Фото: «ОТП Банк»
Тамаш Хак-Ковач, голова правління угорського «ОТП Банку» в Україні, – один з найбільш досвідчених банкірів в Україні. Побудувавши успішну кар'єру в банках Угорщини та Росії, він очолив українську «дочку» установи в березні 2012 року. За цей час багато банків змінили керівництво, а деякі й зовсім залишили ринок. В ексклюзивному інтерв'ю 
Тамаш Хак-Ковач розповів, як буде розвиватися ринок в 2020 році, про своє ставлення до держбанків і про те, чому він не дав би кредит деяким професійним банкірам.
– Які головні виклики сьогодні стоять перед банківським ринком? Які основні плани в «ОТП Банку» наступного року?
– У банківській системі є один стратегічний виклик – збільшення активів. Після кризи 2014 року всі українські банки стали дуже малими. Кредитний портфель на одного співробітника аналогічного банку в Угорщині може бути до 10 разів більшим, ніж в Україні. Це означає, що українські банки, щоб досягти угорського рівня, повинні зрости на порядок.
Ми дуже оптимістично дивимося на український ринок.І в нас є, куди зростати. Загалом проникнення кредитів в українську економіку, тобто кількість кредитів порівняно з ВВП, дуже низька.
Але міжнародний досвід показує, що відносно низька ставка відроджує попит. Це працює, як з будь-яким іншим товаром: якщо ціна дешевша – попит збільшується.
В НБУ прогнозують облікову ставку до кінця наступного року – 9%. Облікова ставка залежить від показника інфляції. Якщо уряд не допустить великих політичних криз, тоді облікова ставка буде близькою до прогнозу або такою ж самою.
Ми дуже оптимістично дивимося на український ринок. Наприклад, фінансовий директор OTP Group згадав Україну 21 раз під час останньої телефонної розмови з інвесторами. Це більше, ніж згадки будь-якої іншої країни, крім Угорщини. Про нас говорили більше ніж про Молдову, Албанію, Словаччину, Хорватію, Болгарію та Чорногорію разом узятих.
– Які галузі забезпечать достатнє зростання економіки?
– Я не впевнений, що можна виділяти конкретні галузі. Але про що модно говорити? Модно говорити про IT, але IT не беруть кредити – це сервісна галузь. Вони продають компетенцію та досвід своїх людей. З точки зору кредитування вони не мають великого значення.
Величезний сектор – сільське господарство. Це капіталомісткий бізнес, в якому потрібні кредити на устаткування, землю (якщо мораторій буде знято) і так далі. Аграрні компанії вже мають досить велику частку в кредитних портфелях банків. Але не думаю, що їхня частка буде більшою – просто інші галузі теж будуть розвиватися. Також після 2020 року будуть рости інфраструктурні проєкти та іпотека.
– Ви розповідали в ЗМІ, що готуєте спеціальні програми до відкриття ринку землі. Чому ОТП цікавий цей ринок?
– Група ОТП проходила запуск ринку землі в Угорщині, і ми будемо використовувати наш найкращий досвід в Україні. Очікується, що кредитна програма буде мати максимальний термін фінансування до 10 років, а участь клієнта у фінансуванні угоди складе від 15%. Тобто умови будуть більш лояльними, як порівняти з іншими кредитними продуктами на купівлю основних засобів. Розмір авансу буде залежати від ефективності конкретного клієнта, його боргового навантаження, а також від ціни 1 га землі. Програма буде орієнтована під різні сегменти корпоративного бізнесу – щоб і аграрії з невеликим банком землі, і агрохолдинги могли скористатися фінансуванням «ОТП Банку». Ми будемо працювати не тільки зі своїми клієнтами, але й з агровиробниками, які не мають кредитної історії в «ОТП Банку».
Ми плануємо фінансувати тільки ті угоди, де покупцем є агровиробник, який буде сам обробляти землю. Спекулятивні угоди ми фінансувати не будемо. Головний упор буде зроблено на швидкість прийняття рішення – один день попередньо на рішення, як це вже реалізовано в «ОТП Агро Фабриці».
– В Угорщині ОТП займає лідируючі позиції в мобільному банкінгу. Чому ви не переносите цей досвід на інші ринки, зокрема на український?
– Наш успіх в мобільному банкінгу є наслідком успіху в класичному банкінгу.
Є різні моделі банків. Є класичні банки, є Інтернет-банки, зараз з'явилися необанки – фінансові установи, які надають свої послуги лише через мобільний додаток.
– Ви вважаєте необанки банками майбутнього?
