За даними організації «Україна без сміття», щорічно українці «генерують» 14 млн тонн побутових відходів, ще більше виробляють підприємства 一 близько 400 млн тонн.
Все б нічого, якщо б це сміття поглинали сміттєпереробні заводи, які у розвинутих країнах знижують рівень забруднення навколишнього середовища та є джерелом енергії з перероблених відходів. Однак в Україні підприємство з утилізації відходів всього-на-всього одне — київський завод «Енергія».
На заводі спалюється 1,4% побутового сміття. 5,6% — сортується. Решту (93%) вивозять на легальні та нелегальні звалища. Так, за даними Мінекології, Мінрегіону і екологів, площа всіх сміттєзвалищ України становить понад 10 тисяч гектарів.
Що з цим робити?
Тренд — сміттєпереробні заводи
Сміттєпереробні заводи є складними та масштабними промисловими проєктами. Для їх будівництва необхідна спеціальна техніка та бригади кваліфікованих працівників.
Вони мають свої особливості. Висока тримкість усіх опорних елементів, хороша ремонтопридатність для швидкого оновлення пошкоджених частин та спротив агресивному впливу шкідливих факторів. Щоб відповідати цим вимогам, використовують найсучасніші технології, а будівництво промислових споруд та підприємств вважається інноваційною сферою. Відповідно, вартість спорудження промислового об’єкта — висока.
Уже до 2030 року в ЄС вирішили на сміттєзвалищах зберігати не більше 10% відходів.
Більшість заводів не в змозі переробити 100% сміття. Зазвичай цей показник становить 80%. Частина відходів спалюється. Так, у деяких країнах Європи вже не перший десяток років заборонено викидати органічні чи придатні для спалення відходи на полігон. Сміття, що не переробляється без шкоди для навколишнього середовища, наприклад, каміння чи частини керамічних виробів, захороняється.
Серед світових тенденцій — сортування та переробка сміття. Так, уже до 2030 року в ЄС вирішили на сміттєзвалищах зберігати не більше 10% відходів.
Хоча не всі європейські держави побороли цю проблему (наприклад, країни Балтії, Болгарія, Румунія), усе ж переважна частина держав-учасників ЄС перейшла від захоронення відходів до їхньої переробки. Наприклад, сьогодні у Швеції працюють 34 сміттєпереробні підприємства, а сміттєві полігони займають менше 1% території країни. Завдяки прогресивним технологіям утилізації сміття на заводах містяни мають опалення та електроенергію.
Сміттєзвалища на 10 тисяч гектарів
З 1 січня 2018 року в Україні запрацювали зміни до закону «Про відходи», які забороняють захоронення на полігонах неперероблених відходів та зобов’язують сортувати та переробляти сміття. Однак ситуація на краще не змінилася, адже немає інструментів, що допомогли б це реалізувати. Потрібна чітка схема управління відходами, яку влада ще не розробила.
Сортування та переробка. На всю територію України працює 22 сортувальні лінії. Тут відбирають матеріали, що підходять для вторинної переробки (скло, пластик, папір, залізні банки тощо).
Утилізація. Наприклад, для порівняння, у Чехії ціна утилізації сміття становить 40 євро за тонну, в Україні — 3 євро. У Польщі, до прикладу, за вивезення та переробку сміття кожен мешканець щомісяця сплачує до 150 гривень. Тарифи тут відрізняються: є за сортоване і за несортоване сміття.
Актуальною для України є проблема низьких тарифів на захоронення сміття та неготовність українців платити більше за утилізацію.Актуальною для України є проблема низьких тарифів на захоронення сміття та неготовність українців платити більше за утилізацію. Тож потрібно розглядати різні варіанти, аби збалансувати вартість переробки, щоб технології реально запрацювали в нашій країні.
Існує й ще одна проблема. Слід впроваджувати культуру сортування відходів серед населення. Раніше це унеможливлювала наявність сміттєпроводів у будинках. З 1 жовтня 2018 року, згідно з новими будівельними нормами, багатоповерхівки дозволено проєктувати без них. Крім того, нові норми визначають наявність системи роздільного сортування сміття також у готелях.
Про врегулювання
Сьогодні у комітеті з питань енергетики та житлово-комунальних послуг на обговоренні знаходяться три законопроєкти щодо того, як Україні поводитися з відходами.
Наприкінці 2017 року Київрада ухвалила план щодо поводження з відходами (до 2025 року). План передбачає рекультивацію полігону твердих побутових відходів № 5, що у Підгірцях (Київська область), модернізацію заводу «Енергія» (встановивши тут систему хімічного очищення димових газів) і створення комплексів із переробки сміття. Однак для зниження навантаження на діючий завод доцільно було б побудувати один потужний комплекс, що сортуватиме та перероблятиме всі відходи столиці.
