П'ять приводів купити новітній мікропаркетник попри його ціну, що не корелюється з розмірами.
Нашому ринку час від часу необхідні настільки яскраві й у хорошому сенсі химерні моделі. Адже далеко не всі з нас підходять до покупки з лекалами «багато автомобіля за мало грошей» та іншими міщанськими пережитками, а просто купують «очима» й за покликом серця. Ignis — це не візок для недільних набігів на «Ашан», поїздок на риболовлю чи будівництво дачі. Для естетів це спосіб за абсолютно прийнятні гроші виділитися в натовпі схожих один на одного паркетників, а для гаджетоманів — ще один стильний аксесуар.
«Ви завжди продасте молодіжний автомобіль батькам, але не навпаки».
Детройтська приказка
Спочатку цільовою аудиторією для Ignis була молодь. Але український дилер із подивом виявив, що кросовер тепло прийняла і більш вікова категорія покупців, яку називають «поколінням Pepsi». І такій ситуації є одразу кілька пояснень.
По-перше, фінансове. Усе-таки для нашої молоді сітікар за пів мільйона є дорогим суто психологічно. Особливо на тлі набагато місткіших і більш прохідних Nissan Juke, Renault Duster і Sandero Stepway, у яких у разі чого й переночувати можна. Інша справа — їхні батьки, які у свої 40-45 років саме перебувають на піку купівельної спроможності й готові трохи переплатити за формфактор, що сподобався й дозволяє зробити кросовер продовженням своєї індивідуальності.
Фото: Suzuki
Перший Ignis з'явився ще 2000 року виключно завдяки маркетологам, які вирахували клас мікрокросоверів, що народжувався. Первістка конструктори Suzuki, не мудруючи, виліпили з хетчбека В-класу. Чому за точку відліку не взяли вже готовий позашляховик Jimny того самого класу? Через рамну конструкцію та високу собівартість.
По-друге, суто естетське. Нам дуже пощастило, що настала епоха «антиейджизму» й навіть у «п'ятидесятників» є можливість не просто виглядати вічними студентами, а й відчувати себе такими. І той, хто стежить за собою й хоче бути в тренді, вибере саме Ignis.
Тільки японці з їхнім досвідом життя в обмеженому просторі могли вмістити в настільки компактному автомобілі все необхідне для чотирьох. А ось п'ятий, безумовно, буде зайвим.
Таблица: Сергiй Суховський
По-третє, раціональне. Так, з суто практичного погляду Ignis вміщує мало, а коштує дорого. Але діти виросли й з'їхали вчитися у вишах і будувати свої сім'ї, а отже, більше немає потреби у великому місткому універсалі, який не возить повітря, тільки коли потрібно купити ялинку, який проблематично паркувати в місті і який витрачає 12-15 л/100 км. Водночас паркетник із системою рекуперації, який важить 800 кг, витрачає палива не більше, ніж smart. А це вже по-четверте, бо, ставши батьками, ми з набагато більшою відповідальністю ставимося до екології, частіше замислюючись над тим, у якому стані залишимо природу своїм дітям і онукам.
По-п'яте, автономне. «Гібрид» є помітно економнішим за звичайний автомобіль, водночас він не прив'язаний до зарядних станцій, як «електричка». А в наш час, коли через хронічний карантин і закриття зовнішніх кордонів єдиним продухом є внутрішній туризм, автономність стає серйозною перевагою. Особливо в далекій дорозі, коли закриваються навіть АЗС. Адже в «покоління Pepsi» з'явився час. Час на себе. Самореалізовуватися, закривати гештальти, вдосталь подорожувати. Для них не є актуальними «інстаграмні» локації на кшталт «тунелю Любові» й «Рожевого озера». Навпаки, вони уникають багатолюдних місць, надаючи перевагу нетривіальним і забутим маршрутам, які вимагають неспішного споглядання. Ці місця розташовані трохи далі від туристичних стежок і розвиненої інфраструктури, включно з мережами АЗС. І тут як ніколи актуальною буде автономність паркетника: якщо їхати вдумливо, 32-літрового бака із запасом вистачить на 1100 кілометрів. Тобто на всю подорож.
Фото: Сергiй Суховський
Японія — батьківщина мікрокарів. І те, що в них виглядає зрозумілим і таким, що можна пробачити, у нас викликає питання. Тому європейські маркетологи вирішили перестрахуватися, розклавши яйця відразу в усі кошики. Тобто суто міський мікрокар залежно від ринкових переваг віднесений і до ніші кросоверів, і до гібридів, і до мікровенів, і до сітікарів.
Фото: Suzuki
Гібридна система SHVS (Smart Hybrid Vehicle by Suzuki) належить до типу «м'яких» або рекупераційних. Мініатюрна літій-іонна батарея (10 Ач) накопичує енергію під час гальмування й підживлює стартер-генератор (2,3 кВт, 50 Нм) для впевненішого старту або розгону. Відчувається, що для Suzuki гібридні системи поки ще в новинку. Механічно все працює без запинки, питання виникають лише на рівні калібрування та лінійності розгону. Таке відчуття, що настроювачі цілилися в дуже терплячого «пенса», який нікуди не квапиться. Хоча в наш час поспішають навіть вони. Затримка є завжди — і на старті, і під час інтенсивного розгону, і на світлофорах, коли активується система start-stop. Особливо чітко вона відчувається на тлі реву моторчика: оберти вже шкалять, а розгону — трохи. І в наступний момент, коли для інтенсивнішого прискорення потрібно дотиснути педаль газу, Ignis кидається вперед з ентузіазмом піврічного хаскі.
Фото: Suzuki
Попри лялькові габарити в салоні переднім сідокам буде цілком просторо, навіть під час далекої дороги. Окремо варто подякувати конструкторам дверей — завдяки максимально широким кутам відкривання і вартим заздрості дверним отворам сідати в Ignis набагато легше, ніж в салони однокласників. Сидіти позаду досить тісно, але завантаження в найпозитивніший спосіб позначається на керованості — торсійна балка, на відміну від ZZ Top, любить, коли на неї тиснуть.