Я вважаю, що необанки ще знаходяться на проміжній стадії розвитку і в них є свої обмеження.– Я вважаю, що необанки ще знаходяться на проміжній стадії розвитку і в них є свої обмеження.
По-перше, вони намагаються продавати свої послуги майже безкоштовно, а іноді ще й доплачувати за користування своїм сервісом. Я вважаю, що за цієї моделі монетизувати клієнтську базу буде дуже складно.
По-друге, є операції, які легко та приємно робити в мобільному додатку, але є операції, які онлайн робити складно або незручно. Саме тому необанки поки що на другій позиції в клієнтському гаманці. І на першому місці у клієнтів все-таки класичний банк, де клієнт зберігає гроші або користується більш складним продуктом.
На українському ринку поки що мало таких складних продуктів – немає іпотеки та інвестиційних проєктів, немає масової купівлі ОВДП. Саме тому необанки так популярні: для простих операцій (наприклад, для поповнення мобільного або оплати комунальних послуг) досить тільки програми. З розвитком українського ринку класичні банки будуть відігравати більшу роль завдяки мультифункціональності та наданню складних продуктів.
Але у необанків є одна велика заслуга – вони драйвери ринку. Ще 1,5-2 роки, і всі інші лідери-гравці фінансового ринку України теж будуть мати той самий рівень програми.
– Можуть відбутися угоди щодо купівлі класичними банками необанків?
– Ні, не думаю. Financial Times відстежує три необанки – британський Monzo, німецький N26, британський Revolut. Це три найбільш успішних банки. Питання зараз у тому, чи можна на таких банках заробляти, коли їхні збитки на одного клієнта в середньому становлять близько 9 фунтів стерлінгів на рік.
Наскільки успішними вони будуть – я не знаю. Такі компанії можуть зруйнувати ринок, тому що вони привчають клієнта отримувати все безкоштовно, а потім йдуть з ринку.
– У 2014 році Forbes Україна розмістив вас на обкладинку разом з кількома дуже успішними банкірами країни у прогнозному матеріалі про банки в 2020 році. Там також був голова «ВТБ Банку» Костянтин Вайсман, голова private banking Укрсиббанку Олексій Александров, голови кількох інших банків. На сьогодні з усіх цих українських банків (з дуже різних причин) працюєте тільки ви...
– Я тоді говорив, що найуспішнішою є стратегія Миколи Лагуна і «Дельта Банку» щодо нарощування банку до рівня Мегабанку і з подальшим переведенням клієнтів в онлайн-обслуговування. Але вийшло інакше. Також ми говорили, що до 2020 року всі серйозні банки будуть надавати онлайн-обслуговування.
За даними досліджень, необанки намагаються зменшити витрати, якщо порівняти з класичним банком, на 90%.
– Чи складно Вам конкурувати з держбанками?
Я називаю наші відносини з держбанками «сегрегацією». Тому що ринок поділений: приватні банки – для приватного бізнесу, держбанки – для держбізнесу. Ми живемо, наче в різних світах, і поки що мене ця ситуація влаштовує.– Я називаю наші відносини з держбанками «сегрегацією». Тому що ринок поділений на приватні банки для приватного бізнесу і держбанки – для держбізнесу. Ми живемо, наче в різних світах, і поки що мене ця ситуація влаштовує.
– Соціальні мережі і дані мобільних операторів ви вивчаєте, коли приймаєте рішення про надання кредиту?
– Дані соцмереж – ні, а скоринг від мобільних операторів – так.
– Вашим колишнім колегам по банківському ринку — членам правління, директорам, бухгалтерам — з понад 100 закритих у 2014-2016 роках банках, які потрапили в так звані «чорні списки» НБУ, ви б видали кредит?
– У нашій кредитній політиці таких обмежень немає. Але досвід 2008 року показав, що у кредитуванні найважливіший фактор – це репутація. Тому, власне, ні, я не дав би їм кредит. Я дуже підтримую рішення Національного банку щодо репутації та її значення: просто так вже ніхто не може стати банкіром або власником банку.
– Наскільки для ринку небезпечні публічні затримання перших осіб найбільших банків?
– Мені особисто зараз соромно, що (за даними і з мого особистого досвіду) це не надто впливає на ринок і на настрій інвесторів. Технократи-банкіри, про яких ми зараз говоримо, – це важелі впливу на інших людей. Вони виявилися заручниками ситуації в прямому і переносному сенсі цього виразу.
Я вважаю, представники політичного сектору «пиляють гілку, на якій сидять», тому що в майбутньому технократи не захочуть йти на держслужбу. Але тоді хто ж вміло буде керувати країною, якщо не талановиті та професійні кадри? Нехай це запитання залишиться риторичним.
Читайте також
