Фото: Sputnik / Dmitry Astakhov
Останнім часом лукашенківська Білорусь усе більше нагадує європейську версію КНДР упереміш із «совком». З усіма властивими їм механізмами впливу держави на суспільство. Зокрема й такими, як каральні заклади табірного зразка.
Підготовка до другого пришестя вуличної демократії
Нещодавно журналісти американського інформагенства CNN повідомили про розгортання потенційного табору в селі Новоколосово, що розташоване за годину їзди від Мінська. До таких висновків новинарі прийшли з огляду на підозрілу активність на території колишньої радянської військової частини, розміщеної неподалік від населеного пункту. Саме об'єкт військової інфраструктури, за словами медійників, влада Лукашенка планує використати як базу для створення концтабору.
Водночас білоруські урядовці запевняють, що нічого особливого в тому, що колишній військовий об'єкт ожив, немає. І навіть посилаються на слова місцевих мешканців, які нібито переконані в цілковитій безпечності споруд у межах воскреслого комплексу будівель армійського призначення.
Та все-таки не дарма там встановили сучасну систему відеоспостереження, а всередині периметру, окрім камер, за всім стежить ще й охорона.
На підозри щодо призначення відродженого функціонала архітектурного комплексу наштовхують і слова колишнього топпосадовця МВС Білорусі Карпенкова про підготовку нових місць ув'язнення для «особливо гострокопитних». Такі слова прозвучали на аудіозаписі, викладеному активістами групи ByPol торік у жовтні. Йшлося про створення спецтабору для політичних арештантів у місті Івацевичі. Вищі політичні чини в Мінську тоді назвали цей злив фейком.
А коли вже зараз журналісти CNN попросили владні кола Білорусі прокоментувати свіжу інформацію схожого штибу, то у відповідь отримали тишу. Тишу, яку можна тлумачити як мовчазну згоду з раніше опублікованими даними.
Вочевидь, Лукашенко проводить гру на випередження, готуючись до нового сплеску протестів. Систему пенітенціарних закладів уже переповнено затриманими активістами, а в разі поновлення протестних акцій нову хвилю затримань треба буде доводити до логічного завершення у вигідний для лукашенківської тиранії спосіб, яким наразі залишається тільки позбавлення волі всіх проактивних пасіонаріїв.
А причин для активізації антидиктаторського руху зараз назбиралося достатньо. Узяти хоча б переслідування своїх же спортсменів на цьогорічній токійській Олімпіаді. Чи заяву про необхідність обмеження доступу до продуктів громадян з окремих країн, першою з яких випало стати Україні. Не кажучи вже про фактичну здачу Росії всіх залишків суверенітету своєї країни. Навіть остаточно зневірене у своїх силах населення повстане, якщо в нього відібрати хай примарне, але відчуття безпеки, а до всього ще й почасти хліб із видовищами.
Але оскільки Лукашенкові вже не звикати до актів народного гніву за рік після «виборів», то він робитиме все, аби максимально довго триматися за крісло. І тут йому стане в пригоді досвід Північної Кореї.
До Кіма по науку
Білоруському правителю таки й справді є чому повчитися в КНДР. Там ще на світанку диктатури почали функціонувати трудові табори для політичних дисидентів. Вони успішно функціонують і сьогодні, коли КНДР через санкційний тиск фактично стала країною табірної економіки, де фізична праця в’язнів використовується як компенсатор промислових потужностей, втрачених через санкції.
З таким темпом закручування гайок, який нині демонструє білоруський авторитарний режим, схоже майбутнє чекатиме вже зовсім скоро й на самого Лукашенка. США саме готують новий санкційний пакет, пов'язаний з річницею масової народної непокори. Навіть попри те, що в диктатора з найбільшим у Європі стажем правління є такий друг, як Путін. Вони ще й досі не до кінця ладнають між собою, про що красномовно засвідчила остання двостороння зустріч найбільших самодержців євроконтиненту. Відповідно Олександр Григорович залишився далеко не до кінця задоволений у фінансовому плані. І навіть якщо всі можливості грати в незалежність буде вичерпано, зовсім не факт, що РФ зможе чи захоче задовольняти фінансові апетити тепер суцільно дотаційної економіки Білорусі.
Як приклад можна згадати про точкову співпрацю Китаю та КНДР. Навіть такий світовий гегемон, як Китай, відмовляється повністю брати на себе функціонування економіки північнокорейської диктатури попри ідеологічну подібність обох країн. Тож якщо пан Лукашенко зважиться на розбудову мережі концентраційних таборів, Білорусі і справді доведеться поступово перейти на сумнозвісну табірну систему функціонування економіки, бо тоді не за горами буде й відімкнення від системи SWIFT. До припинення дії останньої квазіпрезидент у своїй вотчині раніше вже частково підготувався, відібравши в білорусів готівку з банківських рахунків. А путінська Росія одержить чудовий полігон для випробування дотепер поки що не введених у дію інструментів тиску на суспільство та заразом засобів збереження політичної влади в одних руках. Білоруському ж суспільству за таких обставин не залишиться нічого іншого, окрім як змінювати владу, поки табірна подушка безпеки ще не запрацювала, а тільки з’явилися перші натяки на намір її запровадити з боку нелегітимного правителя білоруських земель.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора