У сфері міждержавних відносин події останнім часом розвиваються блискавично: якби з такою швидкістю доставлялися залізничні вантажі територією Європи, ми жили б вже в якісно інших умовах. Сьогоднішня ситуація вимагає перейти від реагування до дій на випередження. Мова йде про ініціативу, прорив, зміну парадигми взаємин українського бізнесу з європейськими партнерами.
Посудіть самі: низка прикордонних з Україною держав здійснили останнім часом низку недружніх актів. У центрі Будапешта брутально затримали та депортували з Угорщини колишнього українського дипломата через підозри у шпигунстві. Прем’єр Словаччини Роберт Фіцо демонстративно взяв участь у параді 9 травня у Москві, облетівши заради цього візиту половину Європи. До фіналу президентських виборів у Румунії вийшов ультраправий політик Джордже Сіміон, який оголошений персоною нон грата у Молдові та Україні через свої заяви.
Триває і польська президентська кампанія, 18 травня пройде перший тур голосування. Очевидно, що боротьба запекла, і це не на користь польсько-українським відносинам. Міф про чудові відносини між Польщею та Україною наприкінці 2023 року підірвала скандальна книжка Збігнева Параф’яновіча Polska na Wojne. На жаль, антиукраїнська риторика стає все більш помітною у польському суспільному дискурсі.
Проте закони ринку відіграють свою балансувальну роль. Саме Польща є сьогодні головним торгівельним партнером України, товарообіг між нашими країнами перевищив 11 мільярдів доларів за підсумками 2024 року. Проте не поспішайте радіти: ця цифра досягнута внаслідок збільшення польського імпорту. Зокрема, ембарго на ввезення до Польщі українського зерна досі триває, і з боку Варшави не чути ініціатив щодо його скасування. Причини прагматичні та прості: тема захисту польських фермерів від українського «зернового цунамі» продовжує мати попит в політичному порядку денному Польщі.
Очевидно, що зараз увага прикута до перспектив переговорів про завершення російсько-української війни (хоча мова може йти хіба що про призупинення бойових дій та підготовку до нового спалаху протистояння). Проте наша суб’єктність повинна визначатися вмінням грати одночасно на кількох дошках «великої європейської шахівниці». Творчість Збігнева Бжезінського радо вивчають у Вашингтоні, Брюсселі та Москві, однак нас більше цікавить перспектива збільшення стійкості саме України.
Саме тому, на фоні щоденних геополітичних вибриків Дональда Трампа та пошуків нашими європейськими партнерами алгоритму допомоги Україні я пропоную перейти від діалогів до дій. Ми повинні запровадити цифрову систему залізничних перевезень, яка дозволить максимально прискорити транзит вантажів, підвищити ефективність використання вагонного парку, зменшити вплив людського фактора на перевезення. Прямо кажучи – ми повинні за допомогою новітніх технологій не лише інтенсифікувати перевезення, але і створити атмосферу довіри у відносинах з європейськими партнерами. І Польща в цьому питанні – наш головний партнер.
Польща першою визнала незалежність України у грудні 1991 року. Історія наших відносин непроста, однак стратегічне партнерство Варшави та Києва залишається вагомим фактором розвитку Центральної Європи. Інакше кажучи, без порозуміння з Польщею нам складно розраховувати на подальший рух до Європейського Союзу, наш партнер не лише впливовий, але, ніде правди діти, й ревнивий.
Напередодні очікуваного відкриття переговорного процесу про вступ України до ЄС нам нагально необхідно зайти з козирів. Або, використовуючи військову термінологію, здійснити цифрову контратаку: коли країна, організація, спільнота замість пасивного реагування починає діяти на випередження та створює цифрову інфраструктуру економічних взаємин і тим самим руйнує плани ворога з оточення України колом недружніх держав. Цифрова контратака — це перехід від діалогів до дій, до прозорості замість хаосу, до технологічного лідерства замість наздоганяння. Ця контратака має бути стрімкою та ефективною, і я маю її план.