Існує багато обговорень оновлення законодавства про регулювання віртуальних активів в Україні. Законопроєкт про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо врегулювання обороту віртуальних активів в Україні спрямований на формалізацію ринку, детінізацію обігу цифрових активів, інтеграцію до міжнародного правового середовища, а також на створення нових механізмів податкового контролю.
На тлі зростання глобального крипторинку, капіталізація якого становить понад 3,3 трильйона доларів США, український законопроєкт має потенціал стати базовим інструментом правової інтеграції віртуального капіталу в економіку держави. У тому числі — через відкриття нових можливостей для іноземного інвестора.
Важливі новації
Одна з ключових особливостей законопроєкту — гармонізація із Регламентом ЄС MiCA. Це підвищує довіру до української юрисдикції з боку міжнародних фінансових інституцій і приватного інвестора.
Вперше в українському законодавстві визначено класифікацію токенів, їх податкову природу, правила обліку, оподаткування, звітності й відповідальності. Передбачено деталізовану систему ідентифікації джерел доходу від операцій із віртуальними активами, врахування витрат, формування фінансового результату та правила його декларування. Встановлено, що оподатковуються доходи як з українського, так і з іноземного джерела походження, а збитки можна переносити на наступні податкові періоди. Платники мають вести облік самостійно, окремо від інших видів діяльності. Пропонується пільгова ставка ПДФО 5% для фізичних осіб, які у 2026 році продадуть віртуальні активи, придбані до моменту набрання чинності законом.
Особливу увагу приділено взаємодії з іноземними постачальниками послуг. Закон вимагає, щоб такі провайдери, які надають послуги українським резидентам, стали на податковий облік протягом 60 днів після початку діяльності та щорічно подавали електронну звітність до 31 січня. Запроваджується механізм обміну інформацією з контролюючими органами щодо транзакцій, доходів, витрат і дати здійснення операцій. Це сприятиме запобіганню фінансовим зловживанням, легалізації коштів та ухиленню від оподаткування.
Позитивним рішенням для міжнародного бізнесу є тимчасове визнання токенів, емітованих у державах-членах ЄС, США, Канаді, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Австралії, як рівнозначних українським токенам. Ця норма діятиме протягом трьох років і спростить правовий режим для перших кроків міжнародних гравців в Україні.
Чи все так добре?
Попри вказані переваги, законопроєкт має і системні недоліки, які вимагають доопрацювання. Найбільш критичною є відсутність визначеного регулятора ринку віртуальних активів. Хоча зазначено, що таке повноваження делегується урядом за погодженням з НБУ, станом на даний момент невідомо, який орган відповідатиме за повний цикл контролю та авторизації учасників ринку. Це створює правову невизначеність для інвесторів, що планують довгострокову присутність в юрисдикції.
Ще одним викликом є заборона використання спрощеної системи оподаткування. Закон не дозволяє ані провайдерам, ані звичайним платникам єдиного податку проводити операції з віртуальними активами. Такий підхід фактично виключає малі й середні криптокомпанії з легального поля, унеможливлюючи запуск криптостартапів у форматі ФОП. Це суперечить задекларованій меті підтримки FinTech та інновацій.
Модель податкового обліку, передбачена законом, виглядає надмірно складною. Вона базується на самостійному веденні обліку, численних технічних критеріях для розрахунку прибутку, множинності джерел формування первинної вартості активів. У контексті високої волатильності криптовалют це створює додаткове навантаження на бізнес та підвищує ризик ненавмисних податкових порушень.
Особливе занепокоєння викликає режим відповідальності. Передбачено великі штрафи за навіть технічні порушення — неподання заяви про облік карається на рівні 20 мінімальних зарплат, а за кожну неточність у звіті — окреме штрафування. Це є непропорційним у період, коли ринок щойно запроваджує нові інструменти і ще не має практики правозастосування.
Законопроєкт також демонструє фіскальний ухил: у ньому переважає контроль, податки, санкції, натомість відсутні положення щодо стимулювання розвитку галузі. Не передбачено податкових пільг для провайдерів, програм державного партнерства, механізмів «регуляторної пісочниці» чи заходів з інтеграції іноземного бізнесу до статусу резидента Дія.City. Це звужує інвестиційну привабливість навіть за наявності міжнародної гармонізації з MiCA.
У підсумку нове регулювання закладає необхідні підвалини для формування прозорого ринку віртуальних активів в Україні, забезпечує базову сумісність із європейськими стандартами, вводить облік, звітність і контроль, а також створює механізми податкової інтеграції цифрової економіки. Проте без адресного усунення недоліків — таких як правова невизначеність регулятора, надмірна зарегульованість, обмеження для малого бізнесу і непропорційна відповідальність — цей закон ризикує залишитися «на папері», не реалізувавши свій потенціал.
Для іноземних інвесторів важливо не лише стежити за імплементацією закону, але й бути готовими до адаптації внутрішніх комплаєнс-процедур, трансформації структури операцій та правильного структурування входу в українську юрисдикцію. Україна зробила важливий крок назустріч глобальному крипторинку, проте справжній ефект відчується лише за умови регуляторної передбачуваності, податкової розсудливості та відкритості до діалогу з бізнесом.