?
Системи оподаткування на викиди вуглецю активно розвиваються в Європі та інших країнах. Українські компанії повинні почати готуватися до майбутніх змін, поступово адаптуючи свої виробничі процеси до нових стандартів екологічної відповідальності. Зокрема, скорочуючи викиди вуглецю та модернізуючи виробничі лінії для зменшення екологічного сліду.