Періодично влада заявляє про наміри побудувати два заводи для переробки сміття. Показово, що будівництво одного з них переносилося через протести місцевих жителів.
Для Європи зведення такого заводу безпосередньо в місті давно не є проблемою. Наприклад, у Польщі поряд із підприємством не відчувається неприємних запахів. Для цього кожні три роки змінюють біофільтри, через які проходить відпрацьоване повітря. Сміттєпереробні заводи розташовані і у центрі Відня, і недалеко від центру Копенгагена, не створюючи нікому незручностей.
Сучасні технології та Україна
Через два роки у Львові планується введення в експлуатацію першого в країні заводу, що відповідатиме європейським стандартам. Львівський сміттєпереробний завод працюватиме за технологією механіко-біологічної переробки. «Механічна переробка» передбачатиме відсортування відходів за допомогою спеціального автоматизованого обладнання. Скло, поліетилен, папір, картон, алюмінієві банки та інші метали будуть відсортовуватися та відправлятися на вторинну переробку. Переробити можна близько 15% від усього сміття, що потраплятиме на завод.
Сміття, яке не підлягає вторинній переробці, використовуватимуть для виробництва RDF-палива. Для цього підходять відходи, що мають властивості горючих матеріалів. RDF-паливо переважно використовують у роботі цементних заводів. Все, що завод не зможе переробити або продати, буде використовуватися як компост для потреб озеленення міста.
В Україні це буде перший завод, у той час як у сусідній Польщі таких заводів працює близько 150.
Разом з тим, варто звернути увагу на певні недоліки такої технології для України. Із 250 тис. тонн сміття, що перероблятиме завод за рік, лише 15% підлягатимуть вторинній переробці. Величезна кількість сміття буде використовуватися для виробництва RDF-палива та компосту. Сьогодні немає чіткого розуміння, куди в такій кількості може збуватися RDF та компост. Відповідно для їх захоронення передбачатиметься окремий полігон, тобто ще одне звалище сміття, хоча і переробленого.
Яка альтернатива? Новітні технології не стоять на місці. Однією з таких є технологія плазмової газифікації, суть якої полягає у перетворенні будь-яких видів відходів, включаючи біологічні та небезпечні відходи, в електроенергію, синтетичне паливо та інші корисні матеріали.
Установка плазмової газифікації працює при температурі, що перевищує 5500° С, гарантуючи практично повне перетворення вихідної сировини в синтетичний газ. Речовини, які не перетворюються в газ, виводяться в продукт, який використовується як наповнювач для будівельних матеріалів.
Сукупна енергія, що отримується з вихідної сировини, переробленої газифікатором, становить приблизно 80%. Ця енергія є чистим, збагаченим, синтетичним газом, який можна використовувати для генерування електроенергії, отримання рідкого палива або іншої енергетичної продукції.
У 2020 році у місті Свіндон у Великобританії відкриють сміттєпереробний завод, що працюватиме за технологією плазмової газифікації.У 2020 році у місті Свіндон у Великобританії компанія Advanced Plasma Power Ltd планує завершити будівництво невеликого сміттєпереробного заводу, що працюватиме за технологією плазмової газифікації. В результаті переробки 8000 тонн сміття в рік завод на виході отримуватиме синтетичний газ, який у подальшому використовуватиме як замінник природного газу для опалення 1800 будинків у місті.
Передбачається, що при будівництві в майбутньому заводу з потужністю переробки 100 000 тонн сміття на рік, він зможе забезпечити електроенергією та теплом близько 10 000 будинків.
Одна з ключових переваг такої технології для України, крім виробництва синтетичного газу, це 一 можливість повної переробки небезпечних відходів. Якщо говорити про Львів, то йдеться зокрема про переробку гудронів (залишків, які утворюються з нафти після її перегонки). За приблизними підрахунками на Грибовицькому сміттєзвалищі їх захоронено 400 тисяч тонн. Окрему проблему становить переробка шпал, оброблених креозотом, а також автомобільних шин від вантажних авто, які накопичуються на промислових підприємствах і в кар’єрах.
Сучасні заводи великої потужності коштують сотні мільйонів доларів. Для залучення інвесторів, у першу чергу міжнародних, які мають необхідний обсяг фінансування та компетенцію, потрібно створювати відповідні умови. Мова має йти як про підвищення тарифів за прийом і переробку сміття, так і про запровадження екологічного податку для підприємств, які використовують тару й упаковку.
Той факт, що за весь період незалежності в Україні не вдалося побудувати жодного сміттєпереробного заводу, який би відповідав сучасним тенденціям, говорить також і про те, що в цій сфері є чимала кількість не зацікавлених у змінах людей. Отже, це не лише питання коштів, а й пріоритету, який має для себе визначити держава, щоб активно над ним працювати.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
