Сучасний освітній процес в Україні можна називати яким завгодно, але точно не простим. Один тільки перехід до Нової української школи вимагає від учителів зміни в поведінці, мисленні та підході до навчання загалом. Це не враховуючи постійних повітряних тривог та періодичних проблем з електроенергією. А дітям, яким би гнучким не було їхнє мислення, ще складніше орієнтуватися в новому середовищі та набувати необхідних для життя навичок. На заваді їм стають підступні бар’єри, які чатують у класі, вдома, навіть у думках учнів та викладачів. Що ж то за бар’єри? Спільнота сучасних учителів пропонує розібратися в ситуації.
Основні бар'єри та шляхи їх подолання
Перешкоди, що ускладнюють навчання учнів із різними потребами та в різних життєвих обставинах. Сьогодні розглянемо найпоширеніші та способи їх подолання. Зауважу, що не кожен бар’єр вчителю до сили подужати, проте можна хоча б зменшити вплив цих перешкод на навчальний процес.
Нестача навичок
Яскравий приклад: ви пропонуєте учню прочитати визначення, задачу чи просто речення і розумієте, що він дуже погано читає. Або постаєте перед дилемою: як школярам із вадами слуху виконувати вправи з аудіювання?
Насправді такі бар’єри на практиці дуже поширені. Наскільки б геніальною не була людина, для опанування навичок високого рівня складності вона спирається на знання й досвід, здобуті раніше. Якщо ж таких навичок немає й опанувати їх неможливо, здатність вчитися значно знижується.
Уявіть, що вам дають текст про астрофізику англійською мовою і вимагають за 20 хвилин прочитати його та зробити короткий конспект. Якщо англійською ви не володієте (або дуже поганенько), то хай ви хоч конструктор супутників на Марс — завдання не виконаєте. Це бар’єр відсутності навичок.
Хочу одразу застерегти від бажання перекласти відповідальність на когось.
Без сумніву, вміти читати дуже важливо, і якщо учень не володіє такою навичкою, хочеться спитати з тих, хто навчав його раніше. Однак наразі саме ви працюєте з учнем, і ваше завдання — тим чи іншим способом донести необхідну інформацію та розвинути в ньому потрібні навички. Якщо застосований вами метод не працює, маємо шукати інший.
Наприклад, учень може сприймати інформацію на слух та у візуальному форматі. Якщо на тему уроку вже є освітні відео — чудово! Все, що потрібно учню, — посилання на інший формат подачі інформації — і він включений в роботу. Якщо ж цього немає, то на плечі викладача лягає обов’язок створення потрібного матеріалу. А зробити відео для уроку посеред семестру — завдання не з легких. Тож якщо слідувати принципам універсального дизайну в освіті, потенційні бар’єри учнів мають визначатися до початку навчального року (або хоча б семестру), і тоді ж створюються необхідні матеріали.
Коли ми наперед виявляємо ймовірні перешкоди своїх учнів (колеги з досвідом можуть назвати з десяток таких) і плануємо свої уроки, враховуючи шляхи для їх подолання, то ефективність нашої роботи зростає на очах.
Недостатнє матеріально-технічне забезпечення
Ця пісня стара як світ. Готовий закластися: ще у древньому Шумері вчителі нарікали на неякісну глину та палички для навчання юних писарів. На жаль, сучасна школа дуже залежить від наявності комп’ютерів, реагентів, приладів та просто підручників, і забезпечення цими матеріалами далеко не завжди задовільне. Особливо скрутно школам у прифронтових територіях та звільненим з окупації, де залишилися сліди перебування військ агресора та не залишилося будь-чого цінного.
Крім того, бувають ситуації матеріальної нерівності, коли окремі учні не мають такого самого доступу до технологій, як інші, і через це не можуть вдома розвинути такі ж навички, що і їхні однокласники.
До першої проблеми можна підходити з різних боків:
- надсилати запити до управління освіти. Щоправда, в умовах війни вірогідність результату низька, але спробувати можна;
- намагатися сконтактувати з міжнародними організаціями, що сприяють розвитку освіти;
- розв’язати питання силами батьків і небайдужих громадян, зрештою волонтерство — наша національна традиція.
За нерівного становища дитина потребує особливої уваги — додаткових занять або альтернативних способів виконати завдання. На жаль, такі способи є обмеженими: як не показуй на папірці методи програмування, саме практика на комп’ютері навчить дитину набагато швидше й ефективніше. Однак знизити бар’єр — краще, ніж просто відмахнутись від проблеми.
Соціально-емоційні чинники й страхи
Атмосфера в класі та психоемоційний стан дитини критично важливі для навчання. Навіть якщо є необхідні навички та матеріальне забезпечення, школяр може неефективно вчитися через неробочу атмосферу, цькування чи проблеми вдома. Як вчителі, ми здатні впливати на настрій у класі та відстежувати взаємовідносини учнів. Це дає змогу працювати зі складними класами шляхом чіткого окреслення правил дисципліни та швидких і невідворотних наслідків їх порушення. Тут важлива взаємодія педколективу, адміністрації школи та батьків.
Цькування небезпечне тим, що відбувається не обов’язково у школі, воно поширюється на повсякденне спілкування та інтернет-комунікацію. В таких випадках велика складність для вчителя взагалі виявити цькування. І зробити це можливо тільки за умови довіри учня, який розповість про свою проблему викладачеві. А той не покине дитину напризволяще й зробить все від нього залежне для припинення руйнівної поведінки. Для старших школярів можна додати розвиток емоційного інтелекту та саморегуляції.
Сімейні ж проблеми дитини мають розв’язуватися за допомогою соціальних служб. Школа не має повноважень втручатися в особисте життя родини, та в разі підозри, що атмосфера в сім’ї негативно відбивається на дитині, необхідно сповістити соціальну службу, а за потреби — поліцію.
Перешкоди, спричинені повітряними тривогами
Наостанок хочу зауважити: до всіх можливих перешкод у навчанні ми маємо додаткову — сирени повітряної тривоги. Обладнані укриттями школи продовжують уроки, але часто процес зборів, перехід до укриття та перебування у великому приміщенні разом з іншими класами руйнує налаштованість учнів працювати.
У разі ж вибухів поблизу школярі можуть відчувати тривожність і стресувати. Поради для заспокоєння дітей варіюються залежно від їхнього віку та особистості. Для когось підійдуть вправи з диханням, комусь легше намалювати свої тривоги на папері та порізати чи порвати його. Для ефективної взаємодії в стресових умовах школярі мають довіряти вчителю, а вчитель — знати своїх учнів.
Серед загальних порад можу виділити фізичну активність (в розумних межах), оскільки через рух і/або гру дитина позбувається певної частини стресових відчуттів. Також можна звернутися до шкільного психолога, щоб отримати інформацію про дітей, які особливо складно переносять тривогу, та дізнатися, які прийоми застосувати на випадок кризової ситуації.
Висновок
Універсальний дизайн навчання може служити ключем до створення освітнього середовища, яке відкрите для всіх учнів, незалежно від бар’єрів, що постають перед ними. Подолання перешкод у навчанні відповідно до цього підходу вимагає системних зусиль адміністрації школи, батьків і найголовніше — вчителів. Якими б складними не здавалися нам перепони, що постають перед учнями, завдання вчителя — зробити все залежне від нього й допомогти дітям у подоланні цих бар’єрів. А якщо виникне потреба почути експертну думку або поділитися вашим релевантним досвідом, у нашій спільноті освітян ви однозначно знайдете підтримку однодумців.
Читайте також
Українські IT-компанії на шведському ринку: вигоди для Швеції та нові горизонти для України
