Після тривалого розгляду семи сотень поправок до проєкту закону про ринок землі Верховна Рада в ніч на 31 березня все ж схвалила реформу. Закон, зокрема, передбачає перенесення запуску ринку з 1 жовтня 2020 року на 1 липня 2021-го, ліміти на купівлю (у перші два роки 100 га, згодом — 10 тис. га), заборону на продаж державної та комунальної землі та інше.
обговорило це питання із затятим прихильником запуску ринку землі, депутатом від «Слуги народу», співавтором закону Мар’яном Заблоцьким та запеклим противником реформи в її нинішньому вигляді, депутатом від «Європейської солідарності» Олексієм Гончаренком, який єдиний зі своєї фракції не підтримав закон у Верховній Раді.
Ставлення до прийняття закону
«Прийняття ринку землі — це історичний момент. Я відчуваю моральне задоволення, що після 100 років заборони на продаж землі, яку запровадив ще Володимир Ленін, вона нарешті закінчується».
Мар'ян Заблоцький
Депутат від фракції «Слуга народу». Співавтор законопроєкту про ринок землі
Мар'ян Заблоцький: «Надалі, ще приблизно два роки, можна буде купити тільки мізерну кількість землі в одні руки, і маленькі фермери зможуть викупити землю на свої господарства. А з 2024 року вже почнеться більш-менш нормальний ринок з обмеженнями до 10 тис. га в одні руки, і цього достатньо, аби всі бажаючі могли викупити собі землю».
Олексій Гончаренко: «Я проти латиноамериканської моделі ринку землі. Я за європейську модель — це Польща та Угорщина с обмеженням у 500 га в одні руки. У Польщі середній розмір ділянки — 20 га, а в Угорщині не можна купити землю на ринку — лише у держави. У скандинавських же країнах у разі покупки землі взагалі потрібно доводити, що ти знаєш, що потрібно з нею робити.
Тобто європейська модель має обмеження, а латиноамериканська — ні. В Аргентині, наприклад, майже немає населення, але там величезні простори, тому цій країні латиноамериканська модель підходить, а нам — ні, бо населення в Україні багато і наша мета — така модель ринку землі, яка дасть найбільшу зайнятість на селі.
На мою думку, оптимальною моделлю є польська, адже ця країна є близькою до нашої за розмірами, менталітетом та іншим. Польща створила фермерські господарства, і зараз їх півтора мільйона. Вона не має великих масивів землі в обробітку — лише фермерські господарства. І люди, які народилися там, живуть, працюють, заробляють, годують країну, ще й створюють шалений експорт. Тільки м’яса минулого року Польща експортувала на $6 млрд завдяки тому, що фермерські господарства створили глибоку переробку і потужне сільське господарство.
«На жаль, прийнятий закон вводить європейську модель тільки на першому етапі, тобто на 2,5 роки є обмеження — 100 га в одні руки, але потім кількість збільшується до 10 тис. га, і ми знову-таки йдемо до латиноамериканської моделі. Я проти цього».
Олексій Гончаренко
народний депутат, фракція «Європейська солідарність»
Але в законі є один позитивний момент — це заборона продавати державну і комунальну землю. Тобто її можна буде здавати в оренду, і це дуже важливо. Бо інакше наша влада, як той наркоман, останнє б винесла з квартири, тобто розпродала б усю державну землю. Продавати її не треба, адже вона має годувати країну століттями».
До чого призведе ринок землі
Мар’ян Заблоцький: «Ринок землі призведе до того, що з часом 6,7 млн людей потроху зможуть нормально продати свою землю. Це переважно люди старшого віку, які не мають достатньо коштів, але зможуть отримати за свою землю від 100 до 200 тис. грн. Водночас власники землі краще оброблятимуть землю, що значно менше її виснажуватиме.
Щодо цін, то, гадаю, перші два роки земля коштуватиме приблизно $2-2,5 тис. за гектар, бо встановили великі обмеження на її продаж. А далі ціна становитиме десь $3 тис. за гектар».
Олексій Гончаренко: «Якщо після введення ринку землі ми матимемо великі латифундії, то, з одного боку, туди будуть вкладені інвестиції, там буде якесь сучасне обладнання, але там вирощуватимуть тільки первинну продукцію, яка йтиме на експорт. Займатися тваринництвом та виробництвом молока їм невигідно, а нам це потрібно, адже саме там є найбільший попит на робочі руки та зайнятість. Враховуючи нинішню фінансову кризу, ми повинні всім людям, які здатні себе прогодувати самостійно, дати таку можливість і не заважати їм. Це, предусім, стосується фермерів, які могли б стати основою справжнього українського середнього класу, якого так потребує держава.
Але ми цього не отримаємо, бо 10 тис. га землі в одні руки — це великі обсяги. Так, туди вкладатимуть інвестиції, там буде добра врожайність, використання сучасних технологій, але не буде зайнятості людей. І ми знову будемо просто експортувати сировину».
Про тих, хто зацікавлений у відкритті ринку
Олексій Гончаренко: «Найбільша аграрна компанія в Україні — це Kernel Андрія Веревського та Віталія Хомутинніка. У Верховній Раді є група «Довіра», яка наближена до пана Веревського. Вона у повному складі проголосувала «за» ринок землі. Тому теорія експертів про те, що проти ринку землі виступають лише аграрні компанії, бо їх влаштовує його відсутність, — неправда. Але в тому, що Kernel хоче землю, нічого поганого немає. Ринок має бути, але не такий, як в Латинській Америці, а такий, як в Європі».
Мар’ян Заблоцький: «Ніякі аграрні асоціації та компанії, крім «Української аграрної асоціації», не підтримували скасування мораторію, адже це зайві витрати на купівлю землі. А «за» вони голосували, бо це правильно. Треба зауважити, що «за» були фракції «Голос» та «Європейська солідарність», хоча раніше обіцяли не голосувати. В останній момент вони зрозуміли, що це не просто реформа, це історичне голосування, і ніхто не хотів бути в неправильній частині історії. Щоправда, один депутат з ЄС голосував проти [ймовірно, йдеться про Олексія Гончаренка. — Ред.]».
Подальша доля ринку землі
Олексій Гончаренко: «Коли з 1 січня 2024 року обмеження збільшаться зі 100 га до 10 тис. га, почнеться концентрація землі. Фермеру дуже важко конкурувати з великим бізнесом — можливості знайти гроші просто неспівставні. Поступово земля почне концентруватися в руках саме великих землевласників, які витискатимуть фермерів.
З обмеженнями в 100 га буде якась можливість для фермерів зафіксувати за собою ці 100 га. І якщо держава дійсно хоче розвитку села, а не його знищення, то має зробити все можливе, аби за цей час з’явилося принаймні 100-300 тис. фермерів. Треба допомогти їм фінансово, дати їм дешеві гроші, навчити, їхати по селах агітувати. Треба все робити для того, аби за цей перший етап сформувалося якнайбільше фермерських господарств».
Мар’ян Заблоцький: «Я сподіваюся, що після скасування мораторію землевласники та аграрії попросять розширити перелік покупців, адже не всім бажаючим дозволено купувати землю. Сподіваюся, що такі обмеження держава скасує раніше строку».
Читайте також
