Кіножурналіст Олександра Березовська про фільми, які не можна пропустити
- «Двійник»
![Фото: B&H film distribution](https://images.weserv.nl/?w=600&we=1&url=https%3A%2F%2Fnew-thepage.fra1.digitaloceanspaces.com%2Flive%2Fmedia%2F34142%2Fgm-ff-001k.jpg%3Fv%3D1570834224)
Фото: B&H film distribution
Режисер «Життя Пі», «Горбатої гори», «Тигра, що підкрадається, дракона, що зачаївся» Енг Лі у своєму новому фільмі «Двійник» здійснив амбітну спробу здивувати глядача. Тому використовував втричі більше кадрів на секунду при зйомці і вдвічі більше Вілла Сміта на екрані.
Не приховую: футуристичні технології, завдяки яким молодого героя грає реальний Сміт і водночас поряд в кадрі знаходиться він же, але тільки 52-річний (як зараз), дивують. Але ретроградний сюжет дратує.
![Що подивитись на День незалежності США: десять фільмів про американську історію](https://images.weserv.nl/?w=290&h=160&fit=cover&url=https%3A%2F%2Fimages.thepage.ua%2Fstorage%2F360015%2F2195ff00e4294a668ce40005b0fe-r0.jpg%3Fv%3D1720095136)
Це немов привіт з дев'яностих. Простакуваті діалоги і повна відсутність романтичної лінії, на яку так чекають жінки. Хоча їй тут не місце. Як-ніяк, шпигунський екшен і трилер.
Сюжет закручується навколо розкаяного найманого вбивці від урядової спецслужби Генрі Боргана (його і грає Сміт). Він вирішує піти у відставку, але дізнається, що довгий час його обманювали. І, зрозуміло, вирішує розібратися. Таким чином Генрі сам стає мішенню. А вбивця, який так хоче його прибрати, це... він сам. Тільки вдвічі молодший.
![Фото: B&H film distribution](https://images.weserv.nl/?w=600&we=1&url=https%3A%2F%2Fnew-thepage.fra1.digitaloceanspaces.com%2Flive%2Fmedia%2F34143%2Fgm-ff-013k.jpg%3Fv%3D1570834624)
Фото: B&H film distribution
Зізнаюся чесно, побачити помолоділого на півжиття кумира юності, нехай і для сюжету, та ще й з більшими м'язами, але такого ж капловухого, як у його першій кінороботі «Принц із Беверлі-Гіллз», було приємно.
Але незважаючи на парочку дійсно драйвових сцен загалом фільм нуднуватий. І навіть надзвичайна харизма вже старіючого Вілла Сміта не здатна витягнути його на рівень вищої екшен-кіноліги.
Побачене на екрані, більше нагадує відеогру: картинка надчітка, знята зі швидкістю 120 кадрів на секунду, відразу під 3D. Я, як глядачка, була до цього не готова. Можливо, старію. Чи це просто майбутнє.
Коротко кажучі, кіно — не шедевр. Однак, для розуміння, куди прямує масовий кінематограф, подивитися можна.
Режисер: Енг Лі
Тривалість: 117 хвилин