Як вберегти компанію. Інструкція з банкрутства підприємств

Як би не було важко, але іноді власникам бізнесу доводиться приймати рішення про його закриття. А підходити до цього питання потрібно максимально ретельно. Попереджений — значить озброєний.

продовжує публікацію серії практичних матеріалів, присвячених банкрутству. Цього разу ми спільно з членом правління Асоціації правників України та одним з розробників Кодексу з процедур банкрутства Юліаном Хорунжим підготували інструкцію з банкрутства компаній.

Матеріали блоку «банкрутство»

Читайте також: «Я — банкрут. Що робити?» Інструкція з банкрутства компаній, ФОПів і фізосіб

Читайте також: Як почати нове життя. Інструкція з банкрутства фізосіб та ФОПів: процедура, документи, кейс

Читайте також: Як не втратити квартиру або гроші. Що робити в разі банкрутства забудовника

Читайте також: Як отримати гроші за квиток та путівку. Що робити в разі банкрутства авіакомпанії чи туроператора

Загалом правове регулювання корпоративного банкрутства, на відміну від процедур неплатоспроможності фізичних осіб, у різних країнах є дуже схожим. Це і стадії справи, і права кредиторів та арбітражного керуючого, і заходи з відновлення платоспроможності.

Звісно, відмінності теж є. Але вони стосуються тонкощів самої процедури або окремих елементів правового статусу учасників справи: порядку призначення та звільнення арбітражного керуючого, строку дії мораторію на виплату боргів, порядку продажу майна тощо.

З одного боку, може здатися, що навіть наявність боргу в 1 грн може бути підставою для відкриття справи, проте це не так. Неплатоспроможність з правової точки зору — це досить оціночна категорія. Суд, розглядаючи питання про відкриття провадження, з’ясовує причини виникнення боргу та його непогашення, співвідношення між боргами та активами тощо.

Однією з головних причин масового визнання боржників банкрутами та їхньої ліквідації було та поки залишається те, що справи відкриваються занадто пізно: коли боржник уже або позбувся активів, або накопичив надто непідйомні борги. Для подолання цього боржник зобов’язаний самостійно звернутися до суду протягом місяця з моменту виникнення ознак неплатоспроможності. В іншому випадку керівника компанії можуть зобов’язати сплатити борги.

Загалом процедура банкрутства має три стадії:

• розпорядження майном — пошук усіх кредиторів й активів боржника, аналіз причин неплатоспроможності та можливостей проводити санацію (відновити платоспроможність) або відкриття ліквідаційної процедури;
• санація – процедура, що спрямована на «оздоровлення» фінансового стану. Якщо вона є можливою, то арбітражний керуючий спільно з боржником повинні розробити план погашення боргів, узгодити його з кредиторами та подати до суду на затвердження;
• ліквідація — продаються всі активи боржника, а отримані кошти направляються на погашення боргів.

Якщо боржник і кредитори не змогли домовитися і справа дійшла до ліквідації, то:

• з моменту визнання боржника банкрутом підприємницька діяльність завершується;
• у банкрута не виникає жодних нових боргів, зокрема податків;
• скасовуються всі арешти, накладені на майно боржника (крім арештів у рамках кримінального провадження);
• припиняються повноваження директора, правління, наглядової ради, засновників, учасників та акціонерів;
• арбітражний керуючий (ліквідатор) проводить інвентаризацію майна банкрута, оцінює його та розпочинає аукціон у системі Prozorro.Продажі.

Кошти, отримані від продажу майна, спрямовуються на виплату. Вимоги забезпечених кредиторів (банків) та додаткова винагорода ліквідатора виплачуються позачергово.

• Перша черга — борги по заробітній платі та відшкодування ліквідатору затрат на процедуру банкрутства.
• Друга черга — борги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, зобов’язання зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
• Третя черга — борги за податками.
• Четверта черга — вимоги інших кредиторів, які не забезпечені заставою майна боржника.
• Є ще п’ята та шоста черги, але до них справа майже ніколи не доходить.

Співробітники підприємства-банкрута (працюючі та звільнені) є кредиторами першої черги. Вони мають право отримати:

• заробітну плату;
• грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей;
• інші кошти у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника; гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків; гарантії й компенсації в разі службових відряджень; гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації; гарантії для донорів; гарантії для працівників, які направляються на медичне обстеження; соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності тощо);
• вихідну допомогу та нараховані на цю суму страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

У разі санації борги, які можуть бути списаними, визначаються за згодою з кредиторами. Але зі списаних боргів потрібно сплатити податок на прибуток. При цьому податковий борг, який виник за три роки до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується. А податковий борг, який виник пізніше, — розстрочується або списується.

У разі ліквідації підприємства припиняються всі зобов’язання боржника перед усіма кредиторами, які не були задоволені під час процедури.

Єдиної універсальної суми немає, це залежить від багатьох факторів.

За даними рейтингу Doing Business, рівень відшкодування боргів в Україні становить 9% (в Європі середнє значення – 38,5%). Водночас вартість процедури складає близько 40% вартості майна боржника (середньоєвропейське значення – 13,3%).

Серед обов’язкових витрат у справі про банкрутство:

• зарплата арбітражного керуючого — понад 42 тис. грн;
• судовий збір – 21 тис. грн.

Окрім цього, скоріше за все, доведеться витрачатися й на інші платні судові «послуги»: подання заяв чи позовів у межах справи, апеляція та касація.

Не виключено, що кредиторам доведеться сплачувати заробітну плату арбітражному керуючому (після закінчення авансованих коштів).

До розрахунку витрат також слід обов’язково включити оплату роботи юристів, аудиторів, оцінювачів, організатора аукціону, можливо, охорону майна.

Основна порада: налагодити грамотну комунікацію з кредиторами та пояснити їм усі мінуси банкрутства: «дорогих» судових процедур, тривалості процесу та «невигідних» умов продажу майна (кредитор отримає менше коштів за тривалий час). Кращий варіант – це пошук компромісних рішень погашення богів.

Якщо домовитися не вдалося, то виходи лише два – санація або ліквідація. Перший варіант кращий, однак в разі санації боржнику, найімовірніше, доведеться втратити частину майна або корпоративних прав. Це ціна, яку потрібно сплатити за залучення інвестора. Якщо виходом є ліквідація, то боржник втратить усе.

Звісно, власники бізнесу намагатимуться перехопити цікаві активи на аукціоні, однак це не буде дешево і швидко.

Справа товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом»

Боржник спільно з арбітражним керуючим, використовуючи тонкощі й неточності попередньої редакції закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без узгодження з кредиторами продав великий логістичний комплекс під Києвом. Майно коштувало декілька десятків мільйонів, але боржник «продав» його за 1 млн грн, а надалі навіть і ці гроші не заплатив.

Справа про банкрутство була розпочата 2011 року. Проте лише 2016 року кредиторам довелося переломити її хід — замінити ліквідатора та визнати аукціон недійсним. Але за цей час боржник встиг провести ряд шахрайських операцій: розділив майно та переоформив його на компанії-нерезиденти. Через це юристи, кредитори та новий ліквідатор змушені були розшукувати активи по всьому світу.

У жовтні 2017 року Верховний Суд України ухвалив остаточне рішення: визнав право власності за компанією «Автодом» і відхилив касаційні скарги несумлінних «покупців». Після цього була ще одна спроба незаконної перереєстрації майнового комплексу, однак зробити це не вдалося. Взимку 2019 року логістичний центр продали на законному прозорому аукціоні.