Аналітичний центр «Український інститут майбутнього» (UIF) відкрив програму «Трильйон доларів для України». Її керівником став російський економіст Андрій Ілларіонов, який кілька років тому змушений був залишити свою країну. Днями він презентував у Києві цю програму.
Зроблено це було для того, щоб донести запропоновані ідеї до української експертної спільноти для початку їхнього обговорення.
Ілларіонов зазначив, що головна невдача України за 30 років незалежності полягає в тому, що не вдалося домогтися стабільного економічного зростання. Ба більше, ВВП на душу населення в країні зараз на 30% менше, ніж був у 1989-му. Звісно, падіння рівня життя в країні не відповідає цьому спаду, адже суттєво змінилася структура ВВП. Але сусіди України зазвичай демонструють вищі показники.
Економічне зростання — це ключ до довгострокового успіху країни. Ілларіонов пояснив, що для підвищення рівня життя, поліпшення охорони здоров'я, освіти, соціального захисту тощо потрібні гроші. Принести їх може тільки економічне зростання.
Таке зростання є результатом підприємницької активності мільйонів людей, на яку впливають три групи чинників:
- зовнішнє середовище;
- соціальні інститути;
- державна політика.
Забезпечити швидке і стійке економічне зростання мають три опори:
- зовнішня безпека;
- верховенство права в країні;
- оптимальний економічний розмір держави.
Два перші пункти цього переліку не вимагають особливих коментарів. Ілларіонов зупинився на третьому. Він сказав, що головною перешкодою для економічного зростання в Україні зараз є надмірний розмір держави. І якщо досягнення верховенства права об'єктивно не може бути швидким, то оптимізувати розмір держави можна досить швидко.
Економічний розмір держави може бути оцінений різними показниками. Ілларіонов переважно використовує частку держвидатків у ВВП.
На прикладах різних країн він показав, як пов'язані розмір держави та економічне зростання. У всіх відібраних ним випадках збільшення держави призводить до зниження темпів зростання та навпаки.
Розмір держави не може бути нульовим, але його оптимальний розмір перебуває в діапазоні 12 — 33% (залежно від країни та історичного періоду).
В Україні частка держвитрат у ВВП зараз становить 46 — 47% (за даними МВФ), а економічне зростання за останні кілька років загалом негативне.
У 1999 — 2005 роках частка була 39,4%, а зростання — 7,5%.
Для зниження частки держвидатків, за словами Ілларіонова, насамперед потрібна політична воля. Водночас таке зниження не обов'язково призведе до абсолютного зменшення витрат на соціальні програми, адже зростатиме розмір ВВП.
Ілларіонов вважає, що до 2040 року розмір ВВП України може досягти $1 трлн (зараз — $160 млрд). Для цього потрібно:
- забезпечити зовнішню безпеку (членство в НАТО);
- знизити рівень корупції до 6,0 (Corruption Perception Index) із нинішніх 12,0;
- індекс верховенства права (Rule of Law Index) має досягти рівня 65 (зараз він такий у Грузії);
- перейти до бюджетного профіциту з 2025 року;
- розмір держави знизити до 20% ВВП.
Коментуючи пропозиції Ілларіонова, економічний експерт Борис Кушнірук сказав, що скорочення частки витрат держави у ВВП само собою позитивного ефекту не дасть без розуміння того, коштом яких податків і ставок за ними формуються державний і місцеві бюджети та куди й чому центральні та місцеві органи влади спрямовують акумульовані доходи. «Усе це незрівнянно складніше комплексне завдання, ніж просто загалом правильна ідея, що держава має менше витрачати», — зазначив він.
«В економіці завжди є безліч зовнішніх і внутрішніх чинників, які можуть призводити до прискорення або уповільнення темпів економічного зростання. Тому завдання економістів і чиновників — реалізовувати певну програму перетворень. Якщо вона є правильною і її послідовно реалізують навіть у разі зміни президентів, урядів, парламентів, тоді це приноситиме результати», — додав Кушнірук.
Читайте також
PUMA переосмислює гру: старт наймасштабнішої та найгучнішої кампанії року — "GO WILD"
