Зеленський підписав указ про «конкурс» до КСУ за квотою президента. Це найгірше, що можна було зробити в ситуації з Конституційним Судом, і ось чому.
1. Юридично вакансій суддів КСУ за квотою президента немає і не буде до наступного року. Зеленський не звільнив і не міг звільнити своїм указом Тупицького і Касмініна.
Очевидно, Тупицький і його посіпаки мають бути не в КСУ, а зовсім в іншому суді і в зовсім іншому статусі. Але — подобається це нам чи ні — за Конституцією і законом вони і далі є суддями КСУ. Укази «про скасування указів про призначення» не позбавляють нікого статусу судді. Це підтвердив і сам КСУ щодо аналогічного «звільнення» Ющенком судді КСУ Сюзанни Станік, і нещодавно Верховний Суд — уже в справі щодо Тупицького.
2. Призначення суддів КСУ на вакансії, яких фактично і юридично немає, підірве легітимність усього Конституційного Суду. А з ним — будь-яких рішень, які ухвалить КСУ в подальшому. Бо фактично в двох кріслах суддів КСУ сидітимуть четверо людей.
3. Враховуючи це, навряд чи навіть на конкурс піде хоч один достойний кандидат, який розуміє і поважає Конституцію. Відповідно, призначеними на 9 років будуть якісь кон'юнктурщики — з усіма відповідними наслідками.
Не допоможе і наявність в комісії з відбору суддів «міжнародних експертів» (а таких Зеленський туди призначив аж трьох). До речі, кілька місяців тому країни G7, отримавши від Єрмака пропозицію номінувати експертів на цей нелегітимний конкурс, відмовилися це робити. В Офісі президента, мабуть, вирішили не заморочуватися і самі знайти міжнародників. Серед останніх є цілком достойні люди. Підозрюю, їм просто не повідомили всі деталі цього, перепрошую, конкурсу.
І це все — після фактичного оголошення судовою мафією війни судовій реформі Зеленського, головним інструментом у якій буде саме Конституційний Суд.
Ну і вишенька на торті. Восени вже мали голосувати нову редакцію закону про КСУ — зі справжнім конкурсом, який забезпечить прихід до КСУ достойних суддів, а не чергових «тупицьких». Відповідні правки затвердив комітет Верховної Ради ще кілька місяців тому.
Для чого так поспішати і кому це вигідно — можна лише здогадуватися.
Ця «творча концепція» теж має бути переглянута. Бо під загрозою не лише прогрес у судовій реформі, а й весь конституційний устрій держави.
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
