Михайло Драпатий
Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України Михайло Драпатий повідомив про завершення своєї піврічної роботи на посаді. За його словами, він залишає посаду зі «спокійною совістю» та впевненістю, що розпочаті зміни буде продовжено.
Драпатий зазначив, що на момент його призначення командування перебувало у стані управлінської стагнації. За шість місяців він намагався зрушити систему та перезавантажити ключові процеси. Основні досягнення та запущені ініціативи, як сказано в заяві, детально викладено в окремому дописі на Facebook.
«Командування Сухопутних військ лише на початку змін. Система не змінюється за кілька місяців, але вектор уже задано, команда зібрана, підходи — переглянуто», — підкреслив він.
Драпатий додав, що віддавав усе, що знав і вмів, і залишає після себе не тільки структури, а й людей, здатних продовжити трансформацію армії.
«Це не фінал. Це — перехід до наступного етапу», — резюмував колишній командувач.
Нагадаємо, що 1 червня Михайло Драпатий подав у відставку після трагедії на 239-му полігоні, внаслідок якої загинули військовослужбовці. А 3 червня Володимир Зеленський призначив його Командувачем об’єднаних сил Збройних Сил України.
Довідка
У збройних силах країн НАТО командувач Об’єднаних сил (Joint Forces Commander) є ключовою посадовою особою, відповідальною за ведення війни. Саме він має ухвалювати рішення щодо застосування всіх родів військ на всій лінії фронту, координувати операції, визначати стратегічні пріоритети та розподіляти ресурси.
Саме за таким принципом планувалося організувати структуру управління Збройними силами України до початку повномасштабного вторгнення росії.
Однак де-факто управління фронтом наразі зосереджене в руках головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. За інформацією з різних джерел, саме він керує розподілом озброєння та боєприпасів між підрозділами, контролює мобілізаційні процеси, приймає рішення щодо облаштування оборонних позицій, а також бере участь у плануванні окремих бойових операцій.
Таким чином, роль командувача Об'єднаних сил на поточному етапі значною мірою обмежена і виконує переважно представницькі та координаційні функції, не маючи повного спектра повноважень, передбачених аналогічними посадами в країнах НАТО.