Фото: WikiImages/Pixabay
Атака веж-близнюків у США. Що змінилося за 20 років
11 вересня виповнюється 20 років від дня атаки веж-близнюків у США — найтехнологічнішого теракту в сучасній історії. День, після якого почалася «Непохитна свобода», — найтриваліша військова операція США в історії.
Що цікаво, Талібан як організована сила у 2001 році зазнав поразки, коли військ США в країні було менше, ніж у 2021 році американців, які забезпечували евакуацію з аеропорту Кабула. Але потім з уряду він перетворився на мережеву структуру, з якою не змогли впоратися 130 тис. контингенту ISAF.
11 вересня — день інавгурації уряду Талібану, після того як прозахідний уряд Гані впав і ісламісти повернулися до влади. Знущальна посмішка над сотнями жертв трагедії. Усама бен Ладен мертвий і похований в Аравійському морі, але справа його, схоже, живіша за всіх живих. Чи ні? Як змінився світ через роки після того, як літаки із 60 тоннами палива на борту врізалися в будівлю Всесвітнього торгового центру? Що змінилося для мільйонів жителів нашої планети через найдовшу війну з терором?
Повітряні перевезення
Середньостатистична людина стала відчувати більше стресу під час перельотів, а уряд і приватні компанії почали виділяти більше коштів на безпеку.
Минув той час, коли можна було заходити на борт із канцелярськими ножами, парфумами та своєю водою — перелік предметів, які можна використовувати як зброю, зростає наче на дріжджах. Чверть століття тому реєстрація на рейс, проходження системи безпеки аеропорту та посадка до літака могла займати приблизно пів години.
Сьогодні це квест на пару годин із рамками, коридорами, магнітними сканерами та програмами, які перевіряють ваші документи на справжність. Тільки в США на це витрачено десятки мільярдів доларів — штат повітряних маршалів доведений до декількох тисяч людей, створено Управління транспортної безпеки, отримання багажу затягується через те, що він також проходить крізь рамки.
Фінансові втрати та удар по економіці
Тільки в Нью-Йорку компаніям, що працюють у зоні «епіцентру теракту», виплачено майже $700 млн дотацій. Загалом же збитки для міста можуть сягати $50 — 60 млрд. І річ навіть не в тому, що були потрібні космічні суми на ремонт метро, пошкодженого будівлями, що падали, відновлення мережі або страхові виплати — люди банально бояться працювати там, де падали хмарочоси. Пасажири бояться літати в річницю ударів — авіакомпанії скасували десятки рейсів просто через те, що вони вилітають 11 вересня.
Це означає непрямі втрати й недоотримані прибутки. Це означає, що працівники втрачають безліч годин на рік, проходячи нескінченні перевірки безпеки. Страхові компанії змушені підвищувати ставки, бо знають: у центрі Манхеттену можуть гинути тисячі людей і руйнуватися офісні будівлі. Авіаційні вантажі затримуються на незліченних ситах чекпоінтів Управління транспортної безпеки, а це неповоротка державна машина, а не гнучкі приватники.
Транспортні потоки спрямовуються не так, щоб отримати максимум прибутку, а щоб відповідати правилам Управління та бути перевіреними оперативниками. Чи можна порахувати збитки для планети? Навіть без трильйонів доларів, витрачених на Афганістан? Є сумніви.
Але найцікавіше — загалом безпека для середньостатистичної людини збільшилася. Відійшли в минуле великі теракти на кшталт вибухів казарм у Бейруті, підривів посольств в Африці та атак кораблів на рейді. Усе більше терористів переходять на ножові атаки, автомобільні теракти та бомби з підручних матеріалів — ці дії важко відстежити та припинити, на відміну від масштабних акцій, але вони приносять у рази менше втрат. Стрілянина у Відні 2020-го — п'ятеро вбитих, вибухи в католицьких храмах на Цейлоні — 220 загиблих. В обох випадках за нападами стоїть «Ісламська держава». Просто в Старому Світі та США високо піднято планку безпеки, тому їм доводиться діяти на периферії.
Геополітика: Сирія та Ірак у руїнах
Найбільші країни, які служили центрами підготовки, спонсорами бойовиків або регіональними лідерами, що претендують впливати на геополітику, лежать у руїнах. Сирія та Ірак від спорудження ядерних реакторів, таборів для бойовиків і впливу на ринок вуглеводнів були відкинуті в епоху міст-держав. Іран залучений до трьох воєнних конфліктів і насилу позбувся імпорту нафтопродуктів, ввівши квоти на бензин. Суніти та шиїти із задоволенням б'ються один з одним, крім того, угруповання сунітів, наприклад, Сирії, перебуваючи в облозі під час громадянської війни, охоче воюють між собою.
Пакистан остаточно відколовся від коаліції зі США, почавши активну підтримку талібів. Недарма терорист №1 ховався на півночі Пакистану — країна потребує підтримки ісламістів в уповільненому конфлікті з Індією. США завжди будуть далеко, а Афганістан залишиться сусідом, пуштуни живуть по обидва боки кордону. Країну розколювали багатотисячні протести, коли уряд оголосив, що Карачі підтримує Коаліцію. Цілком можливо, що активність у регіоні й Китаю, і Пакистану буде спрямовано проти Індії, хоча не виключена також експансія до Таджикистану й Узбекистану.
Талібан, що пройшов через пекло втрат, як і «Аль-Каїда», багато в чому вже не ті, що були за часів атак веж. Адже лідери та середня командна ланка гинули часто, а молодь приходила до угруповань уже більш вестернізованою й більш ліберальною (наскільки це можна застосувати до терористів).
Звідси й послаблення на роботу та навчання для жінок, і загалом поки що досить м'які дії після захоплення влади. США й надалі тотально контролюють поле бою дронами та летючими батареями, але відповідь на живі бомби та бійців, «на яких у раю чекають незаймані діви», знайти поки що важко.
Особливо щодо контролю над територією після воєнної перемоги. Приблизно 7 млн ветеранів, які служили в Перській затоці від часів війни й до сьогодні, сильно впливатимуть на політичний клімат у США. Війна не змінюється, але загалом Захід обирає шлях на ізоляціонізм і розчаровується в месіанстві на Близькому Сході. А перемога талібів спричинить посилення позицій радикальних ісламістів.