Радониця – це особливий день, коли християни згадують своїх померлих родичів після світлого Христового Воскресіння. Цей день припадає на дев’ятий день після Великодня, тобто у вівторок другого тижня після Пасхи. Слово «Радониця» походить від слова «радість», адже в основі – радість Воскресіння, якою живуть навіть померлі, бо для християн смерть – не кінець, а перехід до вічного життя. Враховуючи те, що вівторок є робочим днем, поминання також охоплює неділю.
У ці дні люди йдуть на цвинтарі, прибирають могили, запалюють лампадки, моляться за упокій душ рідних. Але, попри добрі наміри, є речі, які не слід робити на Радоницю.
Поминальні дні: що не можна робити
Одна з найпоширеніших і, на жаль, неправильних традицій – розкладати їжу та спиртні напої прямо на могилах і влаштовувати справжні бенкети. Православна церква засуджує таку практику як язичницьку. Могила – місце молитви, а не гулянки. Якщо вже є потреба поділитися трапезою, це можна зробити вдома чи передати їжу нужденним – як милостиню за душу покійного.
Це ще один пережиток дохристиянських вірувань, коли вважалося, що душа покійного «вживає» те, що залишили родичі. Церква ж навчає, що душа не потребує ані їжі, ані пиття, а потребує лише молитви. Їжу краще пожертвувати нужденним із молитвою за душу покійного, а не залишати на землі, де вона швидко псується і спричиняє сміття.
Попри те, що Радониця – день радості, це не означає гучні пісні, сміх і веселощі на цвинтарі. Радість у цей день – тиха, спокійна, духовна. Вона пов’язана з надією на воскресіння і зустріч з близькими у вічності. Відтак слід поводитися з гідністю і повагою.
Найголовніше в цей день – не відвідування могили, не прибирання і навіть не спогади, а молитва. Саме молитва – найкращий дар покійному. Якщо є можливість, відвідайте храм, замовте панахиду або просто помоліться вдома. Імена рідних варто згадати в записці на «за упокій».
Читайте також
