Президент США Джо Байден говорив про свою країну, коли 1 вересня попередив, що «демократія не може вижити, якщо одна сторона вважає, що вибори мають лише два результати: або вони перемагають, або їх обманюють». З тим самим успіхом він міг говорити про Бразилію, вважає журнал The Economist.
У жовтні в Бразилії відбудуться президентські вибори, які, згідно з усіма опитуваннями, чинний глава держави Жаїр Болсонару, програє. Він говорить, що прийме результат, якщо він буде «чистим і прозорим». Водночас Болсонару стверджує, що опитування неправильні та що він на шляху до перемоги. Він також постійно натякає, що результати виборів можуть бути сфальсифіковано. Президент не наводить доказів, але багато прихильників йому вірять. Схоже, він закладає риторичне підґрунтя, щоб після виборів заперечувати вердикт виборців.
«Бразильці побоюються, що він може спровокувати повстання, подібне до того, яке пережила Америка, коли натовп прихильників Дональда Трампа вдерся в Капітолій 6 січня 2021 року, або, можливо, навіть гірше», — пише The Economist.
Болсонару вже давно наслідує Трампа в політиці. Він стверджує, що інша сторона не тільки неправа, але є абсолютним злом. Він відкидає критику як «фейкові новини». Його інстинкти настільки авторитарні, як і в Трампа: він ностальгує за днями військового правління в Бразилії. Один із його синів, який також є одним із найближчих радників, відкрито аплодував бунтівникам Капітолія. Болсонару був одним з останніх світових лідерів, які визнали перемогу Байдена.
Жаїр Болсонару та Володимир Путін
Болсонару було обрано президентом у 2018 році на хвилі люті бразильців щодо істеблішменту. Найважливішим його політичним інструментом було вміле зловживання соціальними мережами. Він залишається незаперечним майстром у цьому питанні й зумів переконати своїх прихильників у двох речах. По-перше, якщо він програє, це буде свідченням того, що голосування було нечесним. По-друге, перемога його головного супротивника Лули да Сілви віддасть Бразилію дияволу. У паралельній реальності, яку сконструював Болсонару, президент Лула закриє бразильські церкви, перетворить країну на наркодержаву та заохотить хлопчиків носити сукні.
The Economist вважає, що це нонсенс. Лула – прагматичний лівий і був досить успішним президентом у період із 2003 до 2010 року. Підтримуваний бумом сировинних товарів, він керував зростанням доходів і значним розширенням держави загального добробуту. Бум припинився після того, як він залишив свою посаду, а його наступницю та протеже Ділму Руссефф піддали імпічменту на тлі корупційного скандалу. Самого Лулу визнали винним у хабарництві, хоча пізніше його судимість було знято, і він заперечує свої правопорушення.
«Коротко кажучи, він далекий від ідеального кандидата, але цілком відповідає нормам, і він є прихильником демократії», – йдеться в статті.
Болсонару не такий. Він може діяти в рамках демократичної системи, але постійно шукає способи обійти її обмеження. Політична система, яка його стримує, менш надійна, ніж та, що стримувала Трампа. Неможливо, щоб американські військові підбурювали до перевороту, але останній військовий режим у Бразилії закінчився лише 1985 року. Армія глибоко вкоренилася в уряді та вже неодноразово ставила питання щодо системи голосування. Країна гуде розмовами про можливий путч.
Болсонару регулярно підбурює до насильства. За перші шість місяців 2022 року в країні було вбито щонайменше 45 політиків. Кількість зброї в приватних руках подвоїлася — до 2 млн одиниць. Якщо бразильський виборчий трибунал оголосить, що Лула переміг, озброєні болсонаристи можуть напасти на нього. Тоді постає питання, на чиєму боці будуть сили військової поліції чисельністю 400 тисяч осіб. Вони охоче тиснуть на курок і люблять Болсонару, який запропонував закон про захист офіцерів, які вбивають підозрюваних. Якщо на вулицях виникне хаос, Болсонару може використати надзвичайні повноваження, щоб відтермінувати передавання влади.
«Болсонару становить загрозу для найбільшої демократії Латинської Америки. І що б не трапилося, він і його рух нікуди не подінуться. Він навчився в Трампа, як вирвати вплив і владу з поразки», — вважає The Economist.
Коли кандидати програють вибори, партії схильні змінювати їх на когось свіженького. Але коли Трамп програв, він, навпаки, сказав своїм прихильникам, що їх пограбували, і перетворив цю велику брехню на бойовий клич. Це об'єднує його рух і дає йому контроль над Республіканською партією. Та сама Велика брехня може зробити Болсонару найвпливовішим опозиційним політиком у Бразилії. Його електорат — християни-євангелісти, власники зброї та сільські жителі, які почуваються надмірно зарегульованими та вразливими, — може залишитися з ним, переконаний, що він є законним президентом Бразилії. Його прихильники в парламенті країни та штатів можуть завадити Лулі керувати. Бразилія може стати ще більш розділеною.
Жаїр Болсонару
