Цього року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який вже у жовтні повинен змінити правила, за якими розглядаються справи про банкрутство. Чи не найбільш обговорюваною новелою Кодексу є запровадження процедури банкрутства фізособи. До цього законодавство України не знало такої процедури, як банкрутство звичайного громадянина.
Нова процедура банкрутства фізичної особи може бути корисною як кредиторам (в основному це банки та інші фінансові установи, які раніше активно кредитували фізичних осіб), так і боржникам, які мають непогашені кредити.
Нагадаю, що станом на сьогодні діє мораторій на примусове стягнення житла, яке було придбано людиною за споживчим кредитом в іноземній валюті та перебуває в іпотеці. Вказаний мораторій створює патову ситуацію: з одного боку, він не дозволяє банкам та іншим кредиторам почати забирати у боржників житло за кредитами у валюті та реалізовувати це житло в рахунок погашення боргів; з іншого боку, мораторій не вирішує проблеми непогашених кредитів, заборгованості за якими продовжують зростати.

Кодекс припиняє дію мораторію (у жовтні 2020 року) та створює можливості для обох сторін кредитних правовідносин: кредитори матимуть право розпочати стягнення заставного майна (іпотечного житла), а боржники матимуть право ініціювати справу про власне банкрутство, в ході якої домогтися реструктуризації та/або списання проблемного боргу.
Зауважу, що Кодекс надає перевагу саме боржникам, наділяючи їх правом ініціювати справи про банкрутство, чим фактично робить цю процедуру добровільною для боржника. Кредитор не має права почати процедуру банкрутства боржника-фізичної особи.
Подаючи заяву про банкрутство, особа повинна розкрити інформацію про своє майно та майно членів родини, про придбане нерухоме майно, цінні папери та транспортні засоби, про банківські рахунки та іншу інформацію. Окрім того, боржник має пам’ятати, що за клопотанням кредиторів суд може арештувати його майно, заборонити відчуження майна або навіть обмежити виїзд за кордон. Суд також може отримати інформацію про виїзд боржника та його родини за кордон. Таким чином, новий Кодекс вимагає від боржника «вивернути кишені» перед кредиторами та судом у процедурі банкрутства.
Разом з тим, недобросовісні боржники, які намагатимуться приховати власне майно (зокрема, шляхом його оформлення на іншого члена сім’ї), ризикують не завершити процедуру банкрутства і не отримати переваг від процедури – очищення від боргів. Як встановлено Кодексом, надання боржником суду неповної або недостовірної інформації про майно або приховання майна шляхом реєстрації його на родичів є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство фізичної особи. Відтак, кредиторам варто уважно вивчати надану боржником інформацію про власне майно, ба більше – проводити власне «розслідування», чи не приховав, часом, боржник якогось майна на території України або за її межами.
За процедурою банкрутства Кодекс надає можливість боржнику і кредиторам погодити план реструктуризації – план заходів щодо покращення фінансового стану боржника та часткового або повного погашення боргів. Щоб досягти цієї мети, учасники справи мають достатньо інструментів: продати певне майно боржника, змінити валюту кредиту, змінити строки погашення або списати частину боргу, залучити третю особу, яка погасить борги боржника або стане його поручителем.
Якщо ж домовитися з кредиторами щодо реструктуризації боргів не вдається, то Кодекс передбачає процедуру погашення боргів. Боржник визнається банкрутом, а усе його майно (окрім останнього житла та речей, які не підлягають примусовому стягненню за законом) підлягає продажу з метою погашення боргів. Якщо коштів, виручених від продажу активів банкрута, недостатньо для погашення боргів, то непогашені борги списуються. Примусове списання боргу, яке є фінальною стадією банкрутства, є головною перевагою цієї процедури для боржника.
Отже, нова процедура банкрутства фізичних осіб має вирішити проблему «токсичних» кредитів, які залишилися у банків після двох фінансових криз. Наскільки ця процедура буде ефективною і масовою, покаже час. У будь-якому випадку, боржник, який бажає скористатися цією процедурою, повинен бути готовим нести витрати на професійну допомогу юристів (адвокатів) та інші судові витрати.