Печерський районний суд задовольнив вимогу шести офшорних компаній, пов'язаних із братами Суркісами, зобов'язавши Приватбанк виплатити їм $350 млн. Реакція на це рішення виявилася різко негативною. Так, прем'єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що воно буде оскаржено, міністр юстиції Денис Малюська назвав рішення «абсурдним», а сам Приватбанк взагалі заявив, що може скоротити виплати до держбюджету.
зібрало думки найвідоміших українських інвестбанкірів про те, як вони до цього ставляться, як це рішення вплине на інвестиції в Україну та на співпрацю з Міжнародним валютним фондом.
Позитивно вплинути це рішення на інвестклімат не може, бо це не верховенство права, а зловживання ним. Адже звідки взялися кошти Суркісів, а саме шести офшорів, які представляють їхні інтереси? Це кредит Приватбанку, який було видано цим компаніям під певну відсоткову ставку. Отримавши кошти в кредит, компанії поклали їх на депозит і отримали за ним значно вищу ставку, ніж за кредитом. Юридично нібито нормально, а реально — це схематоз. І суд не взяв це до уваги, а врахував тільки інформацію про те, що ці кошти Приватбанк не повернув, а вони пішли в bail-in. Це не може вважатися правосуддям.
Якщо суд і надалі дозволятиме собі не дивитися по суті, а вирішувати щось формально, то це не захищатиме інтереси інвесторів, громадян тощо. Це буде просто свавілля під прикриттям закону.
Щодо Міжнародного валютного фонду, то ухвалене рішення на роботу з Фондом не вплине, бо воно не є глобальним, хоча МВФ вимагає (як і Світовий банк), щоб Україна активніше відстоювала власність державних компаній, зокрема держбанків, власність яких зараз розкрадається через ухвалені рішення, зокрема у справі Приватбанку із Суркісами та Коломойським, коли суд краде гроші у держави та комусь віддає.
Насправді незрозуміло, як вплине — тут дуже складне й заплутане питання. На мій погляд, це рішення є неоднозначним, але якщо суд його ухвалив, це означає, що в нього були якісь підстави: можливо, процедуру оскарження було проведено з якимись порушеннями або недоліками й у суду були причини ухвалити таке рішення. Тобто це питання не тільки політичне, але й технічне. Коли все це відбувалося, що було досить швидко, могли бути допущені процедурні недопрацювання.
Я вважаю, що попри якийсь політичний крах рішення однаково буде оскаржено і справу розглядатиме ще не одна інстанція, але поки що я застеріг би робити якісь далекосяжні висновки.
Інвестиційний клімат в Україні загалом негативний, місцями він просто токсичний, тому одне судове рішення його жодним чином не покращує і не погіршує. Якщо рішення буде ухвалено остаточно і з'ясується, що воно мотивоване якимись політичними міркуваннями, то, звісно, це буде ще одним мінусом для інвестиційного клімату. Але він буде не єдиним, тобто не таким, який утримуватиме якогось інвестора від того, щоб іти в Україну.
Звісно, політика впливає на економіку, й економіка усе це вигрібатиме, але це не те, що сильно й кардинально погіршує ситуацію.
Мені здається, що це рішення не матиме жодного відношення до інвестицій доти, доки Верховний Суд не скаже своє слово. А коментувати те, що ще будуть оскаржувати, я не бачу сенсу. Насправді у процесі визначення пов'язаних осіб дійсно є купа питань, зокрема, у справі Суркісів та інших. І хоча у цій справі немає чіткої межі між чорним і білим, усі ці речі випливають із недовіри до судової системи країни.
Читайте також
