Підприємець Сергій Липко вже не один десяток років займається бджолярством. За його словами, мед нерозривно пов’язаний з історією України. Тому він поставив собі за мету на сучасному обладнанні відродити стародавні традиції медоваріння — виробництва слабоалкогольних напоїв на основі медового сусла.
Як з'явилася перша промислова медоварня в Україні — Медовий спас
З чого почалася ваша справа?
Медоварню «Медовий спас» я заснував у 2018 році. На той момент моєму хобі — бджолярству — було вже 17 років. У мене залишався мед, і я пробував з нього щось робити. Але мені було недостатньо приготувати десь 50 літрів медовухи, щоб випити з кумом. Хотілося запустити серйозне виробництво. В мріях було створити продукт, який би представляв Україну як національний бренд. Щоб ним можна було пишатися, пропонувати іноземним гостям і споживати самим.
Це велика мета. Чи є у вас конкуренти, які вже займаються медоварінням?
На жаль, в Україні ми єдина промислова медоварня. Тоді як у світі напої з меду нині набирають обертів. Наприклад, в Америці щодня відкривається три медоварні. В Англії після виходу фільму «Гра престолів» також з’явилося багато медоварень. Навіть у Франції, яка займається вином, вже є близько 50 медоварень. Хоча Україна посідає перше місце у Європі за експортом меду і входить до п'ятірки світових імпортерів меду, у нас медоварень немає.
А якщо говорити про непромислове виробництво?
Маленьке виробництво я називаю гаражним. Це невеликі обсяги для себе або на продаж десь вздовж доріг. Але в у таких виробників немає технологічних можливостей робити сухі або напівсухі напої, півсолодкі, солодкі. Для цього потрібні технології і в Україні вони є тільки у нас. Зазвичай медовухою зараз називають якусь горілку або спирт, змішаний з медом, куди додають якесь варення чи ще щось. Виходить дуже низька собівартість. Але це не медовуха, це бормотуха якась, шмурдяк. А люди ведуться, думають, що це стародавній напій. Натомість справжня медовуха — це результат бродіння, а не дистиляції.
Ви використовуєте виключно стародавні рецепти?
Ми знаємо дуже багато рецептів. Спочатку ми зробили біля 30 бочок по 100-200 літрів різної продукції. А вже з них — обрали чотири найкращих рецепти. А вже з цих чотирьох рецептів походять інші. Таким чином зараз у нас десь 11 видів напоїв.
Що таке питний мед і чому його не можна називати вином
Як вдається робити сухий напій з меду і чи можна його назвати вином?
Це не вино, а питний мед. Раніше мед був рідкий, питний, його не сприймали як їжу, а виключно пили. В казках пишуть, що мед-пиво пили. І я там був, мед-пиво пив, по вусах текло, а в рот не попало. А зараз ми дивуємось, як можна мед пити.
І ми не називаємо цей продукт вином, тому що вино може бути виключно з винограду, а говоримо про питний мед. Ще шумери визначали, що з винограду виробляється вино, а з меду — сікера. А ми робимо гастрономічні меди, які можна вживати з морепродуктами або червоним м’ясом.
Як Сергій Липко створює стандарти медоваріння на науковому підґрунті
Для ваших напоїв згодиться будь який мед, чи треба щось особливе?
В гаражному виробництві використовують будь-який мед: і різнотрав’я, і гречка і будь-що. Там немає якихось стандартів. Ми поставили за мету створити стандарти, щоб і наші наступники творили такі ж самі меди. Стандарти — це означає дотримання певної технології і випуск однакової продукції з року в рік. Якщо ви виробляєте сікеру червону, вона має бути такою самою і через 10 років. А щоб вона була такою самою, потрібно використовувати монофлорні меди, коли бджоли збирають мед з одного виду рослин. Ми використовуємо мед липовий і мед соняховий. Якщо брати різнотрав’я, то напій щоразу не буде схожий на попередній. Також ми залучили Університет харчових технологій, щоб створити стандарти на майбутнє. Щоб було як з кальвадосом або сидром, на століття. Ми також хочемо, щоб наші українськи меди мали наукове підґрунтя, щоб вони мали певні стандарти, а не перетворилися на якусь бодягу.
Хто ваш основний споживач?
Ми думали, що наша цільова аудиторія — люди десь 45-65 років, які добре заробляють, тому, що цей продукт недешевий. Ми зараз продаємо меди, яким 5-6 років. Уявляєте, скільки треба, щоб стільки витримати продукт? Але виявилося, що ми більш цікаві для молоді від 20-25 до 40 років. Бо у людей мого віку є стереотипи. Хто звик пити горілку, то вже ніяка сила не змусить його пити вино. Хто п’є віскі, той буде пити віскі. А молодь ще не має стереотипів, вони пробують, експерементують.
Тим не менш, ви скаржитеся не невеликий попит в Україні?
Ми запрошували на дегустації відомих сомельє, які надавали нам досить високу оцінку. Ми думали, що зробили національний продукт, що це є відродження традицій. Бо питний мед був відомий у нас ще до княжого часу. Україна може пишатися, що у нас меди датовані в літературі 447 роком, а це старіше за Київ. В Англії поет напише про меди тільки в 500-х роках. Ми би мали скористатися таким моментом, це ж унікальність. Але повернути українців до традиційних напоїв виявилося непросто. Проте ми не опускаємо руки і сподіваємось, що незабаром питний мед прокладе новий шлях до сердець людства.
Читайте також
