Ісламський світ Тегерану дуже схожий на «руський мир» Москви, українські мусульмани попереджають про небезпеку з боку Ірану
Іран — це не просто країна з давньою історією й особливим статусом у мусульманському світі. Після ісламської революції 1978 року він перетворився на глобальний центр шиїзму, який експортує не лише ідеологію, а й зброю, бойовиків, і навіть цілу модель державного устрою. Про це пише ексмуфтій Духовного управління мусульман України, а нині бойовий медик Саїд Ісмагілов.
Проголошений аятолами курс на «експорт ісламської революції» перетворився на агресивну геополітичну стратегію, що давно вийшла за межі Близького Сходу.
Іран підтримує цілу мережу шиїтських політичних партій, бойових угруповань і місій у країнах, де шиїти становлять меншість. На практиці це виглядає як системна спроба побудувати версію «іранського міра» — ідеологічну альтернативу російському «русскому міру», з тією ж логікою проникнення, підриву, підкупу й вербування.
Саїд Ісмагілов розповідає, що він зіткнувся з цим ідеологічним експансіонізмом ще у 2000-х, коли навчався в Ісламському університеті. Один з викладачів, культурний аташе посольства Ірану, замість викладання тафсіру (тлумачення Корану) займався класичною прозелітичною пропагандою: переконував студентів, що «справжній іслам — це шиїзм», і закликав таємно приймати його (під прикриттям практики «такийї» — дозволеного приховування віри). По суті, це була спроба вербування майбутніх українських імамів на користь «справи ісламської революції».
«Ми з одногрупниками терпляче сиділи і слухали весь набір пропаганди «іранського міру», що врешті-решт у мене вилилось в написання дисертації на тему «Шаріат в сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз», де я по запчастинах розібрав шиїзм, бо не треба було ото цілий рік робити боляче моїй голові», — згадує Ісмагілов.
Це зіткнення з іранською доктриною підштовхнуло його до написання дисертації на тему «Шаріат у сунітській та шиїтській традиціях: компаративний аналіз». Тема виявилась не лише академічно важливою, а й політичною. Тоді, на початку 2000-х, Іран вже активно інвестував у конфлікти на Близькому Сході: через Хізбаллу в Лівані, через хуситів у Ємені, через пряме втручання в громадянську війну в Сирії на боці режиму Башара Асада.
Сьогодні Тегеран є головним спонсором хуситського режиму в Ємені й водночас військовим союзником росії. Їхня співпраця почалася ще за Єльцина, але при путіні вийшла на новий рівень: Іран постачає росії безпілотники Shahed, які тероризують українські міста. З 2023 року наші військові регулярно фіксують перехоплення радіоперемовин перською мовою — йдеться або про операторів дронів, або про інструкторів, які навчали росіян запускати ці безпілотники. Shahed — це дешева, але ефективна зброя терору, і її жертвами стали тисячі мирних українців.
У самій росії Іран також має вплив — будує шиїтські мечеті (в москві їх вже дві), відкриває видавництва шиїтської літератури російською, розвиває бізнес у мусульманських республіках. В Дагестані, зокрема, іранські бізнесмени користуються привілеями, яких не мають інші іноземці. Фактично, це — стратегічна співпраця двох авторитарних режимів із подібними амбіціями: розширення впливу за рахунок релігії, пропаганди і війни.
«Русскій мір» та «іранський мір» схожі як у основах ідеології, так і у методах свого просування. І обидва нічого спільного з миром не мають, бо живлять і поширюють війну. Вони є такими ж природними союзниками між собою, як більшовицький СРСР та нацистський рейх: збудовані на подібних засадах тоталітарної ідеології, вони легше розуміють одне одного, хоча при прямому зіткнення з очевидністю стають антагоністами», — зазначає митрополит Білоцерківський Євстратій Зоря.
Тому не дивно, що саме зараз, у момент активізації бойових дій в Україні, росія підтримує ескалацію на Близькому Сході. Це частина тактики відволікання уваги Заходу. США вже затримали передачу систем ППО Україні, натомість зосереджуються на кризі в Ізраїлі. Ворог зацікавлений у глобальній нестабільності — вона зменшує підтримку України та дає Кремлю шанс на наступ.
Повномасштабна війна, розпочата росією в 2022 році, відкрила ворота до пекла. І поки світові лідери жують «жуйку стурбованості», ми воюємо не лише за свою державу, а й за глобальну стабільність. Настав час це нарешті визнати.