Ринки сировини і напівфабрикатів мають звичку залишатися в руках великих гравців десятиліттями. І тому рейтинги основних експортерів нафти, газу, залізорудної сировини, зерна рідко оновлюються.
Однак є ще напрямки, де позиції лідерів не настільки неприступні. І де Україна може спробувати стати домінуючою на довгі роки. Один із таких напрямків — це світовий ринок борошна.
Річний обсяг торгівлі борошном у світі перевищує 17 млн тонн. А через те, що, за прогнозами, до 2027 року світовий продовольчий ринок виросте на 17-18%, продукти переробки зерна чекає ще більший розвиток. Бо з 2000 року міжнародна торгівля борошном зросла більш ніж на 70%. І цілком ймовірно, що нинішній обсяг поставок у 5,5 млрд дол. має всі можливості подвоїтися.
При цьому Україна з початку 2019-2020 маркетингового року до середини лютого продала на експорт понад 236 тис. тонн борошна, що виявилося вдвічі більше минулорічного показника. При цьому експорт зерна за цей же час склав 37,9 млн тонн. А очікуваний у країні врожай 2020 року становить 70 — 72 млн тонн зерна.
У чому ж шанс України в ніші борошна? А він полягає в ситуації, яку всі могли спостерігати в сегменті протягом останніх 10-20 років, коли позиції великих гравців досить сильно змінювались під впливом факторів, на які Україна має безпосередній вплив.
Наприклад, з початку 2000-х років завдяки стрімким ринковим реформам Казахстан з імпортера борошна перетворився на його найбільшого експортера. Причому почасти лідерські позиції він посів не за рахунок свого зерна, а за рахунок переробки дешевої сировини з Чорноморського регіону, який саме в зазначені роки різко нарощував продаж сировини.
При цьому країна на кілька років зуміла зайняти ринки сусідніх держав Середньої Азії, а також Афганістану, потіснивши багаторічних традиційних постачальників — борошномелів Пакистану.
Другим гарним прикладом розвитку борошномельної індустрії на чужій сировині є один із сучасних лідерів експорту продукту — Туреччина. Надійні ринкові інститути і навіть спеціальні пільги для млинів призвели до того, що країна щорічно експортує понад 5 млн тонн борошна.
Тобто успіх Казахстану та Туреччини — це те, що сталося значною мірою за рахунок українського зерна. А значить, цілком могло б статися і в нашій країні — з усіма витікаючими наслідками для зростання виробництва, зайнятості населення і прибутку від експорту.
Останнім прикладом успіху в борошномельній галузі став, звичайно ж, Іран. Перебуваючи під санкціями і міжнародним тиском, буквально за останні 5-7 років він знайшов можливості розвинути переробні потужності, домовитися з РФ про постачання пшениці й почати продажі до сусідніх країн до 1 млн тонн борошна на рік.
Хто ж на світовому ринку купує продукт? Багатьох здивує, але до 40% обсягів борошна купує ЄС, хоча і має своє, добре розвинене сільське господарство. Далі йдуть такі країни, як Єгипет, ОАЕ, держави Африки та Південно-Східної Азії.
Тобто регіони, споживчі ринки яких стрімко розвиваються на ґрунті задоволення базових потреб величезного населення цих країн. Де за високих демографічних показників усе нові мільйони людей щороку отримують можливість купувати достатньо їжі й споживчих товарів першої необхідності.
Є всі підстави говорити про те, що тенденція задоволення первинних потреб у згаданих країнах триватиме ще років 20-30, незважаючи ні на які спади або коливання економіки. Ці тенденції, до речі, мали на увазі й вчені, прогнозуючи вже згадане вище зростання світового продовольчого ринку до 2027 року на 17-18%.
Крім того, добру тенденцію щодо розширення ринку імпорту борошна показує Америка, на яку припадає близько 15% міжнародної торгівлі продуктом. Компанії з Мексики, США, Бразилії завжди готові купити сировину для роботи своїх пекарень за хорошою ціною на світовому ринку. Хоча ці країни також мають розвинуте сільське господарство і самі експортують зерно і борошно певних категорій.
Однак відкритість їх ринків завжди надає іншим гравцям можливість знаходити свої контракти у разі певних коливань запасів і цін.
Сьогодні доходи від експорту залізорудної сировини і зерна стали основою експорту України. Хоча ще якихось 10 років тому в лідерах була сталь, кожна тонна якої приносила в країну в два рази більше грошей, ніж продаж тонни сировини.
Ця ж закономірність є справедливою і для борошна, кожна тонна якого може приносити в країну в 2 рази більше коштів, ніж просто продаж тонни зерна. За вартості пшениці у 150 — 250 дол. за тонну борошно на світовому ринку коштує від 200 до 500 дол. за тонну.
Звідки такий великий розліт цін? Він залежить від якості вихідного зерна та його переробки. Що автоматично ставить високі завдання перед аграріями щодо вирощування більш цінної сировини. А перед мірошниками — щодо більш технологічної переробки.
І треба сказати, що приватний бізнес уже добре відчув можливість прибутку і активно інвестує в розвиток напрямку. Фактично щороку відбувається до десятка модернізацій на борошномельних підприємствах країни, що збільшує їх потужність і якість продукції.
При цьому українське борошно добралося навіть до таких держав, як Філіппіни, Малайзія, М'янма, Мадагаскар, Руанда, Габон і Кенія.
Виходить, що всі найсміливіші економічні прогнози останнього часу щодо зростання економіки та підвищення рівня життя людей мають абсолютно тверді шанси на успіх. Якщо Україна вживе очевидних заходів для розвитку свого експорту і виробництва.
Для здійснення цих прогнозів у нас набагато більше підстав, ніж здається на перший погляд. Ми маємо надлишкові на сьогоднішній день потужності для виробництва (ДПЗКУ, Держрезерв). Треба тільки грамотно провести експертизу цих потужностей з точки зору логістики і можливості модернізації. Виписати інвестпрограми для тих, які необхідно залишити. Інші продати або ліквідувати.
У підсумку виграють саме фермери. Це давно знайомі їм базиси, це можливість продавати зерно цілий рік, а не тільки у «високий сезон».
Це стимул і можливість отримати премію за вирощування більш якісного зерна з високим вмістом клейковини. І це вже давно спостерігається на ринку олійних культур, де за високу олійність йде хороша доплата. Ну і, нарешті, це ще більше підвищить інтерес до купівлі землі, запуску ринку якої ми всі так чекаємо.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Практичний кейс трьох українських компаній, які працевлаштовують людей з інвалідністю
Угода про надра між Україною та США: перші юридичні висновки та потенційні наслідки
